Духовенство Української греко-католицької церкви в боротьбі за тверезість на теренах Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність
XIX століття / 08.05.2010

Визначний західноукраїнський економіст Володимир Навроцький (син священика) у  праці «Пиянство і пропінація» подає, що у 1864 р. дохід від продажу горілки давав дідичам  5 млн. ринських річно. Народ витрачав на горілку 54 млн. річно, тоді як весь дохід селян  складав близько 110 млн. ринських. У Галичині діяло 23269 корчем. Одна корчма припадала на 233 особи. У середньому людині припадало випити 26 літрів горілки річно [14, с. 646]. Як наслідок, галицьке село пере бувало у стані зубожіння. У 1873-1883 рр. від селян було забрано за алкогольні напої 23237 господарств вартістю 23 млн. гульденів, з них 60% майна забрали даром євреї [7, с. 15]. На порятунок українського села від алкоголізму кинулись священики під керівництвом  львівського митрополита Йосифа Сембратовича (1870-1882 рр.). У 1874 р. він написав послання «О великім достоєнстві чоловіка», яке можна вважати початком культурного пробудження селянства. Через кілька місяців написав другий пастирський лист «О братствах тверезости», в якому закликав священиків на місцях приступити до боротьби за отверезіння народу, організувати в селах «Братства тверезості».Релігія та соціум. – 2008. – №1 19 Члени братства складали у церкві присягу, що не будуть пити «оп’яняючих» напоїв.  Братства віддавались під опіку Божої Матері. Кожного члена братства Папа римський Пій ІХ наділяв повним відпустом. Акція охопила всю…

Духовенство Української греко-католицької церкви в боротьбі за національно-культурну ідентифікацію Східної Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність
XIX століття / 25.10.2009

Українському православ’ю і католицизму присвячено вже багато праць у сучасній історіографії, однак тема участі церков та священства в національно-культурному житті народу опрацьована недостатньо. Зазначимо, що у Східній Галичині поштовх до політичного, культурного й економічного відродження почався з середовища греко-католицького священства. Ставимо за мету висвітлити форми і методи оборони священиками українського селянства в рамках новонароджених колективних спілок, у яких вони захищали не тільки матеріальне, а й духовне здоров’я народу. Максимальним охопленням селянства і робітників національними кооперативними структурами священики закладали підвалини до міцного суспільного ладу, де праця людини ставала не товаром, а засобом її пошани і вдосконалення.

Митрополит Йосиф Сембратович. Архиєрейське послання про високу гідність людини
XIX століття / 25.09.2009

Книга просканована та збережена в форматі *.jpg.   Виберіть сторінку для перегляду в окремому вікні: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84 Також можна завантажити архів з рисунками вищої якості: *.zip архів (45,5 Мб)  

Історія Боротьби УГКЦ проти пияцтва
XIX століття / 17.03.2009

Церква завжди боролася проти пияцтва. Ця боротьба веде своє коріння ще з Київської Русі. Проти пияцтва перестерігав своїх дітей князь Володимир Мономах (Лжі бережися, і п’янства і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло). Правила, укладені духовенством, рекомендували пити алкогольні напої не більше трьох чарок. В “Слові св.Василія” було зазначено, що четверта чарка “от неприязни”, а сьома чарка “богопрогнівительна, Духа сьвятого оскорбительна, ангел отгонительна, бісов возвеселительна”. Пияцтво на Україні стало дуже поширюватиися в часи Речі Посполитої. Воно служило джерелом збагачення панів, даючи їм 40-50% прибутку з їхніх маєтків. У пияцтві частина знедоленого народу шукала втіхи у вільний час, поринала у нього, щоб забутися, заховатися від дійсності. З часом горілка отруювала свідомість людини і непереборно кликала до себе. Людина ставала пияком, у якого була лише одна мета в житті– випити. Лихої пам’яті російська цариця Катерина ІІ влучно зауважила, що “п’яним народом легше керувати”, а один з її міністрів додав: “горілка– найкращий оплот проти заняття політикою”.