МЕТОД ІНТЕРВЕНЦІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ АЛКОГОЛІЗМУ

31.08.2009

Програма “ПРОБУДЖЕННЯ”

Директор програми: Сидоренко Ольга

Літературний редактор:Куньч Зоряна

Переклад: Зленко Богдана

Проект серії, проект видання, макет, оформлення:

Друк: Голубцов Олександр ТзОВ ТАЛ-промоція” лтд

Автор: © Ванда Штандер, 1995

ВСТУП

Однією з найважливіших проблем алкоголізму є загальновідомий факт відсутності мотивації, навіть виразного протесту алкоголіків проти лікування. Робота над опрацюванням та впровадженням методів вирішення цієї проблеми ведеться не один рік.

 

Програма “ПРОБУДЖЕННЯ”

Директор програми: Сидоренко Ольга

Літературний редактор:Куньч Зоряна

Переклад: Зленко Богдана

Проект серії, проект видання, макет, оформлення:

Друк: Голубцов Олександр ТзОВ ТАЛ-промоція” лтд

Автор: © Ванда Штандер, 1995

ВСТУП

Однією з найважливіших проблем алкоголізму є загальновідомий факт відсутності мотивації, навіть виразного протесту алкоголіків проти лікування. Робота над опрацюванням та впровадженням методів вирішення цієї проблеми ведеться не один рік.

Метод, з яким ви ознайомитеся, був розроблений автором книги “Не п’ю від завтра” — В.Е.Джонсоном та його співробітниками. Ми переказуємо вступні робочі матеріали на тему цього методу з надією, що вони допоможуть перевірити придатність цього методу для нашої країни, а також створити власні методи вирішення цієї проблеми.

За означенням В.Е.Джонсона інтервенція — це процес, завдяки якому можна затримати просування руйнівних та шкідливих наслідків алкогольної залежності, а сама узалежнена особа одержує допомогу для надійної відмови від хімічних засобів зміни настрою. Також і допомогу в розвитку нового, здорового способу життя. Інтервенція відбувається шляхом показу особі, що втратила контакт із реальністю, всього того, що насправді становить цю реальність. Цю демонстрацію проводять способом, придатним для сприйняття алкоголіка.

Особа, хімічно узалежнена, докладає значних психологічних зусиль, щоб заперечити розміри узалежнення та його наслідки. Система ілюзій ставить могутню захисну стіну між алкоголіком та прикрою реальністю цієї хвороби. Завданням інтервенції є подолати цей захист, щоб правдива без фальші, реальність могла дійти й настільки довго затриматися у свідомості алкоголіка, щоб він її врешті-решт міг сприйняти.

Під “показом реальності” ми розуміємо інформування узалежненої особи щодо окремих фактів її поведінки і подій, що пов’язані із тим, що вона зловживає алкоголем. “Спосіб, придатний для сприйняття” — це такий, що не викликає протесту, бо є об’єктивним, од-

З нозначним, неосудним та доброзичливим способом виявлення цієї реальності. Все це відбувається під час спеціально підготованої зуст­річі з алкоголіком, що активно п’є.

Інтервенція, про яку йдеться – це конфронтація. Але вона з бага­тьох поглядів відрізняється від загальновідомих методів конфронтації, наслідки яких є найчастіше мінімальними або негативними. Інтервенція

– це конфронтація, суттю якої є змусити алкоголіка “на власні очі” побачити результати власного узалежнення. Підкреслюємо, що в жодному разі не йдеться про покарання чи словесну бійку. Це атака не на особу, а на захистні мури узалежнення. Тому участь в інтервенції

– це акт швидше емпатій, ніж симпатій. Той, хто погоджується брати в цьому участь, незалежно від того, що він відчуває до узалежненої особи, тим самим перестає піклуватися про алкоголіком, щоб замість цього показати йому й собі турботу про нього (чи про неї”).

Для осіб, хімічно узалежнених, інтервенція буває “хвилиною проз­ріння”. Він чи вона переживає її як кризу, критичну подію, пізнання реальності. Звідси інакше формулювання описаного тут методу впливу на алкоголіка, що активно п’є – “кризова інтервенція”. Щоб досягти бажаного результату, потрібні дні, і навіть тижні підготовки. Чим старанніше ви підготуєтеся, тим краще мине інтервенція. Тут не може бути несподіванок, окрім однієї: фронтального протиставлення симптомам своєї хвороби, якого не сподівалася узалежнена особа.

Інтервенцію слід попереджувати старанними приготуваннями, які можна описати у вигляді завдань і кроків.

ЗАВДАННЯ N 1

ПЕРЕКОНАЙ СЕБЕ

Може статися так, що насамперед себе треба буде переконати, що інтервенція буде корисним способом подолання труднощів, яких зазнає близька тобі особа, а також в тому, що “зараз” — найкращій час розпочати цю справу. Цілком природньо, що інтервенція спочатку викликатиме у тебе опір, навіть страх, страх перед тим, що справи лише погіршаться. Ти можеш впасти в апатію і переконати себе, що ніколи і нічого не зміниться. Можешь відчувати гнів та образу. Можешь відчувати таку втому, що не залишається місця для зацікавлення допомогою алкоголікові.

Ось деякі запитання, що можуть прийти тобі на думку й деякі відповіді, що спонукають до дії.

Чому саме тепер? Тому що чим далі відкладається інтервенція, тим більше страждань зазнаватиме хворий. Тривала інвалідність і передчасна смерть — неминучі наслідки алкоголізму, якщо не спинити руйнівних процесів. Чим швидше це станеться, тим більше шансів відновити здоров’я має узалежнена особа.

Чому саме я! Бо, можливо, що серед близького оточення алкоголіка, саме ти найбільше знаєшь про алкоголізм. Бо ти, прочитавши цей текст, ознайомишся з методом інтервенції. Ти можешь зіграти важливу роль при ознайомленні інших із специфікою алкоголізму як хвороби та методом інтервенції, крім того, якщо не ти, то хто? Інші напевно набагато сильніше загрузли у пастці співузалежнення й не можуть помітити ані суть хвороби, ані серйозно зважити на її подальші наслідки. Чи хтось тобі пропонував участь в інтервенції щодо “твого” алкоголіка? А ти знаєшь, як небезпечно чекати, що ситуація вирішиться сама собою. Якщо ти справді турбуєшся про узалежнену особу, то необхідно розпочати діяти з метою затримки просування хвороби.

Хіба неправда, що непередбачена і несподівана зміна, несподіване прозріння чи погляд з боку можуть призвести до затримки хвороби, а саме це піде на користь узалежненій особі, яку я знаю? Так, це можливо, хоча мало ймовірно. Іноді буває, хоча дуже рідко, що справи складаються так погано, ніби цілий світ

об’єднався проти узалежненої особи. Так може статися, що алкоголік підносить трубку і дзвонить до АА або погоджується на лікування. Всезагальна криза призводить фактично до втечі алкоголіка в лікування.

Але так трапляється на жаль не завжди, тому ти не можешь дозволити собі ризикувати й чекати.

Якщо я не чоловік (дружина) жертви узалежнення, а лише його товариш, чи така інтервенція не буде схожа на втручання в чиєсь приватне життя! Деякі люди саме внаслідок цього відчувають найбільші сумніви. Багатьох із нас виховували в пошані до приватного життя, невтручанні до чужих справ, мовляв “пильнуй власного носа”. Інтервенція вимагає певної безцеремонності, жорстокості, навіть деякої брутальності — якщо таке враження викликає відкриття правди. Що можна відповісти на це?

Не є нетактовним допомогти хворому, не є жор .гокістю врятувати чиєсь життя. Інтервенція є актом глибокої турботи.

Інтервенція схожа на якусь інтригу. Мені не подобаються задуми, реалізація яких повинна відбуватися за чиєюсь спиною. Навпаки, інтервенція — це не “удар в спину”, бо це — конфронтація з правдою. Ви можете сказати узалежненій особі: “Останнім часом нам усім було дуже нелегко. Ми зустрілися у зв’язку з твоєю особою, приготувавшись до цієї зустрічі, нарешті є нагода щось зробити”. Або інакше: “Ми хочемо сьогодні поділитися з тобою деякими справами, не бажаємо діяти за твоїми ппечима, бо це стосується саме тебе. Ми зібралися всі разом, щоб узгоджено та з користю діяти. Йдеться про те, що ти п’єш”.

Перед тим, як вчинити подальші кроки, необхідні ще деякі приготування. Потрібно створити групу. Треба вирішити, де й коли повинна відбутися інтервенція. Потрібно так її підготувати, щоб не викликати у алкоголіка занадто сильної за>исноі реакцй. Йдеться про те, щоб алкоголік мав змогу не лише слухати, але й почути.

По суті, сами приготування вже становлять частину процесу інтервенції. Вони допомагають кожному, хто щодо алкоголіка створює своєрідну “стіну замовчування”, яка найчастіше зв’язує його найближче оточення. Це велике полегшення для дружини (чоловіка), дитини, товариша по роботі чи сусіда — сказати нарешті, що вони бачать чи відчувають. Нарешті кожен може висловити те, що є насправді!

Якщо ти боїшся, що особа, щодо якої проводитиметься інтервенція, обуриться чи розгнівається, пам’ятай — незліченна кількість алкоголіків, що повертається до життя, потім говорить: “Дякувати Богу, що хтось знав досить багато й турбувався про мене досить сильно, щоб зробити це для мене!”

ЗАВДАННЯ N 2

ПІДБЕРІТЬ ГРУПУ ІНТЕРВЕНЦІЇ

Інтервенція повинна відбуватися в групі з двох або більше людей, близьких алкоголікові, які є або були безпосередніми свідками його поведінки під впливом алкоголю. Система заперечення узалежненої особи розвинена так сильно, що, звичайно, поодинці її подолати не­можливо.

Дія в групі має певні очевидні переваги. Передусім жертва уза­лежнення безпосередньо усвідомлює собі, що справи серйозні, зу­стрівшись віч-на-віч з кількома особами, що говорять одне і те ж. Добре, коли більше людей можуть посвідчити про події, що мали місце під впливом алкоголю. Той, хто не перебуває поруч із узалеж-неною особою в кожен момент її життя, не може знати всього.

Стара приказка говорить, “Якщо тобі хтось скаже, що в тебе хвіст – лише засмієшся. Але якщо про це тобі скажуть троє – оглянешся, щоб перевірити”.

Другою перевагою є факт, що в групі можна знаходити сипи для себе самого в нелегкому процесі, яким може стати інтервенція. Можливо, доведеться зіткнутися з широким репертуаром негативних емоцій з боку алкоголіка через саму лише згадку про алкоголізм. Краще, коли з ними зіткатися не поодинці.

Отже, процес інтервенції повинен розпочатися зібранням групи людей, що, як і ти, захочуть допомогти узалежненій особі.

КРОК 1. Зроби список осіб, що оточують алкоголіка і мають на нього вплив (близьких людей).

Близька особа – це хтось, з ким ми перебуваємо справді в близь­ких взаєминах внаслідок необхідності (спільне помешкання) чи вна­слідок вибору (дружба, спільна робота). Саме такі люди мають най-сильніший відносний вплив на узалежнену особу, хоча самообман алкоголіка звичайно зводить нанівець всі поодинокі зусилля. Важливо, щоб ці особи самі не були узалежненими від алкоголю, не зловживали ним.Це не можуть бути “товариші по пляшці”. Коли виявляється, що “яке їхало, таке й здибало”, то ситуація буде незручною, фальшивою,

не матиме результатів.

Шлюбний партнер

Якщо алкоголік живе у подружньому зв’язку (але не з тобою), то на першому місці твого списку повинен з’явитися його шлюбний парт­нер – чоловік чи дружина. Саме він (вона) допоможе окреслити можливий склад учасників інтервенції.

Керівник (начальник) даної особи або інший безпосередній зверхник

Запрошення до групи інтервенції керівника чи наймача даної уза­лежненої особи може бути надзвичайно корисним. Алкоголіки часто “роботоцентричні”, це означає, що робота для них не стільки важ­лива, скільки часто становить відносно тотального руйнування всього житття – останню нескорену фортецю. Трапляється, що саме тим алкоголік “доводить відсутність проблеми”, кажучи: “Але ж у мене жодного прогулу через пияцтво”. Часто це справді шановані фахівці, тому, незважаючи на числені труднощі, неймовірно довго можуть утримуватися на роботі. Відвертий погляд на ці справи руйнує їх уявлення про себе як ідеального працівника. У цьому й полягає “козир” участі зверхника в групі інтервенції.

Батьки узалежненої особи

Якщо алкоголік живе неподалік від своїх батьків і зустрічається з ними, якнайбільше рекомендується підключати їх до цього. Тікож і братів чи сестер, залежно від “географії” проживання.

Діти узалежненої особи

Вони можуть відіграти надзвичайно важливу роль в інтервеційній групі. У більшості випадків навіть зовсім маленькі діти усвідомлюють існування проблеми, однак ми рекомендуємо, щоб у кризовій інтер­венції брали участь діти не молодші 8 років. Бо приблизно з цього віку вони можутьозі висловлювати почуття, описувати події, фор­мулювати розчарування, яких найчастіше зазнають.

Дорослі іноді бояться, щоб цим ще більше не налякати й не знер­вувати дитину. Можливо, але з іншого боку, хвороба батьків впливає на них. Зате під час інтервенції діти мають можливість висловитися й одержати підтримку від дорослих, це значне полегшення. Це має велике позитивне значення, якщо до цього часу їхній страх, непевність і образа придушувалися в середині, якщо не можна було їх висловити внаслідок загальної мовчанки.

Є ще одна користь, яку дитина може винести з участі в інтервенції: інформація про алкоголізм. Ці знання допомагають краще зрозуміти

суть хвороби, що може позитивно вппинути на зміцнення й покращення стосунків між дітьми та жертвою узалежнення.

Близькі друзі чи сусіди узалежненої особи

Маючи на думці їх участь в інтервенції, варто брати до уваги лише два критерії: по-перше – чи алкоголік шанує їх думку й погляди; по-друге – чи були вони наочними свідками випадків, пов’язаних з пияцт­вом та прикладів дивної та нетипової поведінки. Йдеться про те, щоб у них була з перших рук інформація про те, як хвороба впливає на узалежнену особу.

Систему ілюзій можуть подолати лише ті, чиє схвалення чи думка важливі для його образу власної особи. Звідси й важлива роль родичів та керівника. Друзі можуть бути корисними зокрема й тому, що вони не є членами сім’ї. Алкоголіки мають схильність вбачати джерела свого пияцтва в сімейних проблемах (що, звичайно, становить один із захистних механізмів узалежнення). Спостерігачі з-поза сімейного кола можуть з допомогою своїх свідчень легко зламати це розуміння.

Співпрацівники

Обов’язковим є вже відомий принцип: йдеться про людей яких алкоголік поважає й цінує. Це може бути хтось, з ким він працює регулярно (в одному приміщенні, по кіпька годин) або співпрацює в довготривалому завданні. Всі вони повинні мати інформацію з перших рук на тему наслідків хвороби та поведінки алкоголіка.

Духовні особи

Якщо узалежнена особа належить до певної церкви, то священник чи інша духовна особа може стати важливим і активним членом гру­пи, він повинен також мати інформацію, або ж великий досвід роботи з іншими узалежненими.

КРОК 2. Підбери групу інтервенції

Тепер тобі необхідно Сконтактуватися з людьми твого списку й запросити їх до участі в інтервенції, якщо список задовгий – залиши в ньому лише найголовніших.

Наш досвід підказує, що найбільш ефективною є група з 3 – 5 осіб.

Більша група не підвищує результативності інтервенції.

Найкраще, коли групу складають люди знайомі з характером і особливостями алкогольної хвороби. Додатково: це повинні бути особи, що не бояться ризикнути своїми взаєминами з жертвою узалежнення, а також бути досить урівноваженими, щоб ця потенційно нелегка ситуація не дестабілізувала їх поглядів та почуттів.

Люди, що рішуче вважають алкоголізм “моральним недоліком не багато зможуть допомогти в інтервенції. Кожен з членів групи повиненн мати уявлення про узалежнення, а також думку в цій спра­ві, що зводиться до таких тез:

  • узалежнення – це хвороба, коли жодна “нормальна” сила волі не може утримати від вживання алкоголю;
  • наслідком впровадження хімічної субстанції до організму е зведення навіть цієї “нормальної” сили волі нанівець;
  • жертва шкідливої звички, усправедливлюючи собі свою пове­дінку, опирається перед визначенням правди про своє пияцтво на­стільки успішно, що в неї розвивається складна система ілюзій та за­перечень, що робить неможливим усвідомлення захворювання;
  • узалежнена особа через цю “захистну” систему не здатна розсудливо поглянути на власну поведінку й саме тому потребує до­помоги ззовні;
  • хімічне узалежнення – це не просто шкідлива звичка, яку можна викорінити. Життя чи смерть узалежненої особи в значній мірі зале­жить від того, як діють у цій справі люди з оточення. Багато залежить від того, що станеться під час інтервенції та потім.

Створюючи групу, ти можеш стати для інших основним джерелом інформації про алкоголізм як хворобу. Може також виникнути по­треба дізнатись щось більше про узалежнення, то використайте літе­ратуру чи проконсультуйтеся у фахівців.

Створуючи групу інтервенції зважай на можливість відмови й опір тих, кого ти хочеш прилучити до справи. Всі охоче будуть тобі роз­повідати про поведінку узалежненого, як він п’є чи вживає таблетки, про свої почуття у зв’язку з цим. Також про своє приниження чи образи від нього. Але розмови – це зовсім не те, що відкрита конфронтація. Останнє набагато “небезпечніше”.

Дружина алкоголіка може сказати: “Так, у мого чоловіка важлива проблема, але якщо зробимо по-твоєму, то він піде від мене”. Друг може сказати: “Та він розмовляти зі мною перестане, я втрачу товариша”. Дитина може відповісти; “Тато завжди просто скаженіє, коли я кажу про те, що він п’є”. Керівник може зізнатись: “Ми настільки завантажені замовленнями, що я не можу собі дозволити на щось подібне. Що буде, коли вона піде до директора і почне скандалити, що ми чіпляємося до неї, й наробить галасу на цілу фірму?”

Цим аргументам треба протистояти різними способами. Наприк­лад, коли йдеться про дітей, часто досить пояснити, що тато чи мама хворіє і потребує негайної допомоги. Чимало підприємств зацікавлені новими методами економії та підвищення продуктивності праці. Ну і найпростіший контраргумент – ультиматум: “Якщо нічого не буде зроблено, узалежненому загрожує передчасна смерть”. Все зводиться до вибору, робити щось, чи ні. Проводячи інтервенцію, близькі й знайомі алкоголіка ризикують лише своїми на вигляд добрими стосунками з ним (якість яких є сумнівною внаслідок алкоголізму); або ж не робитимуть нічого, спостерігаючи його (чи її) падіння й повільну загибель. Вже згадувалося про емоційну урівноваженість, що є умовою участі в групі. Нагадаємо, що її учасниками не повинні бути особи, вражені чи повні розпачу настільки, що можуть завдавати одне одному страждань і цим порушувати хід інтервенції.

Два види інформації, які треба зібрати, готуючись до інтервенції: по-перше – факти, що стосуються пияцтва алкоголіка та його по­ведінки; по-друге – відомості про можливість лікування.

ЗАВДАННЯ N З

ЗБЕРІТЬ ІНФОРМАЦІЮ

КРОК 1. Нехай кожен письмово зробить список конкретних інци­дентів та поведінки, пов’язаних із вживанням алкоголю чи ліків, що підтверджують вашу зацікавленість у справі

Такий список повинен робити кожен учасник новоствореної групи. Діти також повинні скласти власний список. Воі; і можуть звернутися по допомогу до когось із дорослих для формулювання того, що вони хочуть сказати своїми словами.

Список повинен формуватися в 2-й особі однини, так як і буде читатися під час інтервенції (“ти зробив те- й те-“, а не “мій чоловік зробив тей те-“). Він також повинен бути конкретним. Узалежнення типу “ти забагато пив”, “ти ж повинен був кинути пити”, “ти п’єш все більше”, “тебе вічно немає вдома”, “ти обманюєш” і т.д. є безре­зультатними, а навіть шкідливими, бо завдають болю, не приносячи користі і становлять напад на особу, а не на поведінку.

Кожен з пунктів такого списку повинен виразно й корисно опису­вати даний інцидент, причому, як вже згадувалося – йдеться виключно про події, відомі з перших рук, а не почуті від інших. Наприклад:

  • Минулого четверга ти прийшов додому о восьмій вечора, бель­кочучи щось незрозуміле, впав і розбив лампу на столі. Можливо, ти цього й не пам’ятаєш, бо був просто п’яний.
  • У понеділок вранці я знайшла пляшку з-під горілки, втиснену до кошика з брудною білизною.
  • Минулого місяця довелося відмовитися від трьох умовних зу­стрічей зі знайомими, бо в ці дні ти був занадто п’яний.
  • Минулого четверга Кароль привіз тебе опівдні додому. Він сказав, що ти був п’яний й образив референта й кількох гостей на вашій конференції, тому він був змушений тебе звідти забрати.
  • Минулої суботи ти впав у ванній о другій годині ночі. Коли я вийшла подивитися, що там за гуркіт, ти лежав, розвалившись на підлозі й дихав перегаром. Ти вперто домагався, щоб тебе залишили там, то тебе й залишили.
  • Вчора ти забагато випив з Міхалом, коли ми всі пішли спати. Ти спав в одязі, обмочив тапчан і не пішов зранку на роботу. Це вже втретє за цей рік.
  • У понеділок вночі я поглянула у вікно й побачила, як ти дріма­єш собі на траві. Намагаючись спертися на смітник, ти наробив гала­су-
  • Три дні тому ти сиділа вдома, кажучи, що ти застудилася. Не відвідувала занять. А насправді ти з похмілля не могла навіть з ліжка встати.
  • За останній місяць тебе не було вдома три ночі. Останнього разу ти повернулася без куртки і в подертих нанівець колготах.
  • Минулої неділі я приходив до дітей. Ти спала на тапчані, біля тебе на підлозі лежала порожня пляшка. Діти були голодні й налякані. Єва казала, що намагалася тебе розбудити, але не змогла.
  • За останній місяць ти двічі губила ключі від помешкання. Сама признавалася, що була п’яна й не пам’ятаєш, що з ними сталося.
  • Коли ти в неділю віз мене до бабусі, то їхав так швидко, що я просто перелякалася. І ти говорив різні речі без сенсу.
  • Ти обіцяла прийти на забаву, але знову “захворіла”: спала на тапчані після горілки.
  • Мацек минулої п’ятниці приховав перед начальником, що ти не повернувся після перерви. Коли ти прийшов по куртку, то від тебе тхнуло алкоголем.
  • У понеділок ти знову запізнився на роботу. У тебе так трем­тіли руки, що ти залив кавою папери. І ти постійно мізкував, як би то “вискочити на пиво”.

*  *  *

Кожен інцидент потрібно описати детально. Чим конкретніше, тим краще. Наше технологічне століття дало нам ще одне знаряддя: відеокамери, що можуть бути все доступнішими. Немає такої сили переконання й нічого більш незаперечного, ніж “(иІІ соїог”, з озву­ченням, відео і стерео, що показує алкоголікові, як він хитається, белькоче й поводиться невідповідно. Якщо можеш скористатися віде-окамерою – зроби це!

КРОК 2. Підшукайте можливості лікування

Кінцевою метою інтервенції є досягнення того, щоб узалежнена особа розпочала лікування або якісь інші допоміжні процедури. Ви

повинні приготувати якісь конкретні пропозиції в цій справі, а також слова переконання для цього. Розумно й бажано забронювати місце в лікувальному центрі, який обрано – на випадок, якщо ваш алкоголік погодиться прийняти допомогу.

Якщо ти відчуваєш, що замало знаєш про хворобу алкоголізму та її лікування, пошукай літературу, видану інститутом Психіатрії та Нев­рології або Психології Здоров’я й Тверезості.

Адреси : Інститут Психіатрії та Неврологи, 02-957, Варшава, вул. Собєського 1/9,   т. 642-66-1 1. І Інститут Психології Здоров’я й Тверезості,

02-412, Варшава, вул. Генслярська, 3, т. 23-87-38.

Пошукай зв’язку з товариством Анонімних Алкоголіків та звернися до них по матеріали та літературу. Зустрічі груп Анонімних Алко­голіків (так звані “мітинги”) відбуваються в кожному великому місті Польщі, раз на місяць, зустріч є відкритою, на неї може прийти кожен. Там ти також можеш дізнатися, чи в даній місцевості існує “Аль-Анон”, тобто група підтримки для родин та близьких узалежнених осіб, або “Аль-Атін” – група для дітей 1 2-18 років з родин, що мають алкогольні проблеми, всю цю інформацію можна отримати в кожній Наркологічній консультації чи поліклініці, а також на всіх телефонах довір’я.

Шукаючи місце лікування для особи, про яку ви піклуєтеся, заці­кавтеся програмою лікування. Чи містить вона комплекс психотерапії чи терапії на основі “12 КРОКІВ АА”, якими користується товариство Анонімних Алкоголіків? Бо в Польщі умови лікування узалежнень дуже різні, від справжніх центрів лікування до безособових пунктів видачі антіколу. Отже поцікавтеся програмою лікування та її результатами. Чи ця програма має зв’язок із товариством Абстинентів, клубом чи групою АА? Чи займається центр членами сімей пацієнтів, чи дає їм поради й оцінку? Чи знайомі з методам кризової інтервенції та чи вважають його корисним та результативним?

Не зупиняйтеся, поки не будете мати хоч однієї доброї й реальної можливості лікування. Інтервенцію не можна вважати підготованою, якщо не виконане це основне завдання. Інтервенція може не вдатися саме тому, що група не зробила цього кроку. Коли узалежнена особа виявить бажання лікуватися, а ніхто не відповість конкретною назвою, адресою чи телефоном “захисні стіни” алкоголіка знову зростуть, стануть, можливо, міцнішими, ніж досі. Всі зусилля тоді пропадуть даремно.

ЗАВДАННЯ N 4

ЗРОБІТЬ “РЕПЕТИЦІЮ” ІНТЕРВЕНЦІЇ

Ми пропонуємо проведення однієї чи двох “репетицій” чи “проб” перед інтервенцією. У них повинні взяти участь всі члени групи, кожен зі своїм заздалегідь підготованим списком. Ось кілька причин для цього:

  • Це допомагає кожній зацікавленій особі, (серед них і члени сім’ї) усвідомити, що ніхто тут не самотній, що не одна людина зазна­ла на собі руйнівного впливу алкоголізму.
  • Репетиція створює атмосферу взаєморозуміння й підтримки.
  • Дозволяє розрядити напруження й страх учасникам інтервенції. Зменшує ймовірність, що люди говоритимуть неясно й неконкретно, або про незаппановане.
  • Репетиція створює атмосферу зміни й посилює віру в можли­вість цієї зміни.

Можливо, ви захочете присвятити частину першої “репетиції” або її всю характеристиці алкоголізму як хвороби. Можете виділити собі час на обмін запитаннями та інформацією. Лише коли всі учасники групи зрозуміють суть і наслідки хвороби, можна йти далі.

КРОК 1. Визначте “голову зборів”

Учасники групи повинні узгодити, хто буде головувати як на “репе­тиції” так і на інтервенції. Якщо можливо, то варто, щоб це був хтось з-поза родинного кола. Для найближчих, яким хвороба завдає чимало болю, ця роль важча з емоційних причин.

Особа, що керує розмовою, повинна відповідати головним чином за те, щоб розмова не переходила в сімейний скандал. Щодо цього, учасники групи повинні погодитися порядковуватись йому. Це означає, що коли, наприклад, “голова” скаже: “Добре, Маріє, тепер нехай говорить Чарек”, Марія повинна передати слово Чареку.

КРОК 2. Перегляньте всі пункти приготованих списків подій, по­в’язаних з пияцтвом

Учасники групи повинні вголос прочитати свої списки й кожен із

пунктів повинен бути або схваленим групою, або відкиненим, якщо він погано сформульований або зайвий. Пам’ятайте, що це повиненн бути опис конкретних інцидентів та прикладів поведінки, пов’язаних із хімічним узалежненням особи, про яку ви турбуєтеся. Опис повинен бути конкретним, детальним, щирим, позбавленим оцінок, узалежнень та суб’єктивних поглядів.Не допускайте тону ворожнечі або жалю до себе. Обидві позиції можуть перешкодити спілкуванню й перетворити інтервенцію в поєдинок. Єдиною бажаною емоцією в усіх твердженнях є щира турбота й зацікавленість.

Якщо діти потребують допомоги для прочитання свого списка -допоможіть їм. Але уникайте спроб вкласти в їх вуста слова доро­слих. Нехай вони говорять по-своєму, а не повторюють, як попуги, за дорослими. Перегляд пунктів списку важливий з двох причин: по-перше – він дає людям можливість допрацювати те, що дійсно хо­четься сказати, по-друге ламає змову мовчання. Коли алкоголік по­водиться дивно чи негідно, звичайно, буває кілька свідків цього, як вдома так і на роботі. Ці свідки рідко діляться між собою тим, що знають. Не роблять цього головним чином через фальшиву лояль­ність щодо узалежненого, або ж боязнь його втратити. Якою б не була причина мовчання – воно сприяє підтриманню хвороби та її про­гресові. Отже чимало “репетицій” інтервенції перериваються вигу­ками: “А я й не знала, що і ти це бачила!” або “Я думав, що тільки я про це знаю”. Виявляється, що деякі “секрети” знають всі. Інші до­дають інформацію. Відкриття цього всього призводить до зміцнення почуття спільності й змістовності завдання. Не один каже: “Якби я знав хоча б половину того, що я зараз чую – я б зробив це набагато раніше”.

КРОК 3. Узгодьте порядок виступів

Хтось повинен почати, хтось повинен бути другим і третім. Попереднє узгодження порядку виступів дозволить уникнути незручних пауз та утримає алкоголіка від саботажу інтервенції. Найкраще нехай почне хтось близький, що однозначно має сильний вплив на алкоголіка й найсильнішу можливість подолати “захистну стіну” алкоголіка. Іноді такою людиною є мати чи дружина алкоголіка, іноді керівник чи товариш з роботи. Не покладайтеся на пам’ять. Нехай “голова” запише порядок виступів, щоб в емоційно важливу хвилину не розгубитися й не допустити неладу.

КРОК 4. Нехай хтось зіграє роль узалежненого

Це не обов’язково, хоча буває дуже корисним. Одне із завдань 16

“репетифї” – надання учасникам групи можливості побачити, відчути, як повинна виглядати інтервенція. Особливо ці елементи ситуації, що викликають сумніви чи непевність і нелад. Така “репетиція” дозволяє передбачити заперечення, перепросини чи вибухи з боку особи, задля якої вона організовується.

Цю роль можна зіграти й по черзі, даючи кожному з учасників групи нагоду для висловлення сумніву, звинувачень чи прохань про помилування, які можна почути з вуст узалежненого. Варто бути уваж­ним і замислитися над реакцією. Дуже малоймовірно, що алкоголік сидітиме в цілковитому мовчанні під час інтервенції. Краще наперед зважити на його реакцію. Це веде нас до наступного кроку приготування розмови.

КРОК 5. Узгодьте реакцію на поведінку узалежненої особи

Участь у кризовій інтервенції – це одне. Окремою справою будуть умови, які ставитимуть окремі особи перед тим, хто п’є. Це також певний вид “реакції на поведінку” узалежненої особи, “ультимативна реакція”. Якщо алкоголік весь час перебігу інтервенції вперто утри­мує переконання, що не потребує ніякої допомоги й безперервно захищається, то близькі, можливо, захочуть поставити йому свої уль­тиматуми. Дружина може сказати: “Якщо нічого не зміниться, як­що не почнеш лікуватися – то йди від мене. Я так жити не хочу”. Або: “Якщо надалі питимеш і нічого з цим не робитимеш, то я заберу дітей і піду з дому”. Надзвичайно важливо, щоб це було справжнє внутрішнє переконання, а не просто погроза, часто вже висловлювана, але ніколи не реалізована. І ще одне: чи це реальна можливість. Чи дружина, говорячи: “Візьму дітей і піду”, дійсно хоче це зробити й має куди піти?

Керівник може сказати: “Результати твоєї праці є все гіршими. Це погано впливає на стосунки із співробітниками, на атмосферу в колективі. З’явилося чимало прихованих претензій ітаємних інтриг. Якщо не лікуватимешся – я звільню тебе”. Чи справді він здатен це зробити, чи дійсно цього хоче?

Сусід, можливо скаже: “Останній раз я відчинив перед тобою двері свого дому, вклав на диван і дозволив проспатися, але якщо ти нічого не зробиш з цим – ніколи не відчиню тобі дверей, коли будеш п’ яний”. Чи й насправді він це зможе зробити – не змилосердиться й не засоромитися?

Дитина може сказати: “Я ніколи не сяду з тобою до столу, якщо на столі буде алкоголь або ти будеш п яний” або “Не сяду з тобою в машину, як ти будеш п’яна”. Чи це буде можливе?

Більшість осіб, що перебуває у зв’язку з алкоголіком, звикпаї ставити умови і не дотримуватись їх. Цьому треба покласти край. Реакція повинна бути рішуча й реалістична. Якщо жінка нещиро готова до того, щоб забрати дітей і піти – не повинна говорити про це. Керівник повинен знати, яких санкцій він може вжити щодо свого працівника, підготувати їх та бути готовим їх вжити. Можуть статися інші ситуації. Що будете робити, якщо алкоголік встане й захоче піти? Хтось повинен бути готовим сказати: “Будь ласка, сядь і послухай нас”. Що буде, якщо він чи вона розпочне словесну атаку, буде звинувачувати чи загрожувати. Ви повинні бути готовими й до цього, щоб тільки провести ваш намір до кінця: прочитати кожен пункт кожного списку до кінця. Узалежнений може залитися сльозами й присягатися, що кине пити. Група повинна бути готова до рішучого руху в напрямі висновку -пункту, в якому їй чи йому буде висловлене вже все, ця особа до­відається, що повинна отримати допомогу й готова розпочати ліку­вання. Якщо при цьому хтось поставить ультиматум, то він повинен бути готовим його виконати, коли алкоголік не прийме допомоги.

КРОК 6. Проведіть “репетицію”

“Репетицію”, як і справжню інтервенцію, треба почати з короткого

емпатичного вступу. Це може бути щось на зразок: “……..(ім’я

узалежненої особи), ми всі зібралися тут, бо турбуємося про тебе й хочемо допомогти тобі. Це може бути нелегко як для нас, так і для тебе. Тому просимо, дай нам сказати тобі все, що ми повинні сказати, обіцяй вислухати, як би важко це для тебе не було. Йдеться про те, що ти п’єш”.

Зверніть увагу, що таке формулювання виразно ставить узалеж­неного на позицію слухача. Йдеться про те, щоб весь час інтервенції утримувати його в цій ролі. Всі члени групи повинні докласти до цього зусиль – тобто не вдаватися до дискусій, не намагатися нічого довести або стати слухачами алкоголіка.

Спочатку той, кого обрано першим, читає свій список. Хтось ін­ший відіграє роль узалежненої особи, поводиться так, як міг би пово­дитеся алкоголік під час справжньої інтервенції. Більшість з групи має хоч якийсь досвід конфронтації з жертвою узалеженення. Тобто вони можуть “цитувати” її (чи його), “Ти дійсно вважаєш, що у мене є якісь проблеми? То в тебе проблеми. Якби ти перестала весь час набридати мені й чіплятися до мене, я б не пив!” – чи щось подібне. “Голова” інтервенції повинен відповісти на це: “Будь ласка, вислухай все, що Марія хоче сказати тобі”, або “Прошу тебе вислухати мої слова до кінця”.

Кожен учасник групи повинен мати нагоду прочитати весь свій список, передбачаючи можливу поведінку алкоголіка. “Голова” пови­нен перевірити, як він почуватиме себе в ролі керівника, що утримує групу в належних “рамках”. Репетиція може бути серйозним нага­дуванням про те, як легко інтервенція може наблизитися до того, що в житті дійсно відбувається у конфронтаційній ситуації. Цілком природнім є потяг до звинувачень та неконкретних узагальнень, що розпалює емоції. Тому важливо виявляти турботу й зосереджувати увагу на узалежненому.

Спробуй перетворити кожну скаргу в позитивне твердження: “Коханий, ти насправді хороший чоловік, але я хвилююся за тебе. Минулого тижня ти, заїжджаючи в гараж, не потрапив у двері, бо був явно п’ яний”. Або “Мамо, я справді ціную твої зусилля й працю, коли ти готувала мій вісімнадцятий день народження. Але мені було дуже соромно, коли наприкінці свята ти впала зі тільця, а перед цим говорила щось не дуже доречне. Я бачила, що ти пила чисту горілку замість пуншу”. “Генрику, твої колеги з роботи дуже люблять тебе, всі ми знаємо, що завжди можна покластися на твою щиру готовність допомогти. Але ти все частіше запізнюєшся з перерви, від тебе тхне пивом. Минулого тижня я бачив, що ти спиш на столі”.

Інтервенція має на меті, щоб реальність “пробилася” до свідомості узалежненої особи. Це означає надію, що вона побачить своє життя так, як воно виглядає насправді, можливо, вперше за багато років. Люди, що брали участь в інтервенції, описували важливі зміни й події, що траплялися там. Приміщення, в якому вона відбувається, було сповнене атмосферою любові й доброзичливості. Члени групи стомлені, але повні надії. Замість гніву, якого міг би зазнати апкоголік, з’являється відчуття шоку й сорому, іноді несподівана тривога. Не один з них оглядається навколо себе зі словати: “Боже мій, я навіть не підозрював, скільком людям я завдав таких страждань”.

Так чи інакше – це перший етап репетиції. Важливо також провес­ти репетицію другого етапу. Наполегливо домагатися того, щоб уза­лежнена особа згодилася на лікування, прийняла допомогу, яку ви пропонуєте – тоді час представити доступні можливості в цьому на­прямі. Можливості, про які ви здобули інформацію, що зводяться до певного закладу, певного центру, певної програми чи певної групи Анонімних Алкоголіків.

Звичайно, може виявитися, що узалежнений впиратиметься, що лікування не потрібне, бо на цей раз він серйозно і назавжди вирішив кидати пити. Якщо не можна інакше, спробуйте поставити умови,

компроміс типу “ЯКЩО… ТО”. Йдеться про позицію на зразок: “Добре, ти прийняв рішення, то йди вперед і спробуй зробити так, як сказав. Але що буде, коли ти знову нап’єшся? Чи тоді згодишся на нашу допомогу ?”

Цілком імовірно, він чи вона власноручно докладе певних зусиль, Щоб кинути пити. Але невживання алкоголю ще не означає відно­влення здоров’я. Хвороба, разом з емоціями, що теж хворі – нікуди не подінеться, продовжує свою руйнівну дію. Результат – так званий “сухий алкоголік”, на відміну від “тверезого алкоголіка”. Які симп­томи свідчать про наявність саме першого типу особи? Це емоційні сигнали: страх, роздратування, нервовість, образливість, жаль до себе – це лише кілька з них. Хтось такий є занадто вразливий, засильно реагує на все або є надкритичним, його поведінку взагалі неможливо передбачити. Часто люди, що оточують його чи її, зітхають за старими й добрими часами коли він (вона) пив, але все ж легше було жити поруч з цією людиною!

Інакше кажучи, абстиненція – це важлива мета, але не єдина. Цей крок дуже важливий на шляху до зміни свого життя, але це життя ще треба заповнити чимсь іншим, щоб з успіхом повернути собі здоров’я. Відсутність алкоголю утворює порожнечу, а життя в порожнечі – це справжнє пекло.

Головною метою одруження є відновлення власного “я”. Лікуван­ню повинна підлягати цілісна особа – тобто як свідомість, так і тіло. Узалежнена людина зазнає не менше душевних та емоційних страж­дань, аніж фізичних. Найбільш результативні програми лікування, доступні в наш час, використовують цей принцип, мобілізуючи комбіновані (міждисциплінарні) групи лікування, до яких входять пси­хологи, психіатри; консультанти з узалежнень (в Польщі інструктори абстинентної терапії, якими найчастіше є тверезі алкоголіки), суспільні працівники, духовні особи, лікарі й медичні сестри.

Друга частина інтервенції, яку готує група, повинна завершитися виразною згодою узалежненої особи прийняти пропоновану їй допо­могу. Можна вибрати один з двох варіантів. У першому приготуйте 2 або 3 пропозиції на вибір. Звичайно, це повинні бути конкретні й реальні пропозиції, а не рекомендації типу: “Тобі потрібно звернутися до наркологічної полікнініки чи котроїсь з груп А А”. Швидше йдеться про пропозицію типу: “У четвер о 16 годині ти можеш піти на консультацію до лікаря в полікнініку X, де тебе прийме доктор такий-то, з яким ми домовилися. Або почни систематично відвідувати групу АА від завтрашнього дня. Зустрічі відбуваються якраз по середах о 17-00 в примішенні кафе полікнініки по вул. такій-то”. Така постановка питання має як позитивні, так і негативні сторони Позитивним є можливість збереження вибору, що, без сумніву, підтримує гідність узалежненої особи Недоліком є дещо більша можливість “викрутитися”, відкласти справу, намагатися шукати інших, не завжди результативних методів вирішення проблеми. Інакше кажучи, ширша можливість для самообману. Другий варіант обмежує до мінімуму “поле маневру”, не даючи жодної можливості вибору: “За тебе домовилися з доктором таким-то, просто зараз, як тільки скінчимо розмову. Поїдемо моєю машиною.” Або: “Тобі забронювали місце в лікувальному осередку X. З’явитися потрібно завтра о сьомій. Твої речі вже в мене в машині, а поїзд до X відходить о 23-00. Я відвезу тебе на місце.”

Спробуйте передбачити всі упередження, перепросини й обіцян­ки. Чим краще ви до цього підготуєтеся, тим легше впоратися з ре­альними ситуаціями, що на вас чекають. Але пам’ятайте: час є клю­човим моментом. Чим швидше затримати розвиток хвороби, тим швидше жертва узалежнення відновить здоров’я. У випадку розмови в стилі ‘ЯКЩО… ТО”, обумовте все не менш конкретно.

Не можна домовлятися “взагалі” наприклад: “Якщо зап’єш – то звернешся до лікаря.” Треба детально окреслити, які дії будіть вчине­ні в разі порушення абстиненції, куди звертатиметься узалежнена осо­ба, хто буде їй допомагати й супроводжувати її на цьому шляху. Звичайно, враховуючи й те, що все це повинно статися безпосеред­ньо після факту порушення, а не в необмеженому “колись”.

ЗАВДАННЯ N 5

ОПРАЦЮЙТЕ ДЕТАЛІ

Наприкінці потрібно зайнятися останніми деталями. Ви повинні точ­но окреслити, коли відбудеться інтервенція. Заплануйте її на час, коли узалежнена особа буде в тверезому стані. Близькі алкоголіка більш-менш знають “графік” його (її) пияцтва й тверезості. Нехай це, наприклад, буде в неділю вранці, якщо в суботу узалежнена особа надужила алкоголю.. Якщо він (вона) паскудно почувається після перепою, це може сприяти інтервенції – з пожмілля “захистні меха­нізми” слабшають.

Де повинна відбуватися інтервенція? Вибирають місце, що не вик­ликатиме сильного напруження чи страху, якщо не хочете посилити захисних механізмів. Ніхто не повинен заважати (наприклад, там не повинно бути малих дітей). Добрим місцем є службове приміщення на роботі або помешкання близьких друзів, що беруть участь в інтервенції. Можна проводити інтервенцію безпосередньо в лікарні після детоксикації, якщо до цього дійшло. Але наркологічна лолікнініка, якщо алкоголік не є пацієнтом (наприклад, з поліклінікою навела зв’язки лише дружина) – це неприємне для нього місце.

Хто відповідатиме за те, щоб узалежнена особа з’явилася на інтер­венцію? Хто повідомить інших, якщо справа буде нагальною. Хто домовлятиметься з лікарем, лікувальним осередком, купуватиме квитки на проїзд? Хто при потребі відвезе узалежненого до місця лікування? Хто коротко та ясно пояснить програму лікування, якщо в цьому буде потреба? Хто буде готовим зрозуміло розповісти про суть хвороби алкоголізму. Коли настане запитання; “Я хворий – що це означає” – так, щоб не перервати інтервенцію й не відійти від основ­ного напрямку розмови, але дати вичерпну відповідь?

Не занедбуйте жодного шансу, хвилини, деталі. Ніколи не тра­питься кращої нагоди, ніж саме тепер.

Є ще деякі істотні фактори, пов’язані з кризовою інтервенцією. Перше – чи і як використовувати допомогу професіонала (психолога, лікаря чи іншого працівника поліклініки чи лікувального, осередку).

Друге – це застереження, коли не можна проводити інтервенції з професіоналом чи взагалі. Нарешті, якщо цей текст потрапить до рук також професіоналів, згадаємо і про їх роль у кризовій ітервенції. Нарешті, запитання: що робити, коли інтервенція буде невдалою?

Чи користатися допомогою професіонала при підготовці інтервен­ції? Відповідь: Залежно від обставин. Підтримка спеціалістів може дати чималу користь, але “тестом”, чи це дійсно необхідно у вашому випадку, є позитивні відповіді на такі запитання:

  • чи даний спеціаліст вважає хімічне узалежнення хворобою?
  • чи йому знайомий метод інтервенції?
  • чи вважає він інтервенцію дієвим методом та чи усвідомлює свою роль у цьому процесі?
  • чи має досвід “з перших рук”, (йдеться про власну участь чи під­тримку цього процесу)?

Небагато із працівників наркологічної медицини в Польші відповіда­ють позитивно на всі ці чотири запитання. Таких осіб є лише невелика група, хоча сподіваємося, що їх число зростатиме кожного року.

Якщо при згадці про інтервенцію спеціаліст проявить класичну по­зицію: “Приведи його до мене на консультацію”, то навряд чи він зможе допомогти у кризовій інтервенції. Можна допустити, що коли спеціаліст позитивно відповість на перших 3 запитання, то варто разом розпочати застосовувати цей метод щодо тих, кого стосується ваша спільна турбота.

Чим може допомогти спеціаліст, знайомий із методом інтервенції? Передусім він допоможе вибрати оптимальний спосіб лікування “вашого” алкоголіка, або вказати місце, куди варто звернутися за інформацією з цього питання. По-друге, він допоможе відвернути негативні емоції, що нагромаджуються в людях, які живуть поруч з узалежненою особою, а це допоможе зменшити напруження та більш раціонально поставитися до мети, якою є інтервенція. Він також може через участь у групі інтервенції допомогти близьким алкоголіка зрозуміти власне співузапежнення; показати, як вони своєю поведінкою мимоволі сприяють розвиткові хвороби та погпибленню узалежнення. Його присутність може полегшити спілкування в групі та “розрядку” наявних конфліктів чи образ.

Нарешті, бувають випадки, коли взагалі не можна проводити кри­зової інтервенції без участі психіатра чи психолога. Це стосується таких ситуацій:

  • Якщо в історії алкогольного узалежнення був діагноз психотичного порушення, тобто: якщо узалежнення пов’язане із психічною хво­робою. Тоді інтервенція може викликати і психіатричні наслідки.
  • Якщо узалежнений належить до вийнятково вибухових особисто­стей, поведінку яких важко передбачити, і є реальна можливість ви­буху агресії та насильства щодо когось з оточення чи його самого.
  • Якщо останнім часом узалежнена особа перебуває у стані глибокої депресії, інтервенція могла б посилити бажання покінчити з життям.
  • Якщо ви підозрюєте, що узалежнений не є “хімічно чистим”, тобто перебуває під впливом якогось препарату чи речовини. У випадку алкоголіка це розпізнати досить легко, з наркотиками справи важчі. Найбільша проблема – з ліками. В усіх сумнівних випадках спеціаліст повинен (через обмеження) добитися певності.

Ось якою є роль спеціаліста в підготовці та проведенні інтервенції.

Спеціаліст не може бути членом групи, бо не має інформації про поведінку алкоголіка “з перших рук”. Хіба що він є родичем, сусідом чи знайомим узалежненої особи, тоді, звичайно, він бере участь у роботі групи, і найчастіше може бути її лідером. Однак якщо йому суть справи відома від іншої особи – дружини, матері чи друзів алко­голіка – то спеціаліст може підтримати саму ідею та її підготовку, бути присутнім на репетиціях, навіть на самій інтервенції, але як “до­поміжна особа”, що не бере слова.

На етапі приготувань до інтервенції спеціаліст може своїми профе­сійними знаннями допомогти на кожному підготовчому кроці. Перед­усім – інформацією на тему захворювання, його лікування, підтримкою ідеї, мети цих дій – за умови, що сам вірить у це. На зустрічах групи він може “відповідати” за взаємоспілкування її членів при вираженні “важких” емоцій (страху, образи, гніву, жалю). При складанні списку інцидентів важливо вміти “на слух” сприйняти різні “помилки стилю” -тенденції’до звинувачень чи жалю над собою, чи “зведення порахунків”.

У процесі проходження інтервенції спеціаліст може у разі потреби активно підтримувати лідера групи. Це в першу чергу стосується та­кого:

  • Допомогти узалежненому – дати йому можливість терпляче вислухати.
  • Реагувати на прояви страху з його боку, підтримувати, коли з цієї причини узалежненому важко панувати над собою (“Не дивно, що ви так хвилюєтеся, я б сам нервувався в такій ситуації”. “Ми не маємо наміру зробити щось погане, хочемо, щоб ви нас послухали ).
  • Бути пильним щодо “коалкогольної” поведінки членів групи: хтось може, “з почину” алкоголіка розпочати вдаватися в дискусію про причини узалежнення чи інші риторичні розмови, що дестабілізують інтервенцію. Такі розмови варто просто припиняти, наприклад: “Зараз ми не будемо шукати причин, з яких Кароль став алкоголіком. Лєшку, продовжуй, будь ласка, ти зупинився на пункті п’ятому”.
  • Уважно стежити за можливими проявами капітуляції. Алкоголік мо­же, замість сказати: “Добре, я буду лікуватися”, швидше спитати: “Добре, але як буде з моєю роботою?” або “А як же я дітей залишу?” і т.д. Якщо це можна переформулювати таким чином, щоб чути виразну згоду на лікування (“Чи це означає, що в принципі ти готовий згодитися на лікування?”), що це єдина поважна підстава перервати інтервенцію та перейти до конкретних пропозицій. Тільки в цьому єдиному випадку можна відійти від принципу “неодмінно ви­словити все до кінця”, бо мети було досягнуто раніше, ніж перед­бачалося.

Є ще одне застереження для психологів: не затягуйте до нескін­ченності приготувань, не переплутайте їх з психологічною допомогою для родини. Не перетворюйте кризову інтервенцію в тривалу психо­терапію родини: це зовсім не одне і те саме. Обидві форми роботи не виключають одна одну, коли є потреба й бажання родини, можна окремо домовитися про терапію. Звичайно не з алкоголіком, що п’є, ані навіть із “сухим” алкоголіком. Узалежнена особа повинна досягти певного рівня тверезості, щоб мати можливість брати участь у психологічній роботі з родиною. Краще, коли тим часом родина вилікується від коалкоголізму. Якщо попри все терапевт умовиться про якусь зустріч із членами сім’ї (з чоловіком чи дружиною, дітьми узалежненого) нехай буде зовсім інша домовленість , аніж умова про підготовку та проведення інтервенції. Остання умова не повинна передбачати , більш ніж 2-4 зустрічі.

Спеціаліст може допомагати як у приготуванні, так і в проведенні інтервенції. Однак безпосередньо може бути учасником лише підготовки (участь в “репетиціях”, або лише в останній). Допомога може бути лише у вигляді інформації та загальних розмовах про інтервенцію. Залежно від потреб та можливостей можна прийняти різні варіанти.

Незалежно від досягнутих результатів, після проведеної інтервенції варто ще раз зустрітися групі. Дозвольте собі відреагувати на емоції, розповісти про свої відчуття “до того”, “під час того” й “після того”. Може, хтось викликав ваше здивування, захоплення, або й співчуття. “Виговоріться”, дозвольте взаємно підтримати одне одного. Якщо в приготуваннях брав участь спеціаліст, можете і його запросити на цю “після-розмову”. Якщо він брав участь в інтервенції – обов’язково

запросіть – йому це теж потрібно! Він чи вона теж серйозно переживає це! Можливо, ви ще можете щось сказати чи зробити одне для одного.

На закінчення – запитання, що, напевне, супроводжує кожного від самого початку цього тексту: “Добре, а якщо інтервенція буде нев­далою?” .

Спробуйте ще раз. І ще раз. Як не допоможе вдруге, то поможе втретє. Ефекти інтервенції комулюються, настає криза. Це одна відповідь. А є ще й друга.

Інтервенція завжди дає результати, навіть коли особа, про яку ви турбуєтеся, не витверезіє й далі буде руйнувати своє здоров’я. Одна підготована й проведена інтервенція призводить до того, що:

  • люди, що взялися до інтервенції, змінюються. Вони вже не самотні, не відокремлені одне від одного, можуть допомагати одне одному й надалі.
  • змінюються й набирають динаміки родинні зв’язки. Люди дізнають­ся, чим є хімічне узалежнення. Можуть краще впоратися зі страхом, почуттям образи, соромом. Вони вже знають, що узалежнення це не їх провина. Краще долають свої проблемеми.
  • жертва узалежнення, навіть якщо далі активно п’є (чи вживає іншу “хімію”), змінює своє ставлення до цього, втрачає “комфорт пияцт­ва”. Напевно вже відтепер він (вона) ніколи не зможе цілковито заперечити узалежнення, ані пиячити з таким задоволенням, як і рані­ше.

No Comments

Залишити відповідь