Щоб вибачити

31.08.2009

ПОСІБНИК ДЛЯ РОДИН АЛКОГОЛІКІВ

Частина 1

ПЕРЕД ЛІКУВАННЯМ

Раніше, ніж сам алкоголік визнає себе алкоголіком, це починають усвідомлювати най­ближчі йому люди. Найчастіше це дружини, бать­ки, сестри, брати, невістки, зяті, дочки або сини, або дальня родина. До того часу, поки близьким вистачає терпіння і сил зносити кривду, родина ніколи не виходить з цією проблемою “на люди”. Коли вже немає сил терпіти, звертаються до ліку­вальної установи, шукають допомоги у психіат­ра, психолога, лікаря або йдуть до священика. Починають говорити про цю проблему зі своїми близькими або й поза родиною. Рано чи пізно звертаються за допомогою як для себе, так і для алкоголіка.

На жаль, терпіння люблячих людей не вичер­пується швидко. Інколи протягом багатьох років тримається у таємниці сімейне горе, а тим часом узалежнення все поглиблюється. Найчастіше дуже довго визріває думка про допомогу. Вчас­не втручання або відповідна зміна ставлення ро­ини до звичок пияка могли б якнайшвидше відбу­тись за допомогою лікувальної установи чи груп АА.

 

ПОСІБНИК ДЛЯ РОДИН АЛКОГОЛІКІВ

Частина 1

ПЕРЕД ЛІКУВАННЯМ

Раніше, ніж сам алкоголік визнає себе алкоголіком, це починають усвідомлювати най­ближчі йому люди. Найчастіше це дружини, бать­ки, сестри, брати, невістки, зяті, дочки або сини, або дальня родина. До того часу, поки близьким вистачає терпіння і сил зносити кривду, родина ніколи не виходить з цією проблемою “на люди”. Коли вже немає сил терпіти, звертаються до ліку­вальної установи, шукають допомоги у психіат­ра, психолога, лікаря або йдуть до священика. Починають говорити про цю проблему зі своїми близькими або й поза родиною. Рано чи пізно звертаються за допомогою як для себе, так і для алкоголіка.

На жаль, терпіння люблячих людей не вичер­пується швидко. Інколи протягом багатьох років тримається у таємниці сімейне горе, а тим часом узалежнення все поглиблюється. Найчастіше дуже довго визріває думка про допомогу. Вчас­не втручання або відповідна зміна ставлення ро­ини до звичок пияка могли б якнайшвидше відбу­тись за допомогою лікувальної установи чи груп АА.

А якщо, незважаючи на втручання інших, алкоголік не перестає пити, то тоді хоч у житті членів родини можуть статися зміни на краще.

Найпростіша форма допомоги родині — це на­дання інформації про сутність алкогольної хво­роби та організація зустрічей, де члени сімей діляться один з одним або з терапевтом своїми ш’реживаннями та труднощами. В інституті пси­хіатрії та неврології у Варшаві ми вже протягом кількох років працюємо за правилом: перед тим, як пацієнт почне лікування, він кілька тижнів відвідує зустрічі Анонімних Алкоголіків, а раз на тиждень бере участь у заняттях так званої “вступної групи”. На цьому першому і, до речі, дуже важливому етапі терапії ми не тільки падаємо пацієнту інформацію про хворобу, але і намагаємось вмотивувати його рішення лікува­тись. Саме тоді ми маємо можливість познайо­митись із найближчою людиною з сім’ї алкоголіка, яка відвідує його в нашому осеред­ку-

“Зустрічі з родинами”, які відбуваються раз на тиждень, об’єднують членів сімей тих алкоголіків, які вирішили пройти курс лікуван­ня. Сюди приходять також гості з міста, які до­відались про наші “четверги” через радіо, теле­бачення або пресу; ми запрошуємо їх в Ал-Анон —товариство взаємної допомоги родин і друзів людей, узалежнених від алкоголю. Чергова мед­сестра дає буклети з адресами Ал-Анон у Вар­шаві і воєводстві, а гостям міста — інформацію про адреси в інших містах.

Під час гаких зустрічей ми обговорюємо ба­гато справ, між іншими і таку: як з’ясувати, чи той, хто надуживає алкоголь, вже є алкоголіком, чи ні; а якщо так, то що зробити, щоб він вирі­шив лікуватися. Найбільше питань стосується того, як допомогти алкоголіку вирватись із за­чарованого кола заперечень і здобути бажання протверезіти. Я плекаю надію, що те, про що ми багато раз говорили на зустрічах з родинами, може допомогти ще комусь, тому в цій книжці представлено найважливіші проблеми, яких ми торкаємось найчастіше.

У чому таємниця алкоголю як чудових ліків від несміливості, страху та невпевненості?

Алкоголь з давніх часів використовувався у ме­дицині, ще до розвитку сучасної анестезіології, як засіб, що заспокоює біль. Дійсно, він має таку дію і заспокоює не тільки фізичний біль. Якщо говорити дуже спрощено, пиття у деяких осіб призводить до розгальмування потягів. Не­сміливість, страх, невпевненість є наслідком емоційного гальмування. Під впливом алкоголю, особливо невеликої кількості, напруга швидко зникає і людина починає почувати себе краще.

Ця властивість алкоголю вважається головною причиною того, що люди, які мають емоційні проблеми, тягнуться до чарки. Алкоголь для них с легкодоступними ліками від станів, виклика­них прикрощами життя, він полегшує спілкуван­ня з людьми і дає почуття задоволення власною поведінкою.

Що поганого в тому, що у свята або на імен­инах хтось любить випити? Чи завжди алко­голь шкодить?

Не кожному і не завжди. Перш за все, алкоголь шкодить вагітним жінкам і жінкам, які годують грудьми, людям за кермом і хворим — у тому числі, зрозуміло, і алкоголікам. Кожен міг би перевірити час від часу, чи він вміє розважа­тись, відпочивати, танцювати, розмовляти, жар­тувати, дивитись у вічі або притуляти до себе кохану людину без алкоголю. Якщо людина відчуває, що їй бракує алкоголю, коли вона так діє, то це означає, що алкоголь починає панува­ти над її життям. Як правило, це відбувається непомітно, бо підступність алкоголю в тому, що він полегшує самообман. Саме тому подібна само­перевірка вимагає чесності стосовно себе.

Чому вагітні або жінки, які годують грудь­ми, не повинні вживати алкоголь?

Алкоголь, який міститься у крові матері, по­трапляє у кров дитини (плоду) або із молоком — у кров немовляти. Так само і нікотин, кофеїн, інші хімічні субстанції негативно впливають на формування плоду, на розвиток дитини. Навіть якщо мати, яка п’є, не зазнає негативних на­слідків від уживання алкоголю, вона може за­шкодити своїй майбутній дитині.

Скільки можна випити алкоголю, щоб він не зашкодив і щоб не узалсжнитись?

Ніхто не може визначити це у зв’язку з індивід­уальними психологічними особливостями кожної людини. Алкоголіком може бути і така людина, яка п’є не більше за інших і не щодня.

Безпечне пиття, яке також називають товарись­ким, — таке, яке не породжує ніяких проблем: ні проблем із здоров’ям, ні родинних, ні вироб­ничих. Але немає ідеальної міри. Що для чотир­надцятирічного хлопчика багато, те для соро­карічного може бути нормою; що для вагітної жінки є неможливим, для здорової дорослої людини може бути не шкідливим. В окремих ви­падках все-таки і у мінімальних дозах алкоголь може бути шкідливим.

Багато неузалежнених людей п’ють дуже часто, інші навіть щодня — це шкідливо?

Люди, які вживають алкоголь регулярно, ри­зикують більше, ніж ті, які п’ють помірковано і в невеликих дозах. У більшості людей, які довгий час вживають алкоголь, росте толерантність ор­ганізму до алкоголю, тобто щоб досягти очіку­ваного результату, їм треба пити щораз більше. Регулярні і часті випивки переважно ведуть до узалежнення і різноманітних проявів цієї хво­роби.

Варто сказати і про вплив регулярного пиття на здоров’я. Алкоголь як частина їжі впливає на ті органи, які повинні його хімічно розкладати. Найважливішим з цих органів є печінка. Фран­цузи у 2-3 рази частіше помирають від церозу печінки, ніж поляки, їх пиття не є таким деструк­тивним.  Але сам факт того, що вони регулярно і у великих кількостях п’ють вино, провокує масові захворювання печінки. Цей приклад де­монструє, що поняття шкідливості можна розумі­ти по-різному, тобто алкоголізм є не єдиним шкідливим наслідком вживання алкоголю.

У багатьох країнах до їжі навіть дітям по­дається вино. А в Німеччині, наприклад, пиво п’є абсолютно кожен. Чи там є більше алкоголіків, ніж у Польщі?

У Польщі, в залежності від прийнятих статис­тичних методик, нараховується 900000 — 1500000 осіб, які п’ють понад міру (в тому числі і алкоголіки) У Німеччині вживання алкоголю було і є більшим, ніж у Польщі, тому кількість алкоголіків повинна бути більшою. Адже, згідно з уже класичними дослідженнями Лендермана, які були підтверджені подальшими епідеміологіч­ними дослідженнями, висновок про розповсюд­ження проблем, пов’язаних з питтям, можна зро­бити на основі середньої величини вживання ал­коголю (вживання алкоголю на одного жителя) у даній країні. Чим вищий середній рівень спо­живання, тим більша кількість людей, які мають проблеми з алкоголем, а значить, також і алкоголіків.

Як визначити, чи ставлення людини до алко­голю є прийнятним?

Це залежить від культури. Мусульмани не п’ють алкоголю з релігійних причин. Християнською вірою пиття алкоголю не забороняється і вино є невід’ємним елементом літургії. ІІзвіть у тих культурах, де пиття алкоголю допускається, є різне ставлення до його вживання — від по­міркованого пиття до вживання в надмірних кількостях. У Польщі ставлення до алкоголю різноманітне — від войовничих абстинентів до ./подсй, які вживають алкоголь у великих кількос­тях, а поміж ними – помірковані. У моєму ро­зумінні справжня міра — це пити у свята, у това­ристві, небагато, елегантно, для смаку, аромату та кольору.

Я запропонувала справити безалкогольне весіл­ля. Мій наречений розсердився і категорично відмовився від моєї пропозиції. Уся родина стала на бік нареченого. Чому алкоголь має таке велике значення в житті людини?

Таке ставлення, зрозуміло, виникає з культур­них традицій. Алкоголь завжди у нашому ро­зумінні сприймається як символ урочистості і є неодмінним атрибутом більшості ритуалів. Але ця його роль часто деформується особами, які зловживають алкоголем. У результаті замість піднесеного урочистого настрою маємо неприємні випадки непорозуміння, проблеми із неконтро-льованою поведінкою. Але якщо близькі люди не погоджуються на безалкогольне весілля, то принаймні потрібно прослідкувати за тим, щоб воно обійшлося без пияцьких ексцесів. Це напевно вдасться, якщо буде не дуже багато ал­коголю, якщо він буде не дуже міцним.

Яка різниця між “пияком” і “алкоголіком” ?

Пияк — це людина, яка п’є досить багато, але контролює своє життя, наприклад, у будь-який момент (якщо тільки хоче) може припинити пити. Алкоголік — це людина хвора, узалежнена від алкоголю. Пияк п’є, бо любить пити, алкоголік п’є, бо мусить пити, хоч і не завжди любить.

Однак яке значення для дружини має з’ясу­вання того, чи її чоловік, котрий вже кілька років щоденно напивається, робить це як пияк чи як алкоголік? Пияк може перестати пити, але не робить цього. П’є, бо хоче і любить пити. Як один, так і другий мають проблеми із здоров’ям, сім’єю, на виробництві — ці проблеми завжди виникають у людей, які вживають алкоголь.

Американці запропонували простий тест, який дозволяє виявити осіб, котрі п’ють понад міру, тобто людей з алкогольною проблемою. Цей тест називається САОЕ (клітка). Його назва скла­дається з перших букв наступних слів: Сиі — чи ти намагався обмежити своє пиття?

Апgгу — чи хто-небудь сердився на тебе у зв’яз­ку з твоїм питтям?

Guijtу — чи у тебе колись виникало почуття про­вини у зв’язку з тим, що ти зробив на п’яну го­лову?

Етріу — чи ти коли-небудь пив на голодний шлу­нок?

Для американців достатньо однієї позитивної Відповіді на ці запитання, щоб визначити, що модніш має алкогольну проблему. Який можна [робити висновок з цього тесту? А ось який: той, хто п’є, може не відчувати ніяких проблем, але якщо в його оточенні хто-небудь занепокоєний, побоюється або переживає через його пиття, то це означає, що проблема існує.

Чи не краще вчити алкоголіків культури пит­тя, ніж вимагати від них повної абстиненції? Аджеце у нас нереально. Лікування -це марші витрата грошей і непотрібні ілюзії для роди­ни.

Повна відмова від пиття не є нормальною. На ІСонгресі АА у Ґданську були представлені ста­тистичні дані, з яких видно, що тільки у Польщі живе понад кілька тисяч алкоголіків у повній абстиненції, які зустрічаються у біля семистах групах АА і допомагають один одному жити у тве­резості. А в цілому світі? Як показує світова служба АА, у Нью-Йорку живе понад півтора мільйона тверезих алкоголіків.

Значних результатів досягає лікування хво­рих у Варшавському інституті психіатрії і нек­рології в ОТУ (осередку терапії узалежнень). Кількасот пацієнтів не повернулось до пиття, а частина після одного чи кількох рецидивів хво­роби знову стають тверезими.

У той же час навчити алкоголіків пити помірко­вано — неможливо. У всякому разі я не зустрі­чала ані такого спеціаліста, який би знав, як це зробити, ані такого алкоголіка, якому би вдало­ся пити контрольовано.

На мою думку, алкоголіки щасливіші від нас. Вони створюють свій власний світ, у якому завжди відіграють головну роль, не мають нуд­них щоденних обов’язків, можуть жити ілюзо­рно, без обмежень. Тому вони не лікуються. Чи це правда?

Життя алкоголіка тільки здалека може здавати­ся щасливим. У той же час ми, терапевти, пра­цюємо з пацієнтами між іншим (а може, у першу чергу) над пошуком шляхів повернення до нор­мального життя і над пробудженням втрачених ентузіазму, надії, а іноді і, взагалі бажання жити знищеним алкоголем і наслідками його зловжи­вання.

Це правда, що алкоголіки не хочуть лікувати­ся, бо бояться втратити єдину в їх житті панаце-ю від стресів, єдину для них можливість втекти від проблем. Приваблива фаза алкоголізму, як правило, закінчується після перших випадків похмілля, конфліктів, конфронтації з оточуючим середовищем. У той же час система захисту, яка супроводжу є узалежнення, може досить довго служити самообдурюванню та обману близьких.

Життя має безліч підтверджень того, що .і ікоголіки дуже багато страждають. Саме вони частіше, ніж інші, чинять самогубства, потрап­ляють до в’язниці через вбивства, насильства, порушення закону. Хіба це характеризує щас-шву людину?

Якщо алкоголізм не можна вилікувати, чи не краще тоді всі кошти спрямувати на запобіган­ня, ніж витрачатись на безрезультатне ліку­вання?

Навіть найкраща робота по запобіганню хворо­би не змінить того факту, що, може, менше, ніж ВВраз, але завжди буде кого лікувати. Це думки ■ іи.ки на майбутнє. А в той же час серед нас -живуть мільйони, а може, й більше людей, яким внаслідок хвороби загрожують передчасна смер­ть, психічні захворювання, каліцтва, моральна, суспільна, сімейна деградація. Вони не живуть на безлюдному острові. їх хвороба завдає шко­ди всім нам безпосередньо чи опосередковано. Чи можемо ми махнути на це рукою? Адже це означало б махнути рукою на нас самих, на все суспільство.

Дійсно, алкоголізм неможливо вилікувати у повному значенні цього слова, але розвиток цієї хвороби можна стримати, що призведе до того, що і алкоголік, і оточуючі почнуть виздоровлю-вати і повертатись до нормального життя. У ліку­ванні алкоголізму є велика надія, і цього не можна недооцінювати.

Як син може пояснювати, що не може пити, не використовуючи слова “алкоголік”?

На одній із зустрічей АА хтось сказав: “Коли я кажу, що я алкоголік, то просто стверджую, що мені шкодить найменша кількість алкоголю. Це не означає, що я гірший за інших людей або психічно чи нервово хворий. Мені нічого не бра­кує як мужчині, я не є недоучкою або безробіт­ним або походжу із суспільного дна чи з дис-функційної родини. Це не означає жодної з бага­тьох жахливих речей, які у людей часто пов’я­зані із поняттям ..алкоголік”. Я просто стнерб-жую, що алкоголь мені шкодить і тому я не п’ю.

Але це був учасник руху АА з великим ста­жем тверезості. Новачкам часто важко вимови­ти “Я алкоголік”, тому що у нас це викликає негативні асоціації. Анонімні алкоголіки вихо­дять з цієї ситуації дуже розумно. Одні прямо стверджують: “Я узалежнений”, або “Я маю алергію на алкоголь”. Інші віддають перевагу словам: “Я сьогодні не хочу пити”, або “Я сьо­годні не п’ю”. Деякі пояснюють: “Алкоголь мені шкодить, у мене були проблеми з алкоголем і і «>му волію не пити. Алкоголь перестав мені сма­кувати”, або просто “Хочу соку”.

Чи є в Польщі осередки, де лікують молодих а гкоголіків?

У даний час ще немає тг-сих спеціальних закладів. Це не означає, що ми не бачимо проблеми або Нехтуємо нею, це лише пов’язано із складністю ( шорення осередків тихого типу.

Лікування молодих людей, у яких спостеріга­ються прояви алкогольного узалежнення, є до­рожчим, тривалішим, більш інтенсивним, ніж пкування дорослих людей. Перед спеціаліста­ми, які б могли цим займатися, будуть стояти інші завдання, більш складні, ніж перед тера­певтами, які працюють з дорослими. Треба та­ких спеціалістів спочатку навчити, підготувати.

Алкоголізм дітей та підлітків буває формою втечі від родинних проблем. Саме тому лікуван­ня молодих повинно відбуватись паралельно з терапевтичним лікуванням цілої родини. Дуже рідко буває так, що молодил алкоголік є єдин­ою особою в сім’ї, яка надмірно вживає алкого­ль. А це завжди ускладнює справу. Коли осе­редки по лікуванню узалежяень приймають на лікування підлітка, треба набагато більше уваги приділяти роботі з його батьками, впорядкуванню взаємовідносин у сім’ї — батьків з дітьми, батьків між собою.

Зараз багато робиться по запобіганню алко­гольних проблем серед молоді. У Польщі вини­кають перші програми, які вчать молодь вести здоровий спосіб життя, — без алкоголю, нарко­тиків та інших узалежнюючих речовин.

Мій чоловік п’є тільки пиво, найчастіше після роботи, увечері або в суботу чи у неділю. Час­то виходить на “пиво” і повертається на­підпитку. Мене це дратує, сіле чоловік мені говорить, хцо він не п’є горілки, тому я не повинна хвилюватись. Повторює також, гцо може кинути пити, як тільки цього забажає.

У пиві в процентному співвідношенні є менше алкоголю, ніж у горілці, але любителі пива ви­пивають, як правило, більшу кількість цього пива. Упиваються не горілкою чи пивом, а алкоголем, який міститься у горілці, вині чи пиві. Горілку переважно п’ють маленькими чарками, вино — бокалами, а пиво — кухлями.

Ваш чоловік заперечує, що має проблему з алкоголем і стверджує, що у будь-який момент може припинити пити. Цілком можливо, хоча доки він цього не зробить, ми не дізнаємось, правда це чи ні. Дехто називає алкоголізм “само-діагностованою” хворобою, бо тільки сам алкоголік може остаточно переконатись у тому, чи втратив він контроль над уживанням алкоголю.

 Але будемо зважати на факти. Відомий в Америцi ксьондз Мартин, тверезий алкоголік, відомий терапевт, викладач і автор безлічі публікацій, на мій погляд, подає найпростіший діагноз:«Якщо алкоголь породжує проблеми, то ти маєш проблеми з алкоголем».

Ваш чоловік заперечує існування такої про-блеми, хоча з того, що ви говорите, видно, що німо поведінка негативно впливає на ваше подружнє і сімейне життя. А також вважаю, що ЯКЩО чоловік не змінить своїх звичок, то у ньо-ю ішникнуть проблеми із здоров’ям (кишково-ін тисовим трактом, серцево-судинною та нер­вовою системами).

Мій чоловік сідає увечері біля телевізора, бере пиво з холодильника і пояснює, що у нього був важкий день і тому потрібно зняти на­пруження. Мені б це, врешті-решт, не заважало, якби не факти того, що наші сто­сунки стають все гіршими. Коли він так си-()нть біля телевізора зі своїм пивом, усілякі спроби зав’язати розмову закінчуються свар­кою. Як я повинна впоратися з цією пробле­мою?

Ваш чоловік п’є деструктивно, це означає, що його пиття впливає на близькість, взаєморозумін­ня, родинні зв’язки. Зрештою, важливо не те, чи вже маємо справу з алкоголізмом чи поки що з надмірним вживанням алкоголю. Важливими є наслідки, а вони вже погані. Якби ваш чоловік був з нами, то у нього можна було б запитити, чого він очікує од життя і яка роль у ньому на­лежить алкоголю. Але поруч немає чоловіка і ми можемо розмовляти лише з вами. Ви маєте своє власне життя і повинні ним жити незалежно від того, як поводять себе інші люди. Можливо, що відвідування кількох зустрічей Ал-Анону допо­можуть вам покращити емоційний стан, який за­лежить від чоловіка. Ви навчитесь дбати про свої власні потреби (інтелектуальні, культурні, това­риські), не розраховувати на чоловіка, який сьо­годні не може брати участь у сімейному житті.

Я думаю, що він швидко помітить зміну у ва­шому ставленні і поведінці. Цілком імовірно, це станеться, коли ви перестанете йому дорікати, ваш вираз обличчя перестане бути незадоволеним і почнете цікаво проводити свій час. Мудрість програми Ал-Анон полягає власне у тому, щоб змінити себе, а не інших. І тоді інші теж можуть замислитись над зміною своїх вчинків.

Мій син має 19 років, вчиться у випускному класі. Я часто чую від нього запах алкоголю.

Він може повернутись увечері п’яним, а потім навіть не пам’ятає, що робив і говорив. Я бачу, що кожного разу він стає все більш агресивним і невитриманим. Тиждень тому мені повідомили, що він разом з колегами потрапив у поліцію і що їх відвезли до витверезника. Чи ній син є алкоголіком?

Ви торкнулися дуже важливого питання, а саме: ЯКІ зміни у поведінці вказують на те, що хтось є алкоголіІком. З опису видно, що у вашого сина піінтерігаються такі самі прояви, як і у більшості нашх пацієнтів, які пригадують себе в досить ранній стадії цієї хвороби.

Але немає повної впевненості у тому, що ніч, [фоведена у витверезнику, підтверджує наявність Кророби. Він молодий і, мені здається, не мав достатнього часу, аби узалежнитись. Я допус-і..ію, що за певних умов він зможе змінити своє ставлення до алкоголю, що вплине на зміну його поведінки.

Зараз дуже багато залежить від того, як відре-вгують вдома і у школі, навіть більше від того, як це сприймуть у школі.

Було б добре, якби директор, класний керів­ник, вихователь поставили йому ультиматум: якщо він ще раз через алкоголь порушить шкільний порядок – отримає суворе покарання. Домашні повинні підтримати позицію школи.

Тоді син зрозуміє, що від його поведінки за­лежать важливі справи у житті. Якщо ж, незва­жаючи на серйозні попередження, він не пере­стане пити, тоді з впевненістю можна констату­вати, що він є узалежненим. Тоді треба все зро­бити для того, щоб він якнайшвидше почав ліку­ватися.

Мій тато виїхав в Америку. Вони дуже погано жили з мамою і тато все більше пив. Я думаю, що батько виїхав, бо вони не могли жити одне з одним. Але коли я його відвідав на канікулах, то побачив, що він п’є ще більше. Як йому до­помогти?

Напиши йому про те, що тебе сильно стурбува­ло те, що ти побачив його п’яним і не здатним до нормальних контактів з тобою. Нехай зрозуміє, що ти турбуєшся про нього і що тобі бракує його батьківського спілкування та прикладу. Повідом йому, що в Нью-Йорку щотижня відбу­вається дві з половиною тисячі мітингів АА, що там є і польська, і українська групи АА. Там обов’язково знайдуться такі люди, які йому до­поможуть розпочати лікування або морально підтримають, якщо, звісно, він сам захоче поки­нути пити.

У той же час ти повинен з кимось поговорити про своє життя, про свої проблеми, думки, мрії,сором, злість – але бажано, щоб це була не мама, котра, мабуть, сама має масу проблем.

Звернувшись до групи Ал-Анон, зустрінеш своіх однолітків, у чиїх сім’ях теж хтось п’є. З ними т обі буде легше говорити, від них ти б міг навчитись впоратися з думками і з різними проблемами.

Мій чоловік потрапив у автомобільну ката-і трофу в нетверезому стані, в результаті чого ,; нього на один рік відібрали права з дозволом керувати авто. Бачу, що починається те саме. Він знову сідає за кермо після випивки. Що іробити, щоб він так не діяв?

Раджу всій родині, разом із дітьми, поговорити ,і чоловіком на цю тему. Алкоголь гальмує реф-іскси і зменшує швидкість реакцій на небезпе­ку Алкоголь може стати причиною аварійного випадку і трагедії для родини. Скажіть чолові-КОВІ, що ви всі переживаєте за нього. Всі члени Єім’ї – ви, ваші діти, онуки – повинні навідріз підмовлятись сідати у машину, яку збирається ВЄОТИ людина під впливом алкоголю.

Моя сестра протягом довгого часу знаходиться в стані депресії. Найчастіше її самопочуття покращується, коли вона трохи вип’є. Я на­віть раділа, що їй так допомагає пара бокалів вина. Але останнім часом вона п’є дедалі більше. Я відчуваю, що вона віддаляється від мене і цілої родини, а до цього часу ми були у досить близьких стосунках. Я хвилююсь за неї.

Алкоголь і депресія — це сіамські близнюки. Помилковим є бажання зняти депресивний стан алкоголем. Загроза узалежнення від алкоголю є очевидною. Якщо сестра п’є регулярно вже довго, то хвороба могла вже й наступити.

Необхідно зробити все можливе, щоб уник­нути пиття. Вона повинна звернутись до лікаря. Можливо, що вона отримає скерування на ста­ціонарне лікування. Якщо депресія не зникає, потрібно звернутись до психіатра. Може вже існує узалежнення, і тому, поки сестра не кине пити, депресивний стан буде неможливо лікува­ти. А якщо вона не узалежнена, то їй не буде важко перестати пити. Але вона повинна обо­в’язково звернутись до спеціалістів, а не боро­тися зі своїми проблемами самотужки.

Позичила знайомому книжку про алкоголізм “Гріх чи хвороба”. Знаю, що він п’є багато і має у зв’язку з цим великі проблеми. Книжку вігі мені повернув через нашу спільну знайому і більше зі мною не розмовляє. Думаю, що він образився на мене або соромиться мене. Чи я зробила погано? Чи можете підказати, які існу­ють  кордони втручання в чужі справи, якщо проблема стосується алкоголізму.

0собистість, схильна до алкогольного узалеж­нення, найчастіше болісно реагує на втручання . горонніх у свою проблему. Це можна пояснити дією  механізму заперечення, який пов’язаний з батьма проблемами людини, а не тільки з пролемами узалежнення від алкоголю.

Так сталось, коли ваш приятель взяв у руки книжку “Гріх чи хвороба” і зрозумів, що вона с госується справи, про яку він не мав бажання мі і ким говорити. Він міг відчути себе ображе­ним, приниженим, присоромленим вашою уважністю і  спостережливістю. Коли ви давали книжку, то повинні були врахувати і негативну реак­цію колеги, правда? Таким чином, ви у якомусь соне і не повинні бути здивовані.

Чи правильно ви вчинили? — це друга частина ти.шия. На мою думку, так.

Інколи втручання сміливих колег, родичів, црузів, близьких можуть швидше зламати опір, який чинить хворий перед визнанням того, що мас проблеми з алкоголем.

Надмірна делікатність і невтручання частіше призводять до великих трагедій, які можна було би вчасно попередити, якщо би вдалося своє-іаено сконфронтувати алкоголіка із наслідками, шдкрити алкоголіку очі. Але, як правило, люди мовчать, ніби не бачать нічого загрозливого. Потрібно також усвідомити, коли ви починаєте говорити про існування проблеми, це ще не озн начає, що відразу будуть очевидні зміни. Пан­цир захисного механізму товстий і грубий. Він не одразу трісне. Але кожна шпаринка, кожне слово про проблему говорить про те, що колись усе ж панцир трісне.

Так повинні думати і про психотерапію тера­певти. Якщо психотерапія не допомагає перший, другий, … черговий раз і алкоголік всеодно по-^ вертається до пиття, потрібно вірити, що колись’ прийде час, наступить критичний момент і пацієнт; почне по-справжньому лікуватися. Ми не завжди знаємо, від чого це залежить. Ми тільки знаємо, що ніхто не має повного контролю над іншою людиною.

Як поговорити із жінкою, яка п’є надмірно,\ щоб вона захотіла змінитись?

Жінкам особливо важко визнати себе хворими на алкоголізм. Доброзичливе втручання когось із близьких може полегшити їй усвідомлення існуючої проблеми.

Втручання ж має бути досить делікатним. Не можна докоряти й погрожувати. Треба звернути увагу на факти, які безпосередньо пов’язані з надмірним вживанням алкоголю.

Найкраще розпочати розмову на наступний або через два дні після події, яка, очевидно, демон-. грувала проблему. Наприклад, після свята, коли вона напилась, сварки “на п’яну голову” та інших непорозумінь, які сталися під час п’янки. Ви­беріть час, коли можна буде поговорити спокій­но і без свідків.

Скажіть чесно і відверто, що вас хвилює самопочуття подруги. Не вживайте слова «алкоголізм», тому що для більшості людей воно мі звучить загрозливо і не завжди є діагнозом. Важливо не зайняти позиції моралізатора, не повчати, тому що якщо ви будете засуджувати чи звинувачувати, ви можете викликати таку захисну реакцію, що розмова далі буде неможлива.Одночасно не можна допустити того, щоб ваша подруга почала виправдовуватись, пояснювати і ..ніс речувати – що, швидше за все, вона і буде робити. Я раджу навести факти і скерувати до потрібної літератури, інформації, щоб довести, їмо проблема існує. Бажано підготувати номери ми фонів лікувальних закладів, прізвище психолга або лікаря. Можна запропонувати разом звернутись до лікаря.

Не дивуйтеся, якщо перша спроба втручання не буде для вас успішною. Не забуваймо, що система захисту у алкоголіка розвинута досить міцно. На це працює не тільки загроза набути репутацію алкоголіка, але і сила самого узалеж­нення і страх відмови від алкоголю.

Якщо ми дійсно маємо справу з алкоголічкою, то, швидше за все, вона переконана у тому, що ніколи не зможе кинути пити, бо не відчуває ані фізичних, ані психічних сил, щоб це зробити. Саме тому прохання не пити буде для неї дуже важким завданням, незалежно від того, наскільки вона піддалась впливові алкоголю.

Можливо, що першою реакцією такої жінки буде злість, а через деякий час вона стане за­перечувати те, що вона має проблему з алкоголем. Прошу не сердитись, а сказати, що ваше занепокоєння викликане великим почуттям симпатії і доброзичливості. Можна сказати, що ви готові поговорити про це пізніше. Якщо жінка сама не повернеться до цієї теми, то можна буде через деякий час повторити спробу порозмовля­ти з нею, особливо після наступних алкогольних ексцесів. Але ми повинні пам’ятати, що нам не під силу змусити когось звернутись по допомо­гу. Ми можемо тільки заохочувати до цього і! надавати підтримку.

Сина буде притягнено до відповідальності за крадіжку. Від попередньої судової справи він знаходиться під наглядом інспектора у спра­вах неповнолітніх. Але ані інспектор, ані я не помічаємо, щоб він змінився. Надалі не пра­цює, п’є з тими ж друзями, виніс з хати уже все, що можливо було продати. Інспектор щоцього разу не буде добиватись відстрочення вироку. Син має дев’ятнадцять років. Здав докумети у ВУЗ. Міг би вчитися, бо дуже здібний. Я боюсь, що якщо він буде ув’язне­ний, то зовсім пропаде. Як вплинути на суд, щоб кого не посадили до в’язниці?

Найгіршим було б знову дозволити синові уникнути наслідків. Він не використав попереднього шансу і тому інспектор не бажає, щоб він і надалі жив безвідповідально та свавільно. Щоб вас заспокоїти, я хочу додати, що в окремих карних закладах працюють вихователі і терапевти, працюють  заклади по лікуванню узалежнень і відбуваються зустрічі АА. Було б добре, якби син потрапив у таке місце. Допомога, якою він не хоче скористатися на волі, там могла б стати реальною і успішною. Саме для того, щоб він не “пропав”, не можна залишити його непокараним і дозволити йому все більше узалежнюватись. Покарання за злочин часто буває “дном”, про яке тверезі алкоголіки згадують із вдячністю, тому що після падіння на це “дно” багато хто з них почав виздоровлювати.

Колега, з яким я працюю в редакції, п’є. Всі Чи намагаємось йому допомогти, але безрезуль­татно. Йому загрожує звільнення з роботи. Найгірше те, що він навіть чути не хоче про лікування. Чи можна йому допомогти, незва­жаючи на те, що він демонстративно не хоче кинути пити?

Боюсь, що ні. Проте це не означає, що така його доля. Часто алкоголіки вирішують розпочати лікування не тоді, коли їм всі прагнуть допомог­ти, тоді, коли у всіх уже рветься терпець. Пара­докс? Трохи так. На цьому збудована нова кон­цепція інтервенції, метою якої є створення кри­зової ситуації, коли алкоголік повинен зробити вибір: пити далі чи лікуватись.

Рішення лікуватися повинно бути підтримане оточенням. Для хворого важлива можливість збереження місця праці, доброзичливість ото­чуючих, допомога родини і знайомих. І навпаки, рішення продовжувати пити далі повинно мати серйозні наслідки: звільнення з роботи, втрату підтримки, відмову покривати його пияцтво у ситуаціях, коли йому все сходило з рук.

Я написала заяву на розлучення. Коли до чоловіка прийшов виклик з суду, він вчинив мені скандал, але потім погодився на лікування. В домі панують тихі дні. Він зараз не п’є і ліка-р мені говорить, що він відвідує зустрічі АА. Тепер я шкодую, що подала заяву на розлучен­ня, бо відколи він припинив пити, я не хочу розлучатися.

Заява – це ще не розлучення. Забрати її ніколи ц< пізно. Ллє краще цей розвідний процес відтягнути, відкласти принаймні на рік. Замість того, щоб шкодувати, краще радіти, що чоловік так змінився. Але немає сумніву, що ваше рішення до.могло йому у цьому.

Мій син п’є і не хоче лікуватися. Йому трид-н ііііі, один рік. Живе з нами. Працював тимча-і ово, а останній рік не заробляє ні копійки. Я і кв шість місяців відвідую збори Ал-Анону і Швдякицій програмі поставила синові умову: або він до кінця місяця знайде собі роботу і буде давати гроші на утримання, або я дам  заяву до суду. Результат був таким: він по­просив мене піти з ним на консультацію до  пеціаліста. Погодився на лікування. Що тепер? Чи я маю бути послідовна і не відступа­ти від свого наміру і стягати з нього гроші на утримання?

Син згодився на лікування. Прошу не радіти занадто і не змінювати свого рішення. Лікування ще не означає виздоровлення. Це тільки початок.

Висновок, що син також повинен відповідати за своє фінансове утримання, правильний. Якщо він дійсно почне лікуватися, то можна на деякий час відкласти поставлену йому умову, але не можна від неї відмовлятися. Синові треба про це повідомити якомога швидше.

Чи жінка, яка ніяк не може собі зарадити з алкоголізмом чоловіка, повинна:

  • як найшвидше розлучитись – для добра ди­тини і свого?
  • написати заяву до суду, щоб хтось інший зайнявся пияцтвом чоловіка?
  • наражати далі на небезпеку себе та дитину, вибачливо прийнявши хворобу чоловіка як не­минучу необхідність,оскільки це все-таки хво­роба?

Розлучення не завжди є найкращим виходом. Однак інколи воно буває необхідним — тоді, коли треба запобігти знущанням над близькими. На мою думку, краще звернутись до суду, щоб його можна було від імені закону притягти до відпові­дальності за скривдження жінки і дітей. Пияц­тво не карається законом. Однак, згідно з Кар­ним Кодексом, людина є відповідальною за зну­щання над близькими. Ви повинні мати сміливість і щирість, щоб довести наслідки вчинків, за які його міг би покарати суд. Я проти покарання за пиття, але підтримую покарання за погані вчин­ки і правопорушення, злочини, скоєні алкоголіком.

Ви не повинні покірливо терпіти знущання, навіть, якщо вони є наслідком хвороби. У той же ічас треба пам’ятати, що одного покарання, як правило, недостатньо, щоб алкоголік перестав чи їм єдиним засобом затримання розвитку алкоголізму є відповідна терапія.

Що краще для розвитку і майбутньої дитини –  розлучення батьків, втрата батька-алкоголіка і виховання одинокою матір’ю чи сварки батьків і сумнівна участь батька у вихованні?

Треба уникати такої точки зору. Тим більше, що саме життя підказує деякі інші варіанти.

Перший — розлучення, потім оздоровлення обох батьків, кожного окремо, а далі участь кожного у вихованні дітей — тільки у двох різних домах або в нових родинах.

Другий варіант. Немає розлучення, але жінка вже не  може терпіти його пиття, тому вона йде в групу Ал-Анон і поступово змінює свою поведінку та ставлення до чоловіка і до існуючих проблем. Тоді вже йому стає важко терпіти наслідки свого пиття, тим більше, що жінка не хоче за них відповідати. Він починає лікуватися, бере участь в АА, виздоровлює.

Може бути ще кілька різних варіантів. На­приклад, вони розлучаються, алкоголік потрап­ляє до АА, а потім вони знову розписуються. Або вони не розлучаються, але живуть порізну,] а потім сходяться, бо прийшли до висновку, що тепер можуть жити разом. Тимчасом алкоголік тверезіє, що, повірте мені, в наш час не є рідкісним явищем.

Мій чоловік, коли вип’є більше, починає’ фліртувати з іншими жінками, бо вони, як він потім пояснює, не морочать йому голову тим, скільки він випив,а яце роблю безупинно. Чи я\ маю перестати реагувати на те, що він п’є, а потім мене компрометує?

Спробуйте дійсно не морочити голови у гостях, на забавах, тому що, як бачите, це не приносить очікуваного результату. Ось одна з мудрих по­рад Ал-Анону: не треба робити того, що прире­чене на невдачу, бо такі дії призводять до непо­трібної втрати енергії і хронічного почуття по­разки. Краще почніть розважатися, будьте ве­селою, щоб вам було приємно танцювати, роз­мовляти, бути у вашому товаристві.

Останнім часом чоловік часто приходить додому пізно і майже завжди від нього пахне горілкою. Я підозрюю, що у нього роман. Чи я маю відверто проце сказати?

Не дивлячись на те, чи чоловік підтвердить це, чи відмовиться, ви будете почувати себе погано. У вашого подружжя з’явились проблеми. Роман з іншою, навіть якщо він є, напевно, не головна причина вашого занепокоєння.

Спробуйте виписати по-порядку те, чого вам останнім часом бракує у подружньому житті. Почніть краще розмовляти про ці справи, ніж про і по і домисли та підозри. Будьте готовою до, що іі чоловік почне говорити про свої очікування, можливо, і нездійсненні. Молоде подружжя повинно розмовляти на такі теми, якщо комі дізнатися про взаємні потреби, які можуть з часом змінюватися під впливом різних обставин.

Якщо однією з проблем, які ви називаєте, буде

Те, що ви не любите, коли від чоловіка чути горілкою , а він  не зверне на це уваги і буде продовжувати пити, я вам раджу ходити на зустрічі Ал-Анон.

Мій чоловік нещодавно помер. Напевно, йому раптово стало погано, бо його знайшли на сходах з переломом основи черепа. Пізніше з’ясувалося, що того дня він випив за обідом у ресторані тільки дві чарки горілки. Зрозуміло, що він не міг бути п’яним. Взагалі він пив багато те непе давно турбувало. Він був артистом, а у їхньому середовищі це нормальне явище. Тепер мене мучать докори сумління. Якби я не працювала і сиділа з ним вдома, я могла би краще дбати про нього. Завжди, коли ми разом відпочивали під час відпустки, він пив значно менше. Мене непокоїть думка, що якби я ним зайнялася, то він був би живий.

Почуття провини часто виникає у людей, які втрачають когось із близьких. Якщо це стане домінуючою думкою, то може ускладнитись про­цес примирення з утратою і це стане джерелом довготривалої депресії. У вашому випадку по­чуття провини посилюється переконанням, що ви мали сильний вплив на чоловіка і могли не до­пустити нещасного випадку. Однак насправді ви могли контролювати життя свого чоловіка не більше, ніж, наприклад, я або інші жінки життя своїх чоловіків. Не можна панувати над поведін­кою іншої людини.

Помилкова думка про можливість контролю над вчинками узалежнених може стати нав’язли­вою. Це помилка більшості шлюбів, де хтось один п’є. Тоді другий починає витрачати все більше енергії, щоб його стерегти: видає йому гроші, шпигує, виводить з дому і приводить додому, робить за нього все більше справ і т.п. Але все це тільки ілюзія, тому що в найкращому випад­ку кожен з нас може прийняти рішення щодо своєї поведінки, а не щодо поведінки інших.

Я думаю, що впоратись із почуттям провини вам допоможе переконання в тому, що ви безсилі перед хворобою чоловіка, яка розвивалася протягом багатьох років. На цьому побудовано Перший Крок у програмі Ал-Анон. Над ним до­бре працювати з кимось, хто розуміє цю програ­ти і живе за її допомогою.

Ви прийшли до нас через почуття провини. Ваш чоловік помер, а ви і далі маєте проблеми,

пов’ зані його алкоголізмом. Ви зможете зарадити собі з ними, якщо зрозумієте, що мали обмежений вилив як на розвиток хвороби, так і на долю свого чоловіка.

Чи причиною алкоголізму є генетичні факто­ри? Які закономірності успадкування цієї хво­роби?

Давно відомо, що алкоголізм має “родинний”характер, і не лише в тому сенсі, що він є причино серйозних порушень у алкоголіків, але тому, що може повторюватись з поколін­ня в покоління. У багатьох дослідженнях простежується більша частота проявів алкоголізму родичів і нащадків алкоголіків, ніж у загальній популяції.

Однак ми не знаємо закономірностей генетичноі передачі схильності до алкоголізму. Цих знань  достатньо, щоб віднести дітей із родин до групи певного ризику. У Польщі, як і в цілому світі, все більше терапевтів і вихо­вателів починають проводити з ними профілак­тичну і навчальну роботу, тому що варто пам’я­тати, що тільки внаслідок генетичної схильності не можна стати алкоголіком. Алкоголізм виникає як наслідок дії біологічних, психологічних і со­ціальних факторів.

Мій чоловік безуспішно лікувався у багатьох лікувальних закладах. Кінець кінцем ми розлу\ чилися. Я маю трьох підростаючих дітей, які вже самі пробують алкоголь. У моїй родині також є алкоголіки — батько і два брати. Я думаю, що мої діти мають на сто відсотки генетичну схильність до узалежнень і хотіла б запобігти цьому, поки ще не пізно. Як це зрої бити?

Згідно з сучасними поглядами, запобігання по­лягає у розповсюдженні знань про те, як діє алкоголь і що таке узалежнення від нього, а та­кож наданні відповідних знань про те, як впора­тися із стресом, долати несміливість, труднощі у навчанні, конфлікти в родині і з однокласни­ками.

Якщо говорити про спадковість, то раджу передчасно не переживати і не рахувати проценті-в. Якщо говорити спрощено про цю складну про­блему, то йдеться не стільки про успадкування узалежнень, скільки про успадкування деяких позицій, які зумовлюють особливості реагування організму на алкоголь. Те, що людина успадковує всі фактори, котрі відповідають за те, що організм так, а не інакше розкладає алкоголь, буває рідко. Ми про це знаємо ще дуже мало, науковці ще докладно цього не дослідили.

У вашому випадку може бути небезпечною «суспільна спадковість», тобто, кажучи інакше, вплив середовища, у якому живуть діти, на їх ставлення до алкоголю. Вам можна було б боятися, що вони будуть схильні відтворювати поведінку батька, яку вони спостерігали. Тому я и. і раджу сконцентрувати увагу на щоденних проблемах виховання — на тому, як вчити дітей розумно і як розумно кохати.

Чи є різниця між алкоголізмом жінок і чоловіків? Чи впливає вона на методи лікування і процес хвороби?

З наукової літератури відомо, що різниця існує.На цю тему останнім часом проведено багато досліджень у США. Автори праць звертають увагу на те, що жінки починають зловживати алкоголем пізніше, ніж чоловіки, а узалежнюються швид­ше. Вони також частіше п’ють на самоті у влас­них квартирах.Жінки частіше, ніж чоловіки, починають пити | у зв’зку з якоюсь психічною травмою або життє­вою кризою. Для них більше, ніж для чоловіків, характерне почуття вини і сорому. Згідно з на­уковими дослідженнями, в узалежнених жінок спостерігаються афективні порушення (напри­клад, депресії).

Відрізняються і наслідки зловживання. Чоловіки мають проблеми на роботі, жінки — вдома, у родині. Жінок, які п’ють понад міру, частіше залишають чоловіки, ніж чоловіків-алкоголіків їх дружини. І, нарешті, жінки рані­ше, ніж чоловіки, дістають соматичні хвороби і важче їх переносять.

При проведенні психотерепії таких жінок треба враховувати цю різницю (як і багато інших відмінностей, про які ми, можливо, дізнаємось у майбутньому). Можна підготувати окремі про­грами лікування жінок, можна відкоригувати існуючі програми лікування, враховуючи особ­ливості жінок, які проходять терапію. Така мо­дель, до речі, застосовується в Інституті Пси­хіатрії і Неврології і в багатьох інших закладах, де лікують узалежнення.

No Comments

Залишити відповідь