ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ ТВЕРЕЗОСТІ УГКЦ В ГАЛИЧИНІ З ХIX ПО І-ШУ ПОЛ. XX СТ.: ІСТОРИЧНО-ПАСТОРАЛЬНИЙ АСПЕКТ. ПОГЛЯД В СУЧАСНІСТЬ

10.08.2011

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЛЬВІВСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ СВЯТОГО ДУХА

Філософсько-богословський факультет

Кафедра богослов’я

 

ДІЯЛЬНІСТЬ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ ТВЕРЕЗОСТІ УГКЦ В ГАЛИЧИНІ З ХIX ПО І-ШУ ПОЛ. XXСТ.: ІСТОРИЧНО-ПАСТОРАЛЬНИЙ АСПЕКТ. ПОГЛЯД В СУЧАСНІСТЬ

Магістерська робота

 

 

 

 

Студент:   Тарас Гадомський

Науковий керівник:  о. Андрій Логін

доктор богослов’я

 

Львів 2011


 Зміст

Зміст. 2 

Вступ. 4 

Розділ 1. Історія виникнення та діяльності церковних Братств тверезості: суспільний контекст 11 

1.1. Тогочасна ситуація в суспільстві: державний устрій, панщина, пропінація. 11 

1.2. Зародження церковних Братств тверезості 15 

1.2.1. Греко-католицькі Братства тверезості 16 

1.2.2. Римо-католицькі Братства тверезості 18 

1.3. Реакція тогочасної влади на появу Братств тверезості 20 

1.4. Відродження антиалкогольної боротьби. 21 

1.5. Роль галицької інтелігенції у церковній боротьбі за тверезість. 25 

1.6. Особливості поширення тверезості у містах та селах Галичини. 28 

1.7. Діяльність церковної ієрархії спрямована на допомогу Братствам тверезості на початку XX століття 29 

 

Розділ 2. Практична пасторальна діяльність колишніх церковних Братств тверезості 38 

2.1. Церковні Братства тверезості минулого як уособлення християнських спільнот. 38 

2.2. Бачення потреби організації парохіяльного Братства тверезості у минулому. 40 

2.3. Пасторальна діяльність Братств за митрополита Левицького. 42 

2.4. Період діяльності Братств тверезості та проповідників тверезості за Митрополита Йосифа Сембратовича. 48 

2.4.1. Місії тверезості як пасторальний засіб. 50 

2.5. Умови правосильного прийняття до Братства тверезості згідно статуту 1895 року. 53 

2.5.1. Обітниця тверезості у Братствах. 55 

2.5.2. Роль молитви у церковних Братствах тверезості 57 

2.5.3. Відпусти у церковних Братствах тверезості 58 

2.5.4. Золоті книги тверезості 59 

2.6. Суспільний вимір пасторальної діяльності церковних Братств тверезості 60 

 

Розділ 3. Аналіз алкогольної проблеми сучасного суспільства: сучасні церковні Братства тверезості, як плід минулого та сьогодення. 64 

3.1. Огляд вживання алкоголю згідно статистичних та аналітичних даних. 64 

3.2. Причини вживання алкоголю у сьогоденні 66 

3.3. Алкогольна ментальність населення, приводи толерування. 68 

3.4. Чинники які формують алкогольну ментальність. 71 

3.4. 1. Сім’я – середовище соціалізації дитини. 71 

3.4.2. Психологічний тиск компанії 72 

3.4.3. Моральний стан суспільства. 73 

3.4.4. Алкогольна політика. 75 

3.5. Актуальність методів боротьби Братств тверезості у минулому та сьогоденні 76 

3.6. Ставлення Української Греко-католицької Церкви до цієї проблеми сучасності 79 

3.7. Мета та завдання сучасних церковних Братств тверезості 81 

3.7.1. Спектр діяльності Братства тверезості 83 

3.7.2. Основи заснування Братства. тверезості 89 

Висновки. 92 

Список скорочень. 98 

Список використаної літератури. 99 

Додаток. 106 

 


Вступ

Ця праця, тема якої звучить «Діяльність церковних Братств тверезості УГКЦ в Галичині з ХIX по I-шу пол. XX ст.: Історично-пасторальний аспект. Погляд в сучасність.» спрямована на те, щоб розкрити суть такого феномену в історії Української Греко-католицької Церкви, як церковні Братства тверезості, а також поглянути на те, яке місце займає це явище у сьогоденні. Отож ці інституції, виникнення яких мало вагомі підстави для самоусвідомлення себе як частини великого українського народу мешканців Галичини, були спрямовані на викорінення пияцтва та плекання такої чесноти, як тверезість. Слід зауважити, що це явище було до певної міри стихійним та не виокремлювалось стабільністю, позаяк залежало від тогочасних тенденцій щодо вживання спиртних напоїв.

Після довгих століть занепаду галицького люду ці церковні інституції, які за своєю природою були специфічними, маючи вузьке спрямування – чесноту тверезості, потягають за собою відродження духовне, культурно-обрядове, освітнє, якісно змінюючи середовище галицького селянства, а також і міщанства. Також не менш важливим, що надало значного успіху в діяльності даних Братств, було те, що вони базувались на християнському вченні: Бог є Любов. Тому людина, звільняючись від залежності або бажаючи зберігати тверезість, завжди знаходила міцну альтернативу алкогольним напоям, схиляючись не перед частковим задоволенням та впаданням у небуття, але перед всемогутнім Богом. І ця релігійна основа церковних Братств тверезості була побудована на обітниці: «Я (ім’я) обіцяю Господу Богу…». Це був новий союз між Богом та українським народом, який звільнявсь від неволі пияцтва. У свій час митрополит Сильвестр Сембратович писав про те, що народ який вживає алкоголь, призначений на рабство та загибель. Також влучно про наслідки опиячення нації говорить наступний вираз: «П’яний раб не чує брязкоту кайданів».

Варто зауважити те, що пияцтво не було проблемою лише XIX-го ст. першої половини XX-го ст. та у XXI-му ст. Воно було й раніше, відколи алкоголь потрапив у Галичину, та з початком самогоноваріння, що припадає на XV-те ст. Та важливо висвітлити саме цей період в історії нашої Церкви в Галичині[1], позаяк він є позначений як і піком занепаду нашого народу, так і піднесенням, осяяним світлом тверезості. І саме в цей час витворюються основні форми Братств тверезості, на які буде звернуто увагу. Також цей період історії був позначений такими глобальними явищами, як перекроєння карт Європи, Весною народів 1848 р. І хто зна, чи якраз не ті Братства тверезості були отим Божим перстом, який не дав розчинитись галичанам у морі Австрійської а опісля Австро-Угорської імперії, та повернув тверезий розум.

Коли говорити про актуальність дослідження даної тематики, то найперше слід звернути увагу, що з плином століть ситуація із вживанням спиртних напоїв суттєво не змінилась: як вживали алкоголь колись, так вживають й сьогодні. Тому тема як ніколи є актуальною. Та лише ключі до розв’язки даної проблематики є різними з огляду на зміни у світобаченні сучасного людства, яке позначене легалізацією людських слабкостей.

Також дане дослідження, розкриваючи проблеми минулого та сучасного, спрямоване на те, щоб представити нову модель церковного Братства тверезості із врахуванням особливостей сучасної психології людини.

Варто пильно досліджувати здобуття минулих поколінь позаяк за ними стоїть розмаїта сукупність досвіду боротьби з пияцтвом, який будучи адаптованим до наших часів, може принести рясні плоди тверезості, а з ними і розквіт українців як нації, як це відбулось з нашими попередниками.

Кажучи про вже існуючі дослідження з даної тематики, треба зауважити, що здебільшого вони описують історичні дані виникнення та окремі аспекти діяльності церковних Братств тверезості. Також ці інституції у наявних джерелах висвітлюються як певні проміжні етапи у поширенні тверезості в Галичині. Наприклад, попри те, що у XX-му ст. Братства тверезості продовжували свою діяльність, деякі автори, описуючи ці часові рамки, більше акцентують на протиалкогольних товариствах «Відродження», які носили переважно світський характер. Щодо сучасної літератури, яка б описувала практичні елементи діяльності Братств тверезості, то такої зустрічати не доводилось.

Серед сучасних праць на дану тематику варто виділити наступні: Савчук Б. Корчма: Алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у XIX– 30-х роках XX ст. Автор з логічною послідовністю зміг висвітлити передумови зародження церковних Братств тверезості, а також висвітлити важливість вкладу греко-католицького духовенства у поширення тверезості. Не менш поважною працею у даному напрямку є книга сучасного історика, дослідника (з яким не раз доводилось спілкуватись) п. Василя Лаби. «…Не пийте хлопці, – Вкраїна просить…» який досить вміло зміг пов’язати історичні факти діяльності Братств тверезості, тим самим утворивши гармонійну контекстову картину даного історичного феномену. Також на дану тематику є написана низка статей, які в певній мірі розкривають той чи інший аспект цього явища.

Щодо сучасних дослідників історичної частини праці, то це на даний час все. Та незмірима глибина знань про історію, а зокрема, практичні аспекти діяльності Братств, міститься у бібліотечних (відсирілих, на жаль) стародруках. Коли говорити в хронологічному порядку, то спершу варто зазначити першу українську газету «Зоря Галицька» з її антиалкогольною фольклористикою, церковний часопис «Руський Сіон», у якому свого часу було опубліковано не одну пасторальну статтю про працю священика у Братстві тверезості та поширення тверезості, а особливо описано місійні торжества в часи митрополитів Йосифа[2] та Сильвестра Сембратовичів. 

Також особливим скарбом, що був знайдений під час праці над даною тематикою, були «Львівські архиєпархіяльні вісті», у яких часами публікувались розпорядження ординаріату до церковних Братств тверезості. А найбільше, що могло потішити, це опублікований устав церковного Братства тверезості за 1895 рік, підписаний митрополитом Сильвестром Сембратовичем.

Не менш інформаційно важливими виступали такі часописи на переломі XIX-го XX-го століть, як «Нива», «Слово», «Діло», «Відродження», твори митрополита Андрея Шептицького та інші.

Щодо третьої частини праці, яка має за мету висвітлити сучасне ставлення людей до алкоголю, а також запропонувати способи протидії алкоголізації українців, то у ній в основному були використані російські джерела, позаяк у цій країні розвивається потужний антиалкогольний рух та друкуються різного роду посібники. І тут слід виокремити наступні:

«А. Мороз. свящ. Как победить алкоголизм : Общество Святителя Василия Великого»; «В. Гусев Исторія обучения и воспитания трезвости в православном образовании.»; різного роду публікації у православній газеті «Трезвение»; а також надбання Всеросійського Йоано-Предтеченського Братства «Трезвение» і інші праці з даної тематики.

При написанні цієї роботи використовуватимуться методи аналізу, синтезу та статистики, що передбачають збір та логічну організацію фактів, які стосуються даної праці.

Отож, дана праця складається з трьох розділів, завдання яких – висвітлити історію та досвід минулих поколінь щодо боротьби з алкоголізмом, пов’язавши їх з проблемами нашого часу з метою пошуку їх вирішення.

Перший розділ, теоретичний, під назвою «Історія виникнення та діяльності церковних Братств тверезості. Суспільний контекст.», межі якого сягатимуть від ХІХ ст. і до І-ї пол. ХХ ст., має за завдання висвітлити причини, які спонукали до зародження даних інституцій, а також показати, яким чином і хто провадив цю діяльність. Тут буде показано особливості зародження греко-католицьких (а також і римо-католицьких) Братств тверезості, а також перешкоди, які повставали на шляху даних установ. Також у даному розділі буде висвітлено те, яку роль відіграла тогочасна галицька інтелігенція у цій церковній боротьбі за тверезість, а це, зокрема, опис діяльності різного роду громадських товариств та організацій.

Щоб показати єдність зусиль Церкви у боротьбі з пияцтвом, тут буде описано діяльність церковної єрархії УГКЦ, спрямовану на допомогу Братствам тверезості.

Завдання другого розділу під назвою «Практична пасторальна діяльність церковних Братств тверезості» полягатиме у тому, щоб висвітлити практичні аспекти діяльності церковних Братств тверезості, а саме: показати те, що церковне Братство функціонувало, насамперед, як християнська спільнота, у якій відчувалась взаємна відповідальність за кожного братчика та дотримання певних правил порядку; висвітлення та обґрунтування потреби організації таких Братств тверезості на парохії з точки зору митрополита Андрея Шептицького; окреслення аспектів пасторальної діяльності перших церковних Братств тверезості в часи митрополита Левицького, а також прояви цієї діяльності в суспільному контексті, зокрема, через пресу. Також в окремому порядку буде висвітлений практичний досвід діяльності Братств тверезості в часи митрополитів Йосифа та Сильвестра Сембтратовичів, а це, зокрема, розвиток місій тверезості. Іншим більш конкретизованим аспектом, який буде висвітлений у даному розділі, виступатиме опис організаційної структури церковного Братства тверезості, який базуватиметься на канонічному уставі церковного Братства тверезості для Львівської архиєпархії від 1895 р. І тут буде описано умови, які вимагались для правосильного прийняття у Братства тверезості; обітниця тверезості як невід’ємний атрибут приналежності до такого роду інституцій; значення молитви для членів Братства, а також виконання обов’язку, пов’язаного з нею, та празники церковних Братств тверезості. Також тут буде висвітлено таке поняття як «Золоті книги тверезості», і все, що з ними пов’язано. Іншим таким аспектом, який певним чином виражатиме зовнішні завдання священика як голови Братства, а також і мирян, буде висвітлення суспільного виміру пасторальної діяльності церковних Братств тверезості. Як видно, цей розділ є суто практичного спрямування.

Третій розділ і останній під назвою «Аналіз алкогольної проблеми сучасного суспільства: сучасні Братства тверезості як плід минулого та сьогодення.» має за завдання висвітлити сучасну ситуацію із вживанням алкоголю та дослідити, з чим це пов’язано. А також на основі досліджень першого та другого розділів і досягнень сучасних досліджень виробити загальні положення боротьби з пияцтвом, які б реалізувались у формі церковних Братств тверезості. Отож, спершу буде запропонований огляд статистичних та аналітичних даних вживання алкоголю в Україні[3] згідно вікових та гендерних категорій. Опісля буде описано те, які причини зумовлюють вживання алкоголю в сучасному суспільстві. І тут буде наведено більш глибокий релігійний та психологічний погляди на цю проблему, а також висвітлено контекст, в якому розвивались українці в останні 50 років. Наступним кроком буде намагання висвітлити, що представляє собою алкогольна ментальність населення та чинники, які її формують. І тут буде представлено різного роду погляди на «позитив» алкоголю, а також показано найактивніші середовища, які сприяють формуванню алкогольної ментальності.

Іншим напрямом даного розділу виступатиме аналіз того, що є актуальним з надбання минулих поколінь проповідників тверезості для сьогодення. І тут буде виокремлено певні ефективні, з погляду на психологію сучасної людини, методи впровадження тверезості в суспільство. Також буде зроблено невеличкий екскурс щодо того, яка діяльність з поширення тверезого способу життя проводиться на сьогодні. І тут буде представлено офіційне положення УГКЦ щодо проблеми пияцтва та її вирішення, а також висвітлення основних напрямків діяльності між’єпархіальної підкомісії УГКЦ «За тверезість життя». Опісля буде окреслено, на основі попередніх досліджень, мету та завдання сучасних церковних Братств тверезості. І тут буде описано всі можливості, які сучасне Братство може використати, щоб внести просвіту в українське середовище, а саме те, до чого призводить алкоголь і що несе з собою зберігання тверезості. Також вкінці буде подано основи щодо заснування церковного Братства тверезості, а зокрема, почергові виважені кроки, які повинен робити душпастир, щоб організувати дану інституцію на парохії.

Важливо зазначити, що дана діяльність проводиться на релігійному підґрунті, а також на досягненнях сучасних наук, де прагнення до тверезого способу життя випливає з наступних слів ап. Павла: «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храму, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той – то ви! (І Кор. 3:16-17)»

 Отож, з огляду на вищеописані засади структурної побудови праці, варто ще раз наголосити, що дана робота черпає своїм корінням з минулого, щоб на основі дослідження сучасних суспільних обставин зродити нову альтернативу проти алкоголізації українців.


РОЗДІЛ 1

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ ТВЕРЕЗОСТІ: СУСПІЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

 

1.1. Тогочасна ситуація в суспільстві: державний устрій, панщина, пропінація

Історичний розвиток Братств тверезості у Галичині слід розпочати з питання – що зумовило виникнення інституцій церковних Братств тверезості у Галичині?

Насамперед, варто звернути увагу на тогочасний суспільний лад Австро-Угорської[4] імперії, яка у 19 ст. була феодальною монархією, де головна влада належала земельній аристократії. Запорукою добробуту цього державного механізму було використання дармової феодально-залежної селянської сили. Більшість селян було у феодальній залежності від поміщиків, і це стало перепоною для формування ринку вільної робочої сили та стримувало розвиток промисловості. Внаслідок цього українські землі у складі Австро-Угорської імперії залишались економічно відсталими провінціями, які були орієнтовані переважно на вироблення сільськогосподарської продукції[5].

Хоча селяни не були вже кріпаками, як це було до прийняття цісарського патенту у 1782 р., де йшла мова про скасування кріпосного права та надання громадянських прав, а також про довічне користування землею, та все ж це не викликало суттєвих змін у правовому та соціально-економічному житті селян. Вони й опісля залишались прикріпленими до пана і землі.

В цей час у Галичині укріпилась така форма приватності та адміністративної влади, як домінія. Домінія була територіально-виробничим комплексом, який досить часто був поєднанням міста, села та підприємств. Панські маєтки відігравали роль центру таких доміній, а тими, хто заправляв ними, були євреї-орендарі, які скуповували у пана зерно та переробляли його на горілку, продаючи її селянам[6].

Чому саме у Галичині виникає така кількість гуралень (горілчаних заводів)? Це можна пояснити тим, що другосортне фільваркове зерно, яке залишалось, не знаходило попиту на ринку і тому перероблялось на горілку[7]. А також, коли на ринку важко було збути зерно, то шляхта, спрямовуючи його на виробництво горілки, бачила, що це вигідна справа, позаяк приносить чималі прибутки. Було й так, що шляхта, маючи маєтки за кордоном, завозила звідти зерно у Галичину спеціально для виробництва горілки[8].

Вагомою причиною до споювання селян було також те, що у 1785 р був введений податок на алкогольні напої, який був за своєю суттю спрямованим на подолання пияцтва, спричинивши підняття цін на алкоголь. Та у наслідку сталось те, що селян прямо змушували купляти горілку, щоб покрити цей податок. Сам податок становив 329958 zlr[9]. Було вирішено зробити так, що на зразок Франції та Прусії впроваджено консумцію[10] родини, яка складалась з п’яти осіб, на 6 гарнців горілки та 1, 12 гарнця меду річно. Коли в цей час гарнець[11] горілки коштував 6 крейцарів, а мед 4 кр. Тобто сім’я була зобов’язана купити цю кількість горілки і меду на рік[12]. Також відомі випадки, що пан платив селянину (хлопу) за працю не грошима, а горілкою, відсилаючи його до орендаря зі спеціальним квитком. Виходило так, що селянин, який не пив, мусив пити, поступово призвичаюючись до алкоголю. Бувало, що селяни скаржились на те, що домінія накидає їм горілку. Щоб чіткіше відобразити тогочасну картину, варто навести питання Маргеліка, тогочасного урядовця, до старостів, яке звучало подібним чином: «Які засоби використовують євреї, щоб приманити селян до пияцтва? Як можна буде за цим злом контролювати?»[13]. Відповідь була така, що хлоп сам приходить до корчми і вимагає горілки, погрожуючи бійкою орендареві.

Також відомо те, що орендар втягав селянина у корчму усіма можливими засобами: алкогольними завдатками, під погрозою обмови чи навіть наймаючи так званих вербувальників, які за ту ж саму горілку втягали у корчму інших. Те, що тогочасна правляча верхівка Галичини не дуже переймалась цією проблемою, можна сказати, судячи зі слів Перемиського старости von Moellerna, який писав, що хлопу потрібна горілка для кращого травлення поганої їжі, а також для перенесення важкої долі.

У 1800 р до Львова прибув комісар поліції німець Юзеф Рорер, який через два роки здійснив подорож Галичиною. Під враженнями подорожі він написав книгу, у якій зазначив, що у цьому краю на вироблення горілки витрачають таку кількість збіжжя, що її б вистачило на подвійну кількість населення Галичини. А також, побачивши такий розгул пияцтва, він зробив висновок, що можливим і єдиним засобом відвернення селян від алкоголю буде краще пивоваріння, вироблення яблучного вина та продаж цієї продукції за доступною ціною[14].

Відомо, що у 30-х. роках 19 ст. галицька шляхта модернізувала виробництво горілчаної індустрії. Наслідком було те, що в Галичині на 1841 р було 203 модернізованих та 430 пивних підприємств, з 50-70 робітниками на кожному. Продукція цих горілчаних заводів складала на рік 60–100 тис. пляшок горілки, не враховуючи старих не модернізованих гуралень, які виробляли подібну кількість горілки. Наслідком таких справ було те, що у селах та містах Галичини масово почали з’являтись шинки. Один шинок припадав на 430 людей[15]. Разом із цим погіршувалось життя селянства.

Важливо тут є навести слова посла до галицького сейму о. Степана Качали у першій пол. 19 ст., який пише, що панські двори накидали селянам (хлопам) по 10 і більше кварт горілки, за які ті ж селяни опісля повинні були розплачуватись. Що більше, юнак який хотів женитись, щоб отримати панський дозвіл, мусив купити у корчмі 30 гарнців горілки[16]. Це була своєрідна спадщина вищезгаданої системи доміній.

Пияцтво, яке почало масово розвиватись, стало найбільшою тогочасною проблемою галицьких земель у Австро-Угорській імперії. Це часто призводило до занепаду селянських господарств.

Також варто зауважити те, що частково і держава сприяла цьому через законодавчу базу. Галицькі поміщики мали право пропінації. Це було право, яке дозволяло виробляти і продавати спиртні напої в межах своєї території. При цьому за ними було застережене звільнення від податків. Через ці вищевказані чинники гуральництво було високоприбутковою справою, успіх якої напряму залежав від збуту товару. І тому поміщики були зацікавлені у тому, щоб селяни купляли горілку[17].

Наслідком усіх вищеописаних подій було те, що у другій пол. 19 ст. у Галичині діяло 23269 корчм, а на одного селянина припадало 26 літрів[18] горілки. Це все призводило до ще більшого зубожіння галицького населення. Виходило так, що народ витрачав на алкоголь 54 млн. ринських на рік, коли ж заробляв приблизно 110 млн. ринських в рік[19].

Розвій такого пияцтва чи не до кінця зруйнував моральність населення Галичини. Були відомі випадки пограбування церков, внаслідок чого консисторія видала наказ (1834) щоб парохи подбали про нічну варту навколо храмів. Також у 1836 р. краєвим урядом було звернуто увагу на те, що зростає кількість нешлюбних дітей, а також поширення розпусти серед селянства. Галицький люд опинивсь у скрутному становищі[20].

1.2. Зародження церковних Братств тверезості

Виникнення такого суспільного явища, як церковні Братства тверезості, не постало з нічого, але мусило мати під собою певне підґрунтя, позаяк греко-католицьке духовенство, будучи опікуном довіреного люду, оберігало його перед різними шкідливими звичками, а зокрема, перед алкоголем. Відомо, що у 1687 р. Львівський єпископ Йосиф Шумлянський видав книгу повчань та інструкцій для священиків «Метрика альбо реєстр для порядку Церкви». Частину твору владика присвятив проблемі п’янства, де закликав священиків до боротьби проти цього. Та в силу суспільних обставин (закріпачення) ця боротьба була далеко нерівною[21]. Також в наступному столітті серед проповідників тверезості відомим був львівський єпископ Петро Білянський, який у 1787 видав короткий обіжний лист протиалкогольного характеру до духовенства[22]. 

Не меншою діяльністю відзначивсь і митрополит Антін Ангелович (1756-1814), який у свій час був одним із перших, хто закликав народ до тверезості. Та ця праця не увінчалась великими досягненнями, тому що, окрім церковних проповідей не було інших способів запровадження тверезості та подання альтернативи алкоголю.

Щодо перших Братств-товариств тверезості, то вони зародились за кордоном. Перше таке товариство зародилось у США, у містечку Моро, (1808 р.), опісля – у Бостоні (1813 р.), далі – у Шотландії (1826), Швеції (1837), і нарешті, у нас, внаслідок активної праці митрополита Левицького[23].

1.2.1. Греко-католицькі Братства тверезості 

Ще у часи кріпацтва цьому закону закріпачення підлягали також і греко-католицькі священики – нижче духовенство, яке було малоосвіченим. Та в десятиліття Весни народів виростає нове покоління священиків, яке починає усвідомлювати, що їх обов’язком є не лише заспокоєння релігійних та обрядових потреб людей, але також дбання про освіту та добробут довіреної їм пастви. З цієї причини у жовтні 1844 р. галицький митрополит Михайло Левицький видав спеціальний обіжник до всіх тогочасних парохів краю, де звертає особливу увагу на поширення пияцтва серед народу, та разом з цим закликає до боротьби проти цього ворога людства. І цим засобом боротьби мали би бути Братства тверезості, організовані при галицьких парохіях[24]. Цей лист був написаний двома мовами – польською та німецькою. Там також було поміщено детальну інструкцію щодо заснування церковних Братств тверезості та книг тверезості. Поряд із закликом до тверезості митрополит застерігав, що ця боротьба повинна проводитись на принципах християнської моралі та індивідуального підходу. Також владика не схвалював те, коли парафіян змушували насильно вступати до Братств чи публічно ганьбили тих, що не вступили[25]. Справа вже була розпочата. Вже 10-го жовтня перемиський єпископ Іван Снігурський видав послання до духовенства, де було засуджено гріх пияцтва. Також владика зобов’язував місцеве духовенство просвічувати народ та оберігати його від злих впливів. У посланні лунав заклик і до самих людей, щоб присягали на повне відречення від алкоголю чи його помірковане вживання[26].

Тверезницький рух досягнув справді неабиякого успіху. Підтвердження цього можна знайти у свідченнях німецького історика М. Фрейгерта, який писав, що бурхливе поширення Братств тверезості у Східній Галичині – це вражаюче суспільне досягнення. Також аналізи звітів парафіяльних священиків подають наступні дані на першу половину 1845 р. У Перемишльській єпархії ,де кількість греко-католиків становила 855 тис. до Братств тверезості вступила 272 тис. населення[27]. Це була майже половина дорослого населення. В цей час приблизно три чверті греко-католицьких парафій мали Братства тверезості, а кожне Братство налічувало біля 150 дійсних членів.

Також відомий факт, що у 1844 р. у Богородчанському деканаті в с. Старуня духовенство цього деканату провело збори, де було утворене «Братство воздержливості». Отці склали присягу перед присутніми парафіянами. Такого ж роду зібрання відбулось в цьому році у м. Станіславів[28]. Відомою є плідна праця о. Івана Козанкевича на початку 1845 р., за ініціативою якого було створено церковні Братства тверезості у таких селах, як Голинь та Брошнів Калушського повіту на Івано-Франківщині. У першому селі кількість членів налічувала 771, а у другому – 302[29].

У 1848 р пролунав новий заклик митрополита М. Левицького до духовенства, щоб посилити антиалкогольну боротьбу.

Отож, внаслідок активації діяльності греко-католицького духовенства населення Галичини помалу звільнялось від кайданів пияцтва.

1.2.2. Римо-католицькі Братства тверезості 

Римо-католицька Церква, яка була поширеною у тогочасній Галичині в основному через значну частину поляків серед населення, також проводила свого роду акції тверезості. Є відомим факт, що 8-го листопада 1844 року перемиський римо-католицький єпископ Франциск Захарясевич видав звернення до населення. Також тут були подані інструкції для сільських парохів щодо ведення антиалкогольної пропаганди серед людей. В цей же рік силами духовенства було надруковано молитви-присяги, що вручались братчикам, де обов’язком наступних було поставити свій підпис під написаним текстом[30].

У Львівській єпархії в с. Глиняни ксьондз Войцех Додольський був першим членом новоутвореного Братства, зобов’язавшись утримуватись від горілки та інших шкідливих звичок, вживав лише каву та вино. Невдовзі і самі парохіяни, побачивши приклад пастиря, почали повільно вступати до Братства тверезості, так що за деякий час їх налічувалось вже 229. Серед бажаючих бути у Братстві були також і жителі навколишніх сіл[31]. З римо-католицького духовенства, провадив антиалкогольну боротьбу ксьондз Антонєвич. Про нього згадує Іван Герасимович.

Загалом масштаби боротьби римо-католицької Церкви в Галичині були далеко не малими. Цей висновок можна обґрунтувати навколо наступних даних: у 1848 р. під тиском місцевої влади римо-католицький єпископ Вєржхлейський звернувсь з закликом до підлеглого йому латинського духовенства обмежити вступ до Братств тверезості, а також не приймати туди легковажних осіб та тих, кому не виповнилось 19. Причиною тиску було те, що антиалкогольний рух поступово набирав організованої форми, що суперечило тогочасним політичним інтересам влади [32].

Також слід згадати боротьбу за тверезість, яку провадили галицькі єзуїти від 1851 р. під проводом о. К. Антонєвича[33].

Та це лише невеличка частка з того, що робило римо-католицьке духовенство.

1.3. Реакція тогочасної влади на появу Братств тверезості

 Боротьба за народну тверезість, судячи з вищенаписаного, напряму заторкувала інтереси виробників спиртних напоїв, а це були представники шляхти та корчмарі. Вони усілякими способами чинили тиск на тогочасні владні структури з метою припинити чи знизити діяльність Братств. Дідичі писали безліч скарг у Галицький сейм та віденський уряд, де засуджували діяльність греко-католицького духовенства щодо засновування Братств тверезості, яка, за їх словами, завдає величезних втрат державі. Коли згадати те, що пароха на парохію затверджував пан, то проповідування тверезості вимагало неабиякої мужності від священика і дуже часто загрожувало втратою уряду. Тому дуже часто пани перестерігались таким чином, що перш ніж прийняти священика, виясняли його позицію відносно боротьби з алкоголізмом[34].

 Відомо, що у 1844 р. в с. Добростани економ маєтку княгині Понінської звернувсь з повідомленням до власниці з проханням від пропінаторів, які просять про відтермінування сплати через те, що у церкві пролунав заклик до тверезості і у шинку вже кілька днів немає відвідувачів. На наступний рік граф Лянцкоронський, перебуваючи у Відні, отримав від свого управителя роздольськими маєтками новину про те, що корчми пустують, а орендарі відмовляються від оренди, зазнаючи збитків. Також було повідомлено, що у с. Бортники пан О. Язвінський з дружиною та все село склали присягу тверезості[35].

Спротив поміщиків призвів до того, що Краєва Президія наказала консисторії, щоб священики не примушували людей вступати у Братства, а також заборонила засновувати нові Братства. В той же час виходить наказ від генеральної команди з забороною вступати військовим у такого роду Братства.

Наслідком такого ставлення було те, що рух тверезості почав занепадати, а люди розпивались ще більше[36]. У дану ситуацію свої корективи внесли тогочасні події у Європі, а зокрема, Весна народів 1848 р. Тогочасна Галичина пройнялась духом демократизму та націоналізму, і це спричинило зміщення акцентів з антиалкогольної боротьби на загально національні питання.

У 1848р. Цісар Фердинант І видав указ про скасування панщини. Внаслідок цього у Східній Галичині утворилось приблизно 375 тис. вільних селянських господарств. Та при всьому цьому не були впорядковані права на володіння лісами та полями, наслідком чого були безкінечні суперечки та суди, а в кінцевому результаті, руйнування селянських господарств. Через ці незгоди та несправедливість поміщиків, яка ще й до того була підтримана силою держави, селяни впадали у відчай, що супроводжувалось питтям алкоголю[37].

Та коли селянин, будучи ще закріпаченим, міг пропити будь-що, окрім землі та хати, через те, що це залишалось в компетенції пана, то тепер ставши вільним, він міг пропити все, що дуже часто й ставалось.

1.4. Відродження антиалкогольної боротьби

На тлі цього занепаду виникає друга хвиля антиалкогольної боротьби, яка збіглась з активним розвитком політичного та культурного життя. Заклик до тверезого способу життя лунав тепер не лише з церковного амвону, але й з тогочасної преси. Це були україномовні газети – «Зоря Галицька», «Слово», «Русь», «Письмо до громади», «Неділя».

Відомо є те, що посол до сейму о. Лев Трещаківський у 1861 р. виступив з офіційним зверненням до членів сейму, щоб посилити боротьбу з алкоголізмом та забезпечити цей процес законодавчою базою. Ще через рік цим отцем був зроблений заклик до галицьких священиків щодо засновування церковних Братств тверезості. Ця акція була підтримана такими тогочасними товариствами, як «Просвіта», «Руська рада» та «Товариство ім. М. Качковського». Поступово села повертались до тверезого життя[38].

У 1874 р. Галицький митрополит Йосиф Сембратович написав звернення до населення «О достоїнстві чоловіка». Цей твір носив катехизаційний характер. У ньому знаходимо загальне ознайомлення з правдами християнської віри, поради парохам та поучення мирянам. Значна частина твору, починаючи від 7-го розділу, присвячена гріху пияцтва. Митрополит розпочинає цю тематику від виникнення спиртних напоїв, їх різновидів, а також наголошує на тій великій шкоді, яку несе горілка, якщо вона вживається у непомірній кількості, а не як лік. На одній із сторінок владика пише, що народ, у якого п’янство бере верх, швидко занепадає та зникає з-поміж інших народів[39].

Також Йосиф Сембратович разом із підлеглим йому священством створили місійні групи священиків, які на проповідях викривали всю облуду пияцтва та заохочували до створення церковних Братств тверезості. Відомим є факт, що цю акцію тверезості підтримав Папа Пій IX, надавши Братствам духовні пільги на прохання митрополита. Також цей документ надавав право галицькому духовенству закладати такого роду інституції при парохіях, при тому що уряд не міг ставити ніяких перешкод.

Після таких місійних відвідин населення часто масово складало присяги на тверезість, засновувалися нові церковні Братства тверезості та були встановлені пам’ятні хрести тверезості. Також на цих місіях тим, хто заприсягся не вживати алкоголю, вручалися пам’ятні грамоти[40] Братства або брошури «Меч духовний» Хоч тиражі даних грамот та брошур були не малі, в сукупності 60 тис. примірників, та отримала їх лише десята частина членів Братства. Кожне Братство мало Золоту книгу тверезості. Варто зазначити, що обітниця була не примусовою і відвернення від неї не вважалось гріхом. Та коли відмова від обітниці супроводжувалась поверненням до пияцтва, це вже був переступ[41].

Бувало так, що на місії тверезості з’їжджались від 20-ти до 40-ка священиків, виголошуючи проповіді. Часто на таких місіях відбувавсь похорон горілки.

Також часто це духовенство користувалось підтримкою світської інтелігенції. Відомо, що у 1874 р. громада села Радче відмовилась вживати алкоголь, а тих, хто порушив цю постанову, карали адміністративними штрафами (2-4 ринські) та громадськими роботами[42].

Це був час найбільшого антиалкогольного піднесення, позаяк лише на 1874 р. у Братствах тверезості налічувалось 400000 членів.

Більш детально про місії буде описано у другому розділі.

Прямопропорційно у галицьких селах закладались та розвивались громадські шпихліри та школи. Але разом із цим піднесенням, на галицький люд скотилась лавина невдоволення власників гуралень та місцевої влади. Причиною було те, що продаж горілки знизився настільки, що орендарі не могли продати й десятої частини того, що виробляли. І тому вони неодноразово звертались зі скаргами до місцевої влади та скликали конференції, що мали на меті скомпрометувати борців за тверезість[43]. Були випадки, що підкуплені корчмарями люди чинили шкоду провідникам тверезості. Так у с. Попельники було спалено садибу війта Никифора Кифˊяка за те, що організовував Братство тверезості. Були і доволі смішні випадки. У с. Кошелів місцевий корчмар подав позов до суду на громаду за те, що та, при заснуванні Братства тверезості, повісила пляшку горілки. Кінцевим результатом було те, що крайова влада у 1875 р. заборонила організовувати Братства тверезості, бо священики та громадські ради нібито змушують селян вступати у Братства тверезості та перешкоджають у вільному доступові до корчми. Через це консисторія була змушена сповістити своїх підлеглих про цей новий закон та вимагати його дотримання[44].

Не залишилась поза увагою алкогольних магнатів і церковна єрархія. Митрополит Йосиф Сембратович, який пильно стеріг довірене йому стадо від пияцтва, був змушений покинути свій уряд. Причиною цього був тиск польських поміщиків, які зазнали величезних матеріальних втрат, на австрійський уряд. Це відбулось у 1882 р., коли цісар Франц Йосиф запропонував митрополиту покинути престіл «Задля особи цісаря і загального добра та австрійського патріотизму»[45].

З усуненням митрополита справа тверезості не занепала. На його місце прийшов Митрополит Сильвестр Сембратович, який також плекав антиалкогольну ідею. У 1895 р. митрополит написав звернення «До вірних русинів-католиків», де закликав до виховання молоді у релігійно-моральному звичаї та обороні від недобрих впливів[46]. Також тут пролунав заклик до систематизації Братств тверезості згідно статуту, який був затверджений тогочасним Папою для Перемиської римо-католицької єпархії[47]. Відповідно до цього розпорядження було внесено зміни до статутів церковних Братств тверезості, що потягало за собою те, що Братства отримували власні печатки та знамена. Також в одному пункті було зазначено, що членам Братства забороняється брати участь у частуваннях де має місце горілка.

1.5. Роль галицької інтелігенції у церковній боротьбі за тверезість

Греко-католицькому духовенству як основному рушію антиалкогольного руху не завжди вистачало організаційного хисту і послідовності у проведенні цієї боротьби, і тому попри палкі заклики до тверезості йому так і не вдалось виробити цілісної програми та ідеологічної концепції боротьби з алкоголізмом. Та ця вищенаведена думка не применшує справді гігантського внеску священиків Греко-католицької Церкви, але намагається в більш об’єктивному світлі показати цю важливу для нашого народу мить історії. Та незадовго в Галичину повіяло духом просвіти, який доповнив у свій спосіб діло попередників[48].

 І тому на кінець XIX ст. помітно активізується діяльність української інтелігенції. Це були в основному вихованці українських гімназій, які почали засновувати читальні, що в свою чергу стали осередками культурно-освітнього життя українців. А завдяки імперському конституційному законодавству у кожному селі відкрилась народна школа, де дітей навчали українською мовою. Таким чином, наші верстви населення почали брати активну участь у житті краю: політика, вибори до сейму та парламенту, розвиток економіки та інше.

Значну лепту у протверезіння народу внесло наукове товариство «Просвіта», засноване ще у 1868 р. Воно постійно публікувало науково-популярну літературу та засновувало читальні. Таким чином, взамін галицькій корчмі пропонувалась нова альтернатива, за якою стояло тверезе майбуття селянства.

У 1902 р. у Львові було засноване антиалкогольне товариство Елевтерія. Засновниками цього товариства були поляки – д-р Бенедикт Дибовський, Гедеон Гедройц, Констанція Крамська, Ігнацій Вайнфельд та П. Подляцкі. В 2-му пункті статуту товариства зазначалось, що метою діяльності товариства є боротьба з алкоголізмом через газетні публікації та засновування лікарень для алкоголіків. Невдовзі центр товариства перемістивсь до Кракова і у 1906 воно мало вже 16 відділів, 14 гуртків та налічувало біля 5 тис членів. Товариство видавало свій місячник Wyzwolienie[49].

Також слід згадати про тогочасну пресу, як, наприклад, газету «Гайдамаки», «Перемиський єпархіальний вісник», «Львівські архиєпархіальні відомості», «Діло», «Слово», у яких часто здійснювались публікації антиалкогольного матеріалу.

Також зерно церковної боротьби за народну тверезість впало у гурток ідейних людей, серед яких особливо вирізнявся вчитель Олександр Гарасевич, що працював у товариствах «Просвіта» та «Сільський господар». Силами цих людей було написано статут українського протиалкогольного та протинікотинового товариства, яке згодом у 1909 р. зареєстровано та названо «Відродження». Метою товариства було наступне: «Матеріальне і духове відродження українського народу, визволення його від самовбійчих налогів пиття алкогольних напитків і куріння тютюну».

На Освітньо-господарському конгресі, який відбувсь у Львові 2-го лютого 1909 р. на засіданні гігієнічно-гуманітарної секції було виголошено 4-ри антиалкогольні доповіді. Першою була доповідь Володимира Держируки (Про повздержнісь від алкоголю та погляд на світ); другим виступав І Раковський (Вплив алкоголю на людське тіло); третя доповідь була виголошена А. Чайківським (Алкоголь і законодавство). І остання доповідь пролунала з уст священика Теодозія Лежогубського (Про Братства тверезости), де було подано історію церковних Братств тверезості. За свідченням І. Раковського, ці доповіді були справжнім відкриттям для слухачів, які вперше почули про настільки шкідливу дію алкоголю на людину. По закінченні конгресу було ухвалено засновувати при просвітницьких читальнях кружки тверезості та підтримувати вже існуючі Братства тверезості. А також вивести цю справу на державний рівень, що понесе за собою ухвалення закону проти пияцтва та отримання дозволу на засновування кружків тверезості при школах[50].

Слід зазначити, що українські поборники пияцтва не нехтували досвідом інших країн. Так 16 квітня 1905 р у Будапешті відбувся інтернаціональний антиалкогольний конгрес, який відкрила організація католицьких антиалкоголістів, де також були представники нашого духовенства. Метою даного конгресу були рефлексії над методами спільної боротьби, а також створення такої організації, яка спільними силами могла б взяти у свої руки боротьбу з алкоголізмом у парохіях[51].

Також антиалкогольний рух був підтриманий тогочасною соціал-демократичною партією, яка була представником від робітничих мас. А польське «Towarzystwo Trzeźwości» (засноване у 1903), у 1908 р. організувало мітинг на стадіоні «Сокіл», де взяло участь біля 600 членів даного товариства. Тоді перед робітниками виступив з промовою соціал-демократ Юзеф Гудец, із закликом до ліквідації гуралень в Галичині[52].

Такого роду акцій та інших форм впровадження тверезості відбулось значно більше. І не буде перебільшенням сказати, що ці товариства, організовані тогочасною інтелігенцією, зробили чималий внесок у поширення тверезості на галицьких землях.

1.6. Особливості поширення тверезості у містах та селах Галичини

На основі попередніх підрозділів слід зробити невеличкий підсумок-роз’яснення щодо поширення тверезості. Тут напрошується питання – чому саме церковні Братства тверезості виникали здебільшого на сільському ґрунті? Цей факт можна пояснити насамперед високою релігійністю селян та авторитетом пароха, який вважавсь найосвіченішою особою в даній місцевості. А для організації антиалкогольної акції найвдалішою формою була спільнота Братств, яка для Галичини не була чимось новим і завжди вважалась привілейованою, позаяк приналежність до Братства сприймалось як щось досить поважне, і кожен добрий ґазда мав бути у такому Братстві. Тому на заклик пастиря, як того, хто завжди міг дати корисну пораду, селяни з довір’ям поповнювали лави таких Братств, пожинаючи плоди тверезості. Також варто зазначити, що сільські Братства тверезості мали більш закритий характер, а також потребували канонічного затвердження.

У містах була інша ситуація. Тут культурний рівень життя був на вищому рівні, аніж на селі. Ініціативу часто брала у руки освічена інтелігенція, яка засновувала різного роду гуртки та товариства, як, наприклад, товариство «Просвіта», «Товариство ім. М. Качковського» та багато інших, які вели просвітницьку діяльність серед населення, зокрема, антиалкогольну. Хоча також і по містах були Братства тверезості, які відрізнялись від сільських тим, що мали ширший статут, а також більше поле діяльності, та вони швидко занепали і лиш де-не-де втримались[53].

Церковні Братства тверезості, які були досить успішними на селі, не могли знайти доброго грунту у міському середовищі, яке здебільшого спиралось на здобутки просвітницької доби та підходило до проблеми тверезості більш на біологічних засадах та раціоналізації. Сільські Братства, які складались переважно з неосвічених селян, обґрунтовували свої позиції з огляду на християнську антропологію – людина як Божий храм.

1.7. Діяльність церковної ієрархії спрямована на допомогу Братствам тверезості на початку XX століття

З вище написаного видно те, що саме Галицьке суспільство, у формі різних громадських організацій, підтримало боротьбу за тверезість, яку розпочала Церква. А Церква будучи підсиленою діяльністю світської інтелігенції, і надалі продовжувала свою діяльність. Так у с. Пустомити у 1912 р. о. Володимир Стернюк заснував товариство «Відродження». Також бувало, що члени товариства «Сокіл» присягали у Церкві на тверезість, як це сталось в цих же Пустомитах. Бувало, що серед духовенства знаходились ті, які розгортали більш глобальнішу боротьбу. О. Йосип Нижанковський, парох с. Дідушичі на Стрийщині, випускав брошури, у яких закликав до боротьби з пияцтвом. Так у 1910 у Жовкві він видав брошуру «Алькоголізм»[54]. Також у 1900 р. єпископ Станіславівський Андрей Шептицький видав пастирський лист до вірних косівського деканату під назвою «До моїх любих гуцулів», де закликав, щоб люди втікали від корчми та від горілки, розкривав усі згубні наслідки алкоголізму. Судячи з перших слів владики «Ож лячно кілько то коршьмів у Вас на Гуцулщині. Чєсом одна пілє одної стоют рєдом, токщоби подумав хтосщо те село ни христєнцке. А відий ни у однім селі бирше коршьмів видитси єк хрестів»[55]. можна зробити висновок, що проблема пияцтва на Гуцульщині була досить великою. В інших своїх листах до душпастирів Андрей Шептицький закликав до створення Братств тверезості та оберігання довіреної пастви від злих звичок[56]. Звертаючись до вірних з посланням «Християнська родина», владика закликав, щоб батьки оберігали дітей і не давали їм злого прикладу. «А яка знову бідна та дитина, що вже замолоду навчилася від батька всякого безправства […]. Що вже від малку починає красти, пити…»[57]. Те, що духовенство готувалось до місії тверезості ще в семінарійному середовищі, можна висловити на основі послання Андрея Шептицького до семінаристів Богословської академії у 1901 р. Тут у 30-му пункті було зазначено наступне: «Уживання розпалюючих напоїв серед семінаристів забороняється якнайгостріше». Також семінаристи не мали права заходити у місця продажу алкогольних напоїв. З прийнятих заходів можна зробити висновок, що молодих питомців виховували як абстинентів, майбутніх проповідників тверезості. У 1900 в Жовківській друкарні було надруковано пастирський лист владики Андрея, ще тоді Станіславівського єпископа, де він закликає народ до оберігання здоров’я, зокрема тілесного, яке нищить в особливий спосіб нечистота та пияцтво[58].

Знову ж у 1907 р. митрополитом було видано обширне пастирське послання, що стосувалось організації та діяльності церковних Братств, де владика пише про Братства тверезості наступні слова: «Хотя й Братства тверезості ведуть людей не так до спільної роботи для добра громади і до діл любові, як радше до почитання Св. Тайн і до чесноти тверезості, то, однак, і в тих Братствах потреба, щоби всі були примірними християнами, весь божий закон заховували, а передовсім Божу заповідь – люби ближнього»[59]. Також у пастирському листі «Про покаяння» (16-го лютого 1901 р.) митрополит засуджує гріх п’янства, пишучи наступне: «А ще іншим способом християнин може від Бога відпасти та стати невільником диявола – а то через п’янство. Тим способом найбільше людей відступає від Господа Бога так далеко, що часто трудно їм уже і вернутися»[60]. Дуже промовисто розпочинається звернення митрополита Андрея з 1913 р. «Божа сівба»: «Страшною язвою, страшним нещастям нашого народу є п’янство. Не одного вже позбавило здоровля, слави, маєтку; неодного завело напевно на вічну погибель»[61].

У 1914 р. з митрополичого ординаріату вийшло звернення до священиків, щоб засновувати Братства тверезості там, де їх ще немає, а також контролювати їх діяльність.

Коли російські війська окупували Галичину на початку першої світової війни у 1914 р., то тут в переважній більшості панувала тверезість. Це збіглось із сухим законом, прийнятим у Росії, через що генерал Парчевський заборонив продавати горілку на підпорядкованій території. Але так як антиалкогольна боротьба національно-свідомих галичан видалась росіянам націоналістичною, то вони не підтримали цей рух.

У 1917 р. митрополичий ординаріат вже звертається до вірних, де наголошує на дотримуванні ними моральності, тверезості, а також ощадності, підкріплюючи написане словами з Св. Письма, що п’яниці Царства Божого не успадкують[62].

Під впливом діяльності церковних Братств тверезості, а також громадських антиалкогольних організацій, у селах Галичини з’являється таке явище, як проти корчемні плебісцити[63], які несли за собою заборону продавати алкогольні напої на даній території. Таких плебісцитів у Галичині відбулось приблизно 470. Для проведення плебісцитів Рогатинське «Відродження» навіть видало спеціальну інструкцію, що взяло до уваги й Львівське «Відродження», видавши книгу І. Герасимовича «Геть з алкоголем і коршмами». Часто місцева влада чинила опір такого роду акціям, використовуючи сили правопорядку. У наслідку, з вищевказаної кількості плебісцитів виграними були лише 170 (корчми у цих селах були зачинені.). Самі плебісцити не були протиправними з огляду на закон 25.4.1920 р., де сказано, що громада має право заборонити продаж алкогольних виробів у селі. Та дія закону не була довгою, бо вже у 1931 р. відповідно до нового законодавства дія плебісцитів була скасована, що знову відкрило шлях пияцтву у галицькі села[64].

В цей час досить цікаву картину описує о. прелат Леонтій Куницький, подаючи такі дані: «В одному повіті на 70000 українців випиває щомісячно 25000 людей по одній чарці горілки і по одній склянці пива найменше»[65].  

У 1929 р у газеті «Нива» о. Олександр Бучацький написав статтю під назвою «Протиалькогольний рух і духовенство», де автор висвітлив тогочасну проблему п’янства та закликав до плебісцитів, а там, де вони недієві, вести справу тверезості у читальнях та кооперативах. Також тут подані цікаві цифри. «Пиянство руйнує одиницю і суспільність, 80% злочинів буває через уживання горячих напитків; на 100 самогубців буває 41% алкоголіків. […] Бюджет Польщі на рік 1930 передбачає 670,485.770 зл. прибутку з алкоголю, а населення видає річно 1 міліард 300 міліонів на алкоголь, з того видають українці 400 мільйонів. Коли поділити се на 10.00 громад Галичини і Волині, то виходить, що кожне наше село видає 40.000 річно на алкоголь! За ті гроші можна би купити 20.000 моргів поля, а як би 1% з того, давали на Рідну школу, то покривало би її цілий бюджет…»[66]. На закінченні даної статті автор закликає греко-католицьке духовенство до абсолютної здержливості від спиртного.

Щодо діяльності римо-католицької Церкви, то в цей час серед польського населення Галичини у 1929 р. почали проводитись курси алькоголії. Найперше такі курси були проведені у Варшаві та Львові. Це також підтримував департамент охорони здоров’я і товариство «Тверезість». Мотивом до проведення таких курсів було те, що поляки зрозуміли шкідливість алкоголю для польського населення, тому ця акція мала також і патріотичний стимул. Одним з очільників цих курсів був кс. проф. Цемневський. Та цікаво те, що під час цих курсів часто було висміювано українське населення через те, що воно, за їх словами, найбільше пиячить. А також один з організаторів курсів – Духович – говорив, що українське греко-католицьке духовенство страшно розпиячується, особливо на празниках та відпустах, чим деморалізує український народ. Та автор (не зазначений), який написав статтю про ці курси алькоголії, тут же заперечує слова Духовича, кажучи, що наше духовенство навпаки має великі заслуги на полі боротьби з п’янством. І що саме тепер іде активна боротьба з корчмами. Отож з цього можна зробити висновок, що не завжди була згода між протиалкогольними рухами обох Церков[67].

Невдовзі по цьому на початку лютого 1930 р. Головна рада т-ва «Відродження» проголошує відозву до українського народу, у якій висвітлює шкідливість впливу алкоголю на людське життя та закликає до проведення протикорчемних плебісцитів і вступання у товариство «Відродження». Вона звучала наступним чином:

Український народе! 

Український Єпископат, центральні культурно-освітні, економічні та гуманітарні інституції звертаються оцим до Тебе в дуже важливій справі. 

Чи не бачиш, як паношиться п’янство між усіма верствами нашого громадянства і нищить родинне життя, основу суспільності? 

Чи не бачиш, як тисячі наших братів і сестер через п’янство попадають в розпуку і нужду? 

Чи не чуєш щодня про злочини, убійства, крадежі та розбої, яких допускаються старі й молоді напідпитку? 

Чи не знаєш, що батьки-п’яниці приводять на світ тупоумних дітей, ідіотів, епілептиків, сухітників або із вродженим нахилом до злочинів? 

Чи не бачиш, якого страшного національного злочину допускаються всі верстви нашого громадянства, без ріжниці стану і полу, видаючи річно півмільярда золотих на алкогольні напитки, тоді як в цілому краї панує безробіття й недостаток, а наші культурні, освітні, економічні та гуманітарні установи нидіють із недостачі матеріальних засобів? 

Український народе! 

Найвищий час схаменутися та глянути у вічі сумній дійсності. Треба вже раз пізнати цю невмолиму правду, що сила одиниці та всього народу лежить у тверезости, що коли хочемо діждатися кращої будуччини, то мусимо виповісти безпощадну боротьбу алкогольним напиткам і їх розсадникам– корчмам. 

У тій ціли проголошуємо цього року, як і кожного, місяць лютий місяцем боротьби з алкоголем та корчмами. 

Нехай кожен почне від самого себе! Зречімся вживати цієї страшної отрути та перестаньмо силувати до неї других! 

Відвикаймо від пагубних пияцьких звичок! 

Виховуймо нашу молодь, будуччину нашого народу, в повній повздержливості від алкоголю! 

Вчімся вживати нешкідливі безалкогольні напитки! 

Нехай у кожній громаді відбудеться плебісцит проти корчми! 

Не відкривайте при вашій кооперативі дрібного продажу пляшкового пива, бо воно нарівні з горілкою є отрутою та причиною деморалізації! 

Нехай не буде у нас ні одного Братства, Читальні, Сокола, Лугу, Кружка “Рідної школи” чи якого іншого культурно-освітнього товариства, яке не відбуло би в місяці лютому щонайменше одних сходин, присвячених боротьбі з алкоголізмом! 

Вступаймо масово в члени українського протиалкогольного товариства “Відродження” і засновуймо в кожній громаді кружки та філії Товариства, в яких згуртувалися б усі громадяни і громадянки, що словом та добрим прикладом хочуть поширити тверезість! 

Не словом, а прикладом докажімо, що ми є живим великим народом, що хоче кращої будуччини та вміє до неї змагати![68].

 

Ця відозва була підписана цілою єрархією УГКЦ на чолі з митрополитом Андреєм Шептицьким та відділами всіх галицьких культурно-освітніх установ, а також опублікована у майже всіх тогочасних часописах.

У 1934 р Церквою було видане розпорядження до парохів з причини 100-річчя від початку антиалкогольної боротьби. Парохи були зобов’язані вшанувати цю дату на своїх парохіях, а відтак виголосити проповіді антиалкогольного змісту. Також 25-го листопада в неділю по парохіях мала бути проведена збірка грошей на потреби антиалкогольної боротьби. Щодо Братств тверезості, то було наказано відновити їх діяльність. Звернуто увагу на потенціал церковної преси в залученні до антиалкогольних акцій[69].

Вартуо сказати, що у 20-30-х роках XX ст. діяльність церковних Братств тверезості потроху занепадає, а натомість поширюється антиалкогольний рух «Відродження». Однозначно не можна сказати, що на це вплинуло, та слід поглянути на ті процеси які відбувались у тогочасній Галичині. Це час національного пробудження, усвідомлення своєї державності та її реалізація. Провідну роль у політичному культурному та економічному житті Галичини відігравала інтелігенція, до якої належало близько 1% зайнятого українського населення. Та проблемою було те, що для українських інтелігентів практично недоступною була служба на державних посадах, а також трудність у пошуку роботи в місті. Тому багато освічених молодих людей йшли на село, в результаті чого відбувався прискорений розвиток культурного та економічного розвитку того ж села. Тут почала розвиватись кооперація, культурно-освітні товариства, українська школа. Також у 20-30-х роках у Галичині діяла низка культурно-просвітницьких товариств: «Рідна школа», «Просвіта», молодіжні організації «Ми молоді», «Сокіл», «Луг», «Пласт». Серед них були і церковні організації, такі як «Українська католицька народна партія», «Український католицький союз»[70]. Ці організації взяли на себе почасти функції церковних Братств тверезості. Нерідко можна було зустріти, що члени, які вступали в одну з цих організацій, присягали в церкві на тверезість. Слід наголосити, що особливим серед цих організацій було вищезгадане товариство «Відродження», яке в великій мірі приклалось до отверезіння нації. На 1933 р. у товаристві було вже 4557 членів. Хоча це було дуже мало у порівнянні з 1874 р, коли у церковних Братствах тверезості налічувалось біля 400000 членів[71], та все ж діяльність цього товариства була досить активною. У 30-х роках товариство не раз спричинялось до проведення безалкогольних весіль та інших забав, спричиняючись тим до зміни алкогольної ментальності населення. Також дуже часто заклики до тверезості можна було зустріти на сторінках тогочасної газети «Діло». Авторами таких міні-статей були Т-во «Відродження»[72], «Рідна школа»[73], та інші.

Варто зазначити, що часто членами, а то й провідниками гуртків «Відродження» були греко-католицькі священики. Так було у с. Ятвяги – о. Королюк. Терпилівка – о. В. Герасимович та о. І. Яцишин. Підпечари – о. Д. Ганушевський. Городок Ягайлонський – о. І. Цегельський, а також і багато інших галицьких сіл та міст, які через брак відведеного місця не можна тут подати[74].

З приходом II-ї світової війни усі тверезницькі акції нашої церкви та громадських рухів припинилися. Та слід зазначити те, що ще до 1939 р. у багатьох греко-католицьких парафіях, де були дбайливі парохи, діяли Братства тверезості[75].

З огляду на висвітлену історію причин виникнення, діяльності та розвитку церковних Братств тверезості можна ствердити, що це були інституції, які повертали людей до нормального, тверезого життя, а також допомагали зберігати тверезість. І важливо те, що ця душеспасенна діяльність відбувалась у церковному лоні, де людина, відрікаючись середників зла, натомість приймала живого Бога, а з ним і надію на вічне життя. Треба пам’ятати також і те, що за протверезінням народу послідували усвідомлення своєї ідентичності, освіченість, синтез культурного надбання та підвищення рівня добробуту. Тому не слід забувати про цю не вельми оптимістичну, а з другого боку, повчальну сторінку нашої вкраїнської історії, і, зробивши висновки, оберігатись цього зеленого змія, який з плином часу набирає все більш підступних форм.


 

РОЗДІЛ 2 

ПРАКТИЧНА ПАСТОРАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОЛИШНІХ ЦЕРКОВНИХ БРАТСТВ ТВЕРЕЗОСТІ

2.1. Церковні Братства тверезості минулого як уособлення християнських спільнот

Важливо зазначити, що церковному Братству тверезості була притаманною така форма відносин, як спільнотність. І ця спільнотність виражалась у певних типах поведінки, базованих на моральних нормах християнської науки, а також спільних поглядах. Позаяк людська особа реалізує себе лише у стосунку з іншими людьми, то вона, в певній мірі, є залежною від оточення у таких відношеннях як моральне, духовно-культурне та матеріальне.

Кожна спільнота не може обійтись без таких двох творчих сил, які відкривають їй майбутнє, як нахил до наслідування та братерська любов[76].

Христос, кажучи про спільноту, виголошує наступне: «Там де двоє або троє зберуться в Моє ім’я, Я є посеред них» (Мт. 18, 20). Так, бо християнська спільнота була і є тим місцем, де уприсутнюються відносини, які існують у Пресвятій Трійці. Тому і церковне Братство тверезості, яке пропагувало чесноту тверезості, було тим середовищем, у якому живе сам Христос. Митрополит Андрей Шептицький, пишучи про Братства тверезості, закликав їх до спільної молитви, а також до спільної праці для добра ближнього. Бо коли б невеличка група людей зайнялась якоюсь богоугодною справою, що виражає любов до ближніх, то скільки б це принесло користі. Також і парох даної громади мав би велику допомогу з цього, бо його сил є недостатньо, щоб усе впорядкувати.[77] Тому митрополит писав: «Як будемо разом держатися, як будемо спільно працювати, нелегко знайдеться така сила, щоб нам пошкодила»[78]. 

Також важливо є те, щоб спільнота, яка вважає себе християнською, показувала це і в ділах. «Бо не вистачить лиш тримати свічку в руках на богослужіннях, як це бувало у деяких селах, але й прикладом власного життя бути тією свічкою для інших», – писав митрополит. Бо той, хто власним прикладом не свідчить те, про що говорить і до чого прагне, тому не місце у Братстві. Інші члени Братства на чолі з отцем мали б виключити такого братчика, хіба що він пообіцяв би поправитись. Позаяк кожен, хто був у Братстві тверезості, повинен був зберігати тверезість. Також митрополит звертав увагу і на те, щоб в самих спільнотах тверезості був мир та злагода, а також і відносно тих, хто є поза спільнотою. «Усілякі прокльони та боженьства, – мовиться у посланні, – є негідними члена Братства». І тому митрополит просив чимскоріш викоренити цю поширену звичку. (Це, можливо, було пов’язане з тим, що деякі члени Братства таким чином виявляли своє ставлення до місцевих пияків)[79].

Важливо зазначити, що гідним для наслідування прикладом є перші християнські спільноти, про яких в діяннях апостолів мовиться наступне: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах (Ді. 2:42)». І ця спільність виражалась у них в чотирьох аспектах: ламання хліба, апостольське навчання, спільність життя та молитва[80].

Митрополит Андрей Шептицький, пишучи про Братства, не опускав і цих аспектів та представляв це наступним чином: «І оно дуже добре, коли всі члени Братства в цілім життю взірцевими християнами»[81]. Також тут висвітлювалась мета церковного Братства тверезості, яке мало завдання вести людей до святої тверезості та відвертати від пияцтва. Варто зауважити, що ця місія є дещо специфічною, позаяк основний акцент, за словами митрополита, ставиться не так на праці на благо парохії та до діл любові, як швидше на чесноті тверезості. Та знову ж, прослідковуючи думку князя Церкви, можна побачити, якого значення він надавав цій парафіяльній структурі: «Трудно і сказати, кілько то хісна, кілько добра принесло то святе Братство нашим громадам. Можна сміло сказати, що всьо добро, до котрого наш народ дійшов або бодай не змарнував, зачинаєся від святої тверезости»[82].

Також не менш важливою була справа проводу Братства. Хоча провідником Братства зазвичай виступав парох, та все ж Братства мали своїх провізорів – координаторів. Це мав бути не будь хто, але особ,а яка відзначалась відданістю Церкві, послухом парохові, зразковим християнським життям та працею на благо спільноти[83].

2.2. Бачення потреби організації парохіяльного Братства тверезості у минулому

Потреба в організації такого роду Братств, за словами митрополита Андрея, виходила з того, що у тодішній демократичний та конституційний час парох мав би дбати про те, щоб на парохії була організація, яка б забезпечувала пароху духовну підтримку, на яку він має право, та щоб у цій організації сам народ мав певну автономію у церковних справах з почуттям важливості та потрібності у Церкві. А також ця потреба була спрямована на те, щоб вірні власною працею приєднувались до спільного блага парохії[84].

Також важливо зазначити, що в цей час у духовному просторі Церкви існувала тенденція автократії, де чітко проявлявся тип ревного душпастиря, який всі організаційні справи брав на себе, нерідко не зважаючи на думки інших осіб, в даному випадку парохіян, що й засуджував митрополит. Можливо, ця автократичність випливала з палкого бажання до спасіння повірених душ, та наслідок цих дій був такий, що люди ставали неначе діти в духовному житті, не знаючи, куди слідувати, та тримались лише на ініціативі пароха. Бо як писав митрополит, людина більше цінує ту річ, до якої вона має пряме відношення, будучи в ній заангажованою. Тому дуже корисно було розвивати справу лаїкату – давати людям можливість реалізувати свої творчі та організаційні здібності у Церкві[85]. Владика Андрей також зауважував, що поміж людьми знаходиться багато таких, які є сповнені ініціативи, ревності та дбайливості для загального блага. І коли парох поєднає ці прагнення з християнською побожністю, то пожне з цього рясні плоди.

Навіть дивлячись з фізичної сторони, Андрей Шептицький зауважував, що тогочасне духовенство ховало у собі великий, ще досі не до кінця зреалізований потенціал. І при вимозі часу треба було запустити його у дію. А це означало, що зберігаючи обов’язки, які виходили із свячень, треба було організовувати спільноти з кола парохіян, вибираючи туди найкращих, які б могли розділити працю священика. Бо як писав далі митрополит: «Найуспішнішу поміч знайдем в добре зорганізованім церковнім Братстві»[86]. Та знову ж тут була заувага, що Братство як таке не могло бути парафіяльним центром, який би полегшував загальну діяльність священика, бо спрямоване до якогось одного виду побожності чи зберігання чесноти.

2.3. Пасторальна діяльність Братств за митрополита Левицького 

Важливим документом, який висвітлює ті завдання, які поставила Церква щодо подолання проблеми алкоголізму у I-й пол. XIX ст., є видана львівським митрополитом М. Левицьким інструкція (3 жовтня 1844 р.) для священиків щодо засновування церковних Братств тверезості. Щоб зрозуміти, який характер мала ця антиалкогольна акція, вартує зацитувати цей документ:

1) Парохи, оповідаючи слово Боже з амвону і при кожному публічному і приватному навчанні, хай прищеплюють своїм парафіянам, як важко людина, яка віддається пияцтву, ображає пана Бога, яка своє нещастя забула … і які небезпеки їй загрожують і втрата вічного спасіння. […]»

2) Якщо внаслідок якої науки здається з яких парафіян освідчує парохові своєму, що постановить вчинити пану Богу обіцянку мірного вживання міцних напоїв взагалі або теж през погляд, що почому горілку надалі є важко … того напою міру зберегти вчинити обіцянку повного стримання від горілки і стриманого вживання інших напоїв. Парох хай побажання ті постановою підтвердить. День на вчинення її призначить до прийняття перед перенесенням Святих Сакраментів […] А після урочистої Служби Божої, закликавши Божої допомоги, обіцянки тих, які добровільно зголосились згідно однієї з наступних формул перед вівтарем відбирати: І «Я (N. N.) обіцяю Пану Богу, найсвятішій Богородиці, і моєму святому ангелові-охоронцеві, що з Божою допомогою у вживанні всіх міцних напоїв завжди буду зберігати стриманість і до того згідно моїх … сил кожного буду заохочувати».

ІІ «Я (N.N.) обіцяю пану Богу і найсвятішій Богородиці і моєму власному ангелові охоронцеві, що з Божою допомогою від вживання горілки повністю буду утримуватись і до того згідно … моїх сил кожного буду заохочувати».

3) Після вчиненої обіцянки, парох, упімнувши і заохотивши кожного, щоб обіцянки своєї постійно дотримувались, давали за неї гарячі молитви до Бога, щоб дав ласку витривати в тій постанові. І викликає тих, котрі стриманість пообіцяли, щоб в захристії в книзі на то заведеній, імена свої під вказаною формулою підписали […]. 

4) На тому одначе старанний душпастир нехай не зупиниться, але хай вживає всіх до святого свого покликання належних засобів аби тих, котрі стриманість обіцяли, в доброму … заході зміцнювати і утримувати міг. Тут належить особливо, щоб насамперед давши приклад з себе самого … їм щоденно молитви про ласку витривання в цноті стриманості, щоб їх заохочував до частого тих молитов постановлення протягом кожного дня, особливо у випадках спокуси, щоб їх навчав як при ранкових та вечірніх молитвах […]. А  даної Богу обіцянки дотримали, щоб їх на останок до частого приймання Святих Таїн покути вівтаря побуджував.

5) Також в тих відрізках католицький парох … буде запроваджувати в своїй парохії Товариство стриманості і ним керуючи, зокрема в обороні не буде, щоб до обіцянки мірності нікого згори не примушував і щоб тим, котрі од товариства приступити не захочуть, жодних щоб не робив закидів, особливо щоб публічно їх не встидав. Коли б навіть хто, від чого крий Боже, зламав свою обіцянку […] стосовно засад своєї релігії лагідно і в дусі християнської любові буде старатись, щоб його з Богом поєднати – і до цноти мірності міг навернути[87].

 

З вище цитованого тексту можна зробити такий висновок, що основним ініціатором ідеї тверезості на парохії виступав парох, до обов’язків якого належало закликати народ до богоугодного життя та у ньому підтримувати.

Також тогочасний перемиський єпископ Іван Снігурський 10-го жовтня 1844 р. видав послання, де закликав до боротьби з пияцтвом, а також подав інструкції щодо заснування церковних Братств тверезості.

…Ми видали для душпастирів на парафіях відповідні інструкції, щоб урочисту про це приймали присягу. Яка буде даватись у такій формі: «Я (ім’я і прізвище) складаю перед Господом Богом, Пречистою Дівою Марією і святим ангелом-хоронителем урочисту присягу: зовсім відмовитись з допомогою Господа Бога від вживання горілки, з винятком випадків, коли б мусив її приймати для якоїсь важливої потреби. Також застерігаю собі вживання інших деяких напоїв, які хоч би якось до міцних напоїв належали. В тих та інших напоях обіцяю зберігати тверезість і згідно сил моїх інших до цього спонукувати».

Кожен, склавши цю урочисту присягу своєму душпастиреві (чи то мова йде про тверезість при вживанні напоїв; чи щоб повністю відректися від вживання горілки), стає членом Братства тверезості і його ім’я записується в книгу, яка для цього спеціально виготовлена…[88].

 

Слід зазначити, що заснуванню Братства слідувала підготовка. Це були окремі Богослуження на інтенцію «доброї справи». Парохи виступали з проповідями антиалкогольного характеру, нерідко зазнаючи при цьому тиску від самих же парохіян. Серед перших, хто присягав, були парохи, далі жінки і опісля, часто під впливом попередніх, решта парохіян[89]. Цікавими є дані деяких документів про те, що подекуди священики не чинили великого тиску на селян, розуміючи, що ці мають нагальну потребу зігрітись горілкою. Також це мотивувалось тим, що селяни не мали іншої альтернативи у вигляді чаю, кави чи меду. При таких обставинах парохи зосереджували свою увагу на праці з тими, які підпали під сильний вплив алкоголю[90].

Варто зазначити те, що дуже часто новоутворені Братства тверезості заміняли існування старих церковних Братств, перебираючи на себе їх обов’язки. Серед цих обов’язків могли бути наступні: 1) Ширити і скріпляти моральність та просвіщення. 2) Піддержувати і скріпляти обряд Греко-католицької Церкви, передусім через науку церковного співу. 3) Надавати допомогу, по-можливості, бідним членам Братства[91].

В цей час активною діяльністю відзначались також і польські товариства тверезості, поширюючи антиалкогольні відозви. Так у 1844 р. була видана відозва до поляків Галичини, яка починалась наступним чином: «В Ім’я Бога, товариство тверезості, заложене під опікою Найдорожчої Марії Панни…» далі слідував текст присяги від спиртного та наслідки, до яких приводить алкоголь[92].

Пропагувалась чеснота тверезості також і через тогочасну пресу. Нерідко дописувачами статей чи іншого роду жанрів були самі члени Братств, товариств тверезості та духовенство. Наприклад, у першій українській газеті – «Зоря Галицька» можна було час від часу помітити письма антиалкогольного характеру з домішками сарказму та гумору. В вірші під назвою «Іван Наконечний» це звучало наступним чином:

Жид за фляшку нуж пред люди,

Станьте, станьте, шось ту буде,

Розняв руки, поднес фляшку:

«Прошу гречне вас о ласку».

В фляшці страшне засичало,

Пінов порскло, стовпом стало,

Потому ся в клубок звило,

Як звір дикий заричало…..

Але Іван Наконечний

Муж побожний, муж статечний,

Крикнув: «Люди, біс! Крестіться,

Всі горівки одречіться» ….

Але і жид спам’ятався,

В той час з бісом розбратався,

З людьми Богу помолився,

Пойшов зараз викрестився[93].

Також в іншому номері Зорі Галицької зустрічається вірш «Горілочка», уривок з якого буде зацитований нижче:

Прилетіла зозуленька та й стала кувати:

Ой час, люди, горілчище пити перестати,

най ю вже п’ють біси в пеклі, турки і татари,

най ю порвуть лихі вітри, поб’ють чорні хмари[94].

Цікаво є те, що вже у ці ранні часи пробудження свідомості та прагнення тверезості, народжується ідея безалкогольних весіль, яка лише опісля у часи діяльності товариства «Відродження» набере популярності і майже через століття відіб’ється у радянському союзі. Це можна побачити у наступному уривку вірша:

На то ся ціла наша громада завзяла,

Щоби жадна молодиця горівки не пила,

Щоби не пили жваві хлопці, рум’яні дівчата,

На празнику, на весіллі, хоч в рідного брата[95].

Не раз можна було зустріти і більш обширні дописи, як, наприклад, звернення мешканця с. Гошів, який розкриваючи красу та багатство нашого Галицького краю, переходить до того, що люди не цінують цього скарбу, пропиваючи працю своїх рук. А гроші, витрачені на горілку, могли б послужити кращим цілям, як, наприклад, просвіщення люду. Далі варто зацитувати частину цього допису, щоб краще зрозуміти дух тієї праці, яка проводилась братчиками у галицькому середовищі: «Огляньмося по світі, а переконаймося, що вже до п’ят літ многіє люди […] послюбували Богу, занехати горівку та й кріпко держати в даном Богу прериченію. Оби то они могли стати – а приміром всім […] опам’ятаймо ся, милиї родимци»[96]. Невдовзі цей же автор в іншому номері пише наступні слова: «А тепер, браття, приступим до престола Господня, всі враз отци и матери, старци и молодци […] всі в ім’я Всевишнього Бога послюбуймо вічну воздержанность. […]Слава статечним и тверезим русинам!»[97].

Бувало, що у Зорі Галицькій час від часу зустрічались перестороги з таким змістом, що на наше духовенство зводяться різні наклепи, де ці начебто бунтують людей, отримуючи за це гроші і тим самим хочуть тих же селян комусь запродати. Публікації таких пересторог мали на меті звести нанівець ці чутки, бо ж люди бачили, що греко-католицьке священство було єдиною тогочасною структурою, яка вносила просвіту у життя селян[98].

Також досить часто зустрічались більш обширні рубрики діалогового характеру (жид-орендатор та селянин), які мали по сім-вісім випусків, як, наприклад, «Уламок з драматичного сочиненія» Ч. Р. Моха, де висміюється алкоголь[99]. В іншій статті під назвою «Так єсть! І тепер діють ся в нас дивнії річи», яка публікувалась двома частинами, автор о. І. Чехович описував безліч випадків смерті від алкоголю, а також зриви обітниці тверезості[100].

Вже ближче до 1850 р. тверезницька діяльність занепадає, люди масово зривають присяги. В цей час у галицькій пресі лунає стаття «Ревний голос до селян», де автор написав наступні слова: «Бо тая великая, а скорая людей наших воля, яко вогонь з соломи, що хутко палкне, сильно вибухне в пламени – й згасне»[101]. Однією з причин занепаду церковних Братств тверезості було те, що новоспечені урядовці після подій 1848 р., будучи ще у непевному становищі, закликали духовенство, щоб обмежити вступ у церковні Братства тверезості, позаяк вони приносять у громади розкол. Отож, єдність, за їх думкою, мала бути куплена ціною пияцтва.

 Дещо пізніше, щоб з’ясувати причини занепаду руху тверезості, тодішня митрополича консисторія видала 10-го березня 1857 р. спеціальний обіжник до духовенства. Духовенство львівського, бродівського та стрийського деканатів одноголосно відповіло, що боротьба з алкоголізмом не увінчалась успіхом з тої причини, що церковні Братства, які за сподіванням Церкви мали б компенсувати занепад Братств тверезості, обмежували свою діяльність лиш до звичайних церковних речей[102].

Без сумніву, що ця діяльність першої хвилі тверезості проявлялась у різних вимірах, починаючи з побутових людських відносин, закінчуючи більш глобальними закликами через пресу чи церковний амвон.

Про результати діяльності цих перших Братств можна засвідчити даними на основі документальних звітів львівської митрополичої капітули на 1845 р.

Деканати

Цілковита стриманість (ос.)

Поміркована (ос.)

Бродівський

2881

2259

Ходорівський

1829

3392

Залозецький

281

6998

Стрийський

6213

59

Роздільський, Рогатинський

10362

11342

 

Цікавим явищем, зовсім протилежним до ідеї тверезості, були Братства ворогів тверезості у першій пол. XIX ст. Вони часто мали зв’язки з масонськими ложами. В Україні така організація носила назву «Товариство мочемордів», на зібраннях якої демонструвались можливості щодо вживання алкоголю, і відповідно до цього показника будувалась ієрархічна драбина товариства[103].

2.4. Період діяльності Братств тверезості та проповідників тверезості за Митрополита Йосифа Сембратовича

Друга хвиля тверезості, яка виникла у 70-х роках XIX ст., була масовішою, аніж перша у 40-х роках. Це можна пояснити кращою організованістю Братств тверезості та суворішою системою вимог. А також тим, що внаслідок випадків частих зривань присяг, Братства шукали певні компроміси як наприклад здержування від алкоголю на певний час[104].

В цей час тверезість проповідується у церквах з власної ініціативи духовенства і помалу відновлюються Братства тверезості. Особливої уваги заслуговує серія тогочасних антиалкогольних публікацій у церковній часописі «Руський Сіон» за 1873 р., головним редактором якої був о. д-р. Сильвестр Сембратович. Автором даних публікацій був о. З. Йоаким. 

У 1874 р з митрополичої курії виходить архієрейське послання Митрополита Йосифа Сембратовича «Про людську гідність», про яке вже було дещо згадано у першому розділі.

В одній із частин даного документу митрополит, базуючись на куренді митрополита М. Левицького, подає інструкції для священиків щодо запровадження тверезості на парохії. Це виглядало наступним чином:

1) Кожен священик повинен ревно взятись за організацію церковних товариств, позаяк вони утверджують вірних у чесноті тверезості та поміркованості. А також проповідувати тверезість. І коли хто з вірних виявить бажання присягнути на тверезість, то душпастир нехай призначить день та прийме обітницю, яку зафіксує у книзі тверезості. Щодо налогових пияків, так тут парох не повинен поспішати зі складанням обітниці, але перевіривши часом намір особи, лиш тоді її здійснить. Та ця обітниця повинна бути дочасна, і по її закінченні призначена на більший термін. Не менш важливим є те, щоб парох сам зберігав чесноту тверезості, позаяк це чинить великий вплив на мирян. Коли ж хто зламав би присягу, то єдиним місцем трибуналу виступає сповідальниця, а обіт тверезості не поновлюється на підставі відновлення дійсності першого.

 2) Такі товариства мали б взяти за свого покровителя св. Йоана Хрестителя, а у день празника Різдва Йоана Хрестителя повинні відновляти обіти тверезості. Парох в цей день має обов’язок виголосити науку про чесноту тверезості[105].

3) Заохота, щоб товариства тверезості приєднувались до церковних Братств та ставали ядром Братства, а також, щоб залучати у ці Братства свої родини, свояків, друзів та інших людей, окрім пияків. Важливо, щоб старший брат (провізор) відзначавсь тверезістю, добрими звичаями та прикладом.

4) Також у церковних книгах, зокрема требниках, застерігалось, щоб особи, які беруть участі у Святих Тайнах, були тверезими людьми, п’яниць до цього не допускалось.

5) Наступний пункт стосувавсь того, що коли б хто хотів скласти обіт тверезості на деякий час, то міг це зробити і опісля повинен бути вписаний у книгу тверезості. Та цей обіт вважавсь лиш приготовленням до вступу у товариство[106].

Загалом усе послання виступає пасторальним підручником широкого спектру щодо проблеми пияцтва та її викорінення, починаючи від особливостей діяльності священика та закінчуючи обов’язками мирян-членів товариств та Братств тверезості. І згодом плоди цього послання зарясніли у вигляді численних місій тверезості та відновленні Братств тверезості, що в свою чергу помалу, але впевнено виводило галичан з неуцтва та безпросвітного пияцтва.

2.4.1. Місії тверезості як пасторальний засіб 

У час правління митрополита Йосифа Сембратовича досить успішним пасторальним засобом для поширення тверезості та відновлення церковних Братств тверезості стали місії. Їх відбулось безліч. Для того, щоб посприяти кращому розвитку місій, митрополича консисторія у 1877 р. видала розпорядження яке виглядало наступним чином:

1. Наполягти на тому, щоб при кожному деканаті були вибрані п’ять-шість проповідників, які б на святах місійних «Слово Боже» проповідували;

2. Щоб місіонери мали повноваження влаштовувати свята місійні, навіть проти волі власного душпастиря (очевидно, що деякі священики, з певних міркувань, були проти проведення подібних заходів);

3. Щоб у кожному деканаті відбулося по три-п’ять місій щороку протягом п’яти-шести років. Але щоб такі місії мали певний зв’язок з наукою[107].

 Важливою передумовою такої місії мала бути підготовка парохії протягом певного часу, в який парох виголошував проповіді антиалкогольного характеру. Відтак парох запрошував громади з даної округи чи деканату на певний день. Важливо також, щоб місію провадили досвідчені проповідники, серед яких найвідомішими в цей час були о. Василь Залозецький, о. Йосиф Кобринський, о. Ілля Мардирович, о. Йосиф Могильницький, о. Рудольф Мох, о. Филимон Огоновський, о. Володимир Паук, о. Скоробогатий та о. Антін Струтинський. Місії розпочинались тим, що з округи сходились процесії після чого відправлялась соборна Св. Літургія. Опісля проповідники виголошували науки, закликаючи до тверезого життя. Цікаво є те, що присяги на тверезість відбувались у загальному порядку. Місіонер закликав людей на знак відречення від горілки піднімати руки вгору. Закінчувались такі місії посвяченням та встановленням місійних пам’ятних хрестів чи хреста тверезості. Часами від митрополичої курії виходила грамота з архієрейським благословенням на проповідників та народ, як це сталось під час місій в с. Угринів, коли митрополит Йосиф Сембратович надіслав о. Мардаровичу телеграму «Даєм благословеніє Господне проповідникам – священству і всему участвующому народу. Іосиф Митрополит», яку було прочитано зібраним людям[108]. Також варто зазначити, що за проханням митрополита Сембратовича Папа Пій IX 13 жовтня 1877 р. надав місіонерам право на Апостольське благословення та повний відпуст вірним, які під час місій тверезості сповідались та причащались[109].

 Серед місій, що відбулись між 1874-1885 р., можна висвітлити наступні: Львівщина – Барилів, Бережниця Шляхетська, Білка, Боршів, Борятин, Вільшаниця Велика, Воля Висоцька, Горбків. Городок, Грушів, Дашава, Добрячин, Жуличі, Звенигород, Іванівка, Лішня, Лешнів, Лужок Долішній, Мельнич, Монастирець, Немяч, Новосілка, Озимина Велика, Олесько, Підгірці, Підгородище, Пікуловичі, Поморяни, Сновичі, Соколівка, Старе Село, Стільсько, Стоки, Страдч, Суходоли, Товщів, Тухолька, Угринів, Батьків, Білий Камінь, Єлиховичі, Кізлів, Колтів, Кошелів, Русилів, Стрий, Тейсарів, Трудовач, Унів[110], Петранка, Безброди, Ганусовці.

Івано-Франківщина: Ганусівка[111], Дорогів, Карлів, Пасічна, Старі Богородчани, Яструбець, Старий Лисець, Угринів, Павельчиці, Коронка[112], Лисець, Ольшаниця, Григорів, Марків[113], Невочин[114] Монастириська[115], Фрага[116], Слобода[117], Болехів, Видинів, Вістова, Дубівці, Єзупіль, Криворівня, Підбереже, Сілець, Стриганці, Тулів, Устя, Ямниця, Ясень[118].

Тернопільщина: Косів, Криворівня, Лютовиська[119], Ожидів[120], Садки, Свидів, Куровці[121], Нирків, Лубянки Нижні, Угринь[122], Боришківці, Глубочок, Григорів, Колодрібка, Коропець, Маркова, Монастириська, Слобода, Устя Зелене, Хмелева, Бережани, Борки Великі, Борщів, Вичілки, Гримайлів, Гущанки, Гусятин, Задарів, Золотий Потік, Іванівка, Ілавче, Козова, Королівка, Красне, Метенів, Нараїв, Озерна, Осташівці, Остра, Підгайці, Покропивна, Романове Село, Рукомишль, Савалуски, Стегниківці, Товстобаби, Турильче, Яргорів[123].

Також по деканатах, до яких належали вищезазначені села, закладались місійні філії, керівниками яких переважно були місцеві декани. Завданням таких філій було проведення місій тверезості та реколекцій.

У Перемиській Єпархії боротьба з алкоголізмом мала іншу специфіку. Тут, згідно дописів у тогочасні часописи, не було таких бурхливих подій, як у львівській архиєпархії. Та не тому, що антиалкогольна акція не відбувалась, бо також і тут місцевий архієрей закликав священство до отверезіння народу. В цьому краю до подолання пияцтва підходили більш практично, а саме: 1) Першим найважливішим місіонером повинен бути парох, а не приїжджий місіонер. Він же власним прикладом та навчанням в церкві й поза церквою повинен поборювати цей порок. Та ця праця повинна бути постійною. Також парох повинен брати до уваги обставини у даній місцевості, позаяк не можна діяти в однаковий спосіб всюди. 2) Великою допомогою священику є Братства тверезості.

Автор допису зауважує, що духовенство цього краю не признає місії як такі, що можуть занести тверезість, хіба що потвердити. А щодо обітів тверезості, так їх краще робити по-осібно, а не цілим натовпом (як це відбувалось на вищеописаних місіях). У кожну неділю духовенство подає населенню духовну поживу у формі читання побожної літератури. Також дописувач не вважає за потрібне подавати списки сіл та священиків, щоб, як він пише, «Скоромности дотичних душпастирей не уближити»[124].

Тогочасне духовенство звертало увагу, що те отверезіння повинне бути як моральне, так і матеріальне. Важливо, щоб цей народ просвічувавсь, і тому його треба, як пише автор, «засипати популярними книжечками», а також закладати товариства «Просвіта», як це сталось в ходорівському деканаті. «Тверезость бо іде в парі только сь просвіщенієм народа»[125].

2.5. Умови правосильного прийняття до Братства тверезості згідно статуту 1895 року

Спершу ніж висвітлити вищезазначений підрозділ, варто зазначити, що церковне Братство тверезості повинне бути насамперед канонічно установлене[126]. Канонічне установлення Братства засвідчувалось грамотою від правлячого архієрея, разом з якою парох одержував статут Братства. У єпархії повинен був бути один зразок статуту, за яким й визначалось канонічність даного Братства (зокрема, як це було у львівській архиєпархії). Знову ж з одержанням канонічного установлення Братство набувало привілеїв, наданих Апостольським Престолом, а це, зокрема, відпусти, про які буде написано більш детальніше. Також зміна цих статутів застерігалась за Апостольським Престолом, який їх потверджував[127].

Серед умов прийняття до Братства тверезості належали наступні:

1) Прийняття до Братства має слідувати після канонічного затвердження Братства через єпископа;

2) Освідчення зі сторони, особи наміреної вступити, і то особисто, у настоятеля від єпископа установленого (лиш в Братствах не колегіально упоряджених можна в разі важної перешкоди зголоситися і прийнятим бути писемно або через третю особу);

3) Прийняття з сторони того ж настоятеля;

4) Зложення обітниці тверезості у церкві;

5) Вписання в книгу або список братський; що загалом може настоятель Братства комусь іншому доручити, та повинен тоді автентичність запису кожної сторони власноручним підписом ствердити[128].

Другого типу умова прийняття до Братства стосувалась більше особи самого братчика і від нього вимагалось наступне: «Кожен, хто до Братства цього вступити хоче, є зобов’язаний стримуватись цілком від всякого паленого напою, яким є оковита, горілка, арак, ром, і від всяких інших напоїв, з них зроблених»[129].

Якщо одна з цих речей була пропущена, то це прийняття вважалось недійсним. Також прийняття до Братства відбувалось у святковій атмосфері, після Св. Літургії. Новоприйнятим братчикам видавали вписові карти, хоча це було не обов’язково.

2.5.1. Обітниця тверезості у Братствах 

Насамперед важливо зазначити, що обітниця є витягом із статуту канонічного Братства тверезості Перемиської латинської єпархії зі змінами для Львівської архиєпархії УГКЦ, затвердженими св. Конгрегацією 13 листопада 1894 р.

Отож вступник повинен був промовити перед престолом або образом Пресвятої Богородиці наступний текст обітниці:

 Я (імя ) прирікаю і обіцюю перед Г. Богом всемогучим, Преблагословенною Дівою Марією, Ангелом-хоронителем моїм і всіми святими: стримуватися цілком від всякого напою паленого, і зберігати поміркованість у вживанні всякого опянюючого напою, і буду по можливості старатись також ближніх моїх до сього святого стоваришування приклонювати та приводити. Заразом знаю і визнаю, що заслужу собі на нечесність перед людьми і навіть на виключення і видалення з цього святого Братства, коли б відважився цю святу обітницю, котру тепер добровільно і з розмислом зробив, легкодумно зломати або переступити[130].

Також у цьому статуті зазначено, що обітницю можна складати лише на деякий час, це також дає можливість одержати відпуст. А по закінчені зазначеного терміну її знову можна поновити.

Сама обітниця у 1895 р. за рішенням Апостольського Престолу не вважалась вже присягою чи шлюбом, порушення якого вело б до тяжкого гріха, як це було у минулі часи. Бо гріх п’янства міг поповнитись і без переступу обітниці, хоча сам переступ також вважавсь гріхом через нерозважливість та згіршення інших. Та коли сама обітниця не зобов’язувала під гріхом, то члени Братства не брали на себе нового тягаря, зобов’язуючого під гріхом, але навпаки офірували свою тверезість для вищих цілей. У часописі «Руський Сіон» автор про це пише наступні слова: «Не про нас самих лишь шлюбуєм, не про самоє п’янство, в котором чейже ще всісьмо не були […]. Цураєм ся і отрікаєм ся п’янства бо оно єсть ворогом нашим, бо погубило тисящи братій наших ближніх […]. Нашим шлюбом приносимь ми Богу еще жертву за минувшость, за тихь котори его гласа не дожили; за будущность, за тих щоби от того порока ся спасали; нашим приміром нашею жизню оть того скверного гріхася ухоронили»[131].

Щодо формальних аспектів прийняття обітниці, то вони виглядали таким чином, що священик велів вступнику приклякнути перед престолом та прочитати текст обітниці (якщо той вмів читати) і опісля душпастир промовляв: «Жертвуй наміренє твоє Господеві», і особа жертвувала свою непитущість за певну справу, як це було згадано вище.

Та все ж попри те, що обітниця не зобов’язувала під гріхом, вона мала прийматись з розважливістю. Для цього, щоб відступ від неї не робивсь легковажно, звільнення від обітниці було закріплене лиш за митрополитом, самовільно ніхто не міг зняти з себе обіт тверезості. Також важливо зазначити, що обітниця не поширювалась на ліки, які вироблялись на основі спирту, а також від неї звільнялись покликані до війська.

У 1913 р у Львівських архиєпархіальних відомостях була опублікована зміна до статуту, що стосувалась обітниці. В обітницю були вписані наступні слова: «Я (імя ) прирікаю і обіцюю перед Г. Богом всемогучим, Преблагословенною Дівою Марією, Ангелом-хоронителем моїм і всіми святими, що витриваю в єдности св. Католицкой Церкви, котра єсть єдиною Церквою Христовою, аж до моєй смерти […]»[132]. Ініціатива зміни виходила з Конгрегації Пропаганди від 14 листопада 1913 р.

2.5.2. Роль молитви у церковних Братствах тверезості 

Важливим елементом у житті церковного Братства тверезості займала молитва як така, що єднала людину з Богом та давала силу у дотримувані обітниці. Також молитва виконувала роль об’єднуючого елементу, коли спільнота збиралась разом і, черпаючи один від одного плоди чесноти тверезості, зростала та заносила молитви за тих хто був залежний від пияцтва. Також Братства тверезості заносили свої молитви і за тих, котрі перебували у стані залежності від алкоголю, щоб вони швидше повернулись до нормального, тверезого життя.

Згідно статуту, члени Братства мали обов’язок принаймні кожної неділі та свята відмовляти молитву св. Бернарда до Пресвятої Богородиці, яка звучала наступним чином: «Спомни, о найласкавіша Діво Маріє! Що оть віка не чувано, аби той, кто подь Твою опіку прибігає, твоєй помочи призиває, о Твоє заступленє просить, був опущений. Я такою оживлений надією, до Тебе приходжу, перед Тобою воздихаючи грішний стаю: О Мати Слова! Словь моихь не откинь, но послухай милостиво и вислухай. Аминь»[133].

Ця молитва була наділена відпустом (для усіх вірних) 300 днів за кожен раз, коли була побожно змовлена. Хто ж мовив цю молитву кожного дня, а також протягом місяця відвідував церкву, сповідавсь та причащавсь, то така особа отримувала повний відпуст. Цей відпуст міг жертвуватись також і за померлих. Та про відпусти згодом. Люди, які не вміли читати, замість цієї молитви повинні були відмовляти три рази «Богородице Діво», де за кожне одне «Богородице Діво» давався відпуст 40 днів раз в день.

Також, крім вищезазначених молитов, було так, що парох радив членам Братства відмовляти ще одну молитву вранці та ввечері, яка звучала так: «О Мати Божа и Мати моя! Прійми мене вь опіку Твою святу нині и в чась смерти моєи!»[134]. За цю молитву надававсь відпуст 40 днів, який однак не можна було жертвувати за померлих.

Також Братства тверезості мали свої окремі набоженства відповідно до того, хто був патроном Братства. Здебільшого це була Пресвята Богородиця Діва, та св. Миколай. Серед свят, у які правилась служба на всяке прошення в намірі Братств тверезості, можна перелічити наступні: Собор Пресвятої Богородиці, в понеділок Паски, Різдво Івана Предтечі та Воздвиження Чесного Хреста. Особливо слід відзначити Святу Літургію на призивання Святого Духа в головне братське свято – Введення Пресвятої Богородиці. Після братського празника завжди правилась служба за померлих членів Братства[135].

Отож молитва була вагомим елементом даної спільноти.

2.5.3. Відпусти у церковних Братствах тверезості 

 Спершу слід зазначити те, що під відпустом слід розуміти таку форму духовної реабілітації, яку Церква з материнською турботою пропонує своїм дітям, які отримали духовні рани внаслідок власного гріха[136]. Відпусти слід розрізняти на два види: 1) повний – згідно якого відпускаються всі дочасні кари. 2) частковий – коли відпускається частина дочасних кар.

Отож, Братства мали наступні відпусти: 1) Повний відпуст надававсь у день прийняття у Братство, коли новий член приступив до Святих Тайн Покаяння та Євхаристії 2) Повний відпуст надававсь у празник Братства (Введення у храм Пресв. Богородиці) з дотриманням вищезазначених вимог. 3) Повний відпуст у час смерті, з дотриманням вищезазначених вимог у пункті № 1. 4) Відпуст на 7 р. і сім чотиридесятниць в чотири свята в році, від Ординарія раз і назавжди означені, якщо місцеву братську церкву відвідають. 5) Відпуст на 60 днів за кожну благоугодну справу (молитва, піст, милостиня). 6) Відпуст[137] 300 днів для тих, які відвернуть особу від пияцтва чи заохотять вступити у Братство[138].

Отож, з огляду на вище написане, можна зробити висновок, що Братства за плекання чесноти тверезості обдаровувались щедрими Божими ласками, що виступало додатковим стимулом для несення цього нелегкого обов’язку.

2.5.4. Золоті книги тверезості 

Ще на самих початках тверезницького руху для реєстрації осіб, які склали присягу на тверезість, було заведено так звані «Золоті книги тверезості». І кожне Братство мало обов’язок заводити такі книги, заносячи туди імена та прізвища членів, а також і форму присяги. Згодом ці книги почали ділити на дві частини – повна та поміркована відмова від алкоголю. На основі цих книг священики робили звіти щодо антиалкогольної діяльності, які згодом відправляли в митрополичий ординаріат[139].

Також у 80-х роках XIX ст. почали поширюватись так звані вписові карти, які видавались кожному, хто вступав у Братство, як певного роду посвідка. Ці карти висилались з митрополичого ординаріату, а кошти на покриття витрат мав компенсувати парох, але ні в якому разі нові члени Братства[140].

Варто зазначити, що ці записи, будучи лише формальністю, викликали у людини відчуття відповідальності та усвідомлення прикріплення до особливої спільноти, ще більше стимулюючи подвиг тверезості.

2.6. Суспільний вимір пасторальної діяльності церковних Братств тверезості

Висвітлення цього аспекту праці слід розпочати з особи священика як провідника Братства тверезості та як того, хто має бути прикладом, гідним до наслідування у справі тверезості[141].

Отож, цю пасторальну працю священика можна розділити на три напрямки: Перший – щодо науки в церкві та школі. Тут душпастир повинен був якнайвторопніше під час проповідей, катехизацій, наук у шкільних закладах висвітлити всю пагубність пияцтва, представити його наслідки а також наголосити на тому, який позитив несе за собою чеснота тверезості[142]. Другий – щодо впливу священика на парохіян в спілкуванні з ними та в повсякденному житті. І тут найпрактичнішим способом мав бути такий, коли священик не упускав нагоди, щоб відвідати якусь сім’ю своїх парохіян. Це могло бути запрошення на панахидний обід чи ще інше дійство, де при нагоді священик акуратно висловлював свою думку щодо алкогольних напоїв, притому порадивши як альтернативу інші благородніші напитки[143]. Також користі поради щодо цього аспекту праці містились у статті З. Йоакима. «Влияніє священика в сообщеніюся сь прихожанами»[144]. 3) Щодо Тайни Покаяння; остання як та, що діє індивідуально на поодинокі особи, виявляється найуспішнішою. І тут варто приглянутися ближче. Розподіл каянників тут відбувавсь на наступні групи: Щодо першої – молодіжної групи, то тут є наступні поради:1) Запитати, чи не вживав горілки.2) Запитати, чи п’ють батьки і чи це приносить у родину добро. 3) Розкрити оте зло, яке несе з собою вживання алкоголю, позаяк молодь є схильна до емоційного потрясіння. Щодо гендерних особливостей, так на жіночу стать більше діє сором. Друга група – дорослі одружені особи. Тут сповідник мав звернути увагу на те, який приклад батьки подають своїм дітям, вживаючи алкоголь. А також вказати, що їхнім обов’язком перед Богом є виховати тверезих, богобоязних людей. Щодо осіб похилого віку, то тут аргументом на тверезість життя було те, що вони повинні шанувати свою старість, а не безчестити її, а також бути для молодих зразком чеснотливого життя. Далі ідуть поради щодо каянників, що осягають певну адміністративну владу – це старости та війти. Тут їм треба донести, що вони є відповідальні перед Богом та правлінням за суспільну мораль та порядок. А вони самі повинні бути чеснотою всієї громади. Для хворих сповідник повинен був розкрити таку річ, що алкоголь ще більше нищить їх і так підірване здоров’я[145].

Не менш важливим аспектом була праця з налоговими пияками, де першим етапом є показати особі суть стану, в якому та перебуває, а також наслідки, які з цього випливають. Далі душпастир повинен був дати людині надію на можливість зміни з використанням зусиль волі. І найважливішим моментом є наголошення, що у цих зусиллях сам Бог покріпляє людину[146].

Також слід зазначити, що у церковному часописі «Нива» за 1905 р. було досить детально висвітлено аспекти діяльності пароха щодо викорінення гріха п’янства, які в дечому збігаються з вищеподаними методами, але також мають свої особливості, як, наприклад, відвідування нерозкаяних грішників, а також затримання розгрішення налоговим каяникам, хіба що є небезпека смерті[147].

Вищеописані аспекти пасторальної діяльності священика можна підсумувати наступною цитатою з Св. Письма: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою (ІІ Тим. 4:2.)».

Перед мирянами, які входили у Братство тверезості, ставились завдання відповідно до їх стану. Насамперед, кожен член, який вступив у Братство (особливо той, який схильний до пияцтва), повинен був стерегтись усяких нагод до гріха і через часту Сповідь та Причастя та під покровом Пресвятої Богородиці чесно служив Богові задля свого спасіння та своєї родини. Також члени Братства, плекаючи цю чесноту, цим самим мали показувати добрий приклад іншим людям, а також заохочувати їх до зберігання тверезості. Особливо ці свідчення тверезого життя повинні були бути поміщені у контекст культурно-обрядовий, а це християнські свята, обряди та інші суспільно-вагомі події, які, зазвичай, не обходились без алкоголю. Не менш важливою ділянкою людського життя була економічна сфера, де також від братчиків вимагалось свідчення тверезості. Це можна висвітлити наступною цитатою: «Також ти, котри потребують роботниковь, най не годять ся сь ними и не дають им горівки або інших подобныхь напоїв, и ще пару раз в день […]. Най скорше для любви Божои и ближнього замість напоїв дадуть имь добру страву або більшу заплату»[148].

Про значущість цієї пасторальної, пророчої функції членів Братств тверезості свідчать слова митрополита Сильвестра Сембратовича, який пише, що Святійший Отець покладає надію, що з Братств тверезості буде багато добра для вірних, і тому Апостольський Престіл молить Всемилостивого та Всемогутнього Бога про ще більший зріст цих Братств для оберігання християнського люду від того зла[149].

З вищенаписаного можна зробити висновок, що колишні церковні Братства тверезості завдяки своїй невтомній та жертовній праці залишили майбутнім поколінням великий спадок досвіду. І перед нами тепер стоїть завдання, щоб переосмислити цю багату спадщину, вибравши з неї найкращі цеглини і звести на них храм (чесноту) тверезості у сьогоденні, про що ітиме мова у наступному розділі.

 


РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ АЛКОГОЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНІ ЦЕРКОВНІ БРАТСТВА ТВЕРЕЗОСТІ ЯК ПЛІД МИНУЛОГО ТА СЬОГОДЕННЯ 

3.1. Огляд вживання алкоголю згідно статистичних та аналітичних даних

Щоб зрозуміти, наскільки є ефективними методи праці минулих Братств тверезості щодо сьогодення, важливо переосмислити та проаналізувати те, яку позицію займає сучасне суспільство щодо вживання алкоголю. І тому варто навести статистичні дані щодо цього.

За даними науковців, рівень вживання алкоголю в Україні є одним з найвищих у світі, де ми займаємо 5-те місце. Це приблизно 20 л чистого спирту на особу. Коли ж офіційна статистика (ВООЗ) подає лише 15,6 л. станом на 2010 р[150].

Нижченаведений графік висвітлює рівень споживання алкоголю протягом XX початку XXI століття. І як видно, в останні часи цей показник стрімко зростає.

[151] 

У 2008 р. дослідження з даної проблематики проводила ВООЗ і виявилось, що Україна посідає перше місце у вживанні підлітками та молоддю алкогольних напоїв. 40% молоді (14 -18 р.) вживають хоча б раз на місяць спиртне[152]. Також 35 % чоловіків у віковому діапазоні 25-50 р. узалежнені від алкоголю. За словами заслуженого лікаря України Геннадія Зільберблата, кожен десятий українець стає алкоголіком, вживаючи спиртне[153]. Підсумком наведених даних є те, що в Україні на наркотичному обліку офіційно зареєстровані 700 тис осіб, а помирає щороку від алкоголю близько 60 тис осіб. Згідно досліджень екс-міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука, щоденно від алкоголю помирає приблизно 40 українців. Також причиною передчасної смерті 30% чоловіків є зловживання спиртним. Щодо гендерного поділу, так на шість чоловіків, що вживають алкоголь, припадає одна жінка[154].

Та попри ці моторошні цифри бачимо, що суспільство наче не помічає цієї проблеми, лиш інколи у пасивний спосіб реагуючи на це у формі непримітних написів на алкогольній продукції та видаючи закони, які ніхто не виконує. З цього випливає, що відбулась якась зміна у ставленні людей до алкоголю, що й буде розглянуто у наступному підрозділі.

 3.2. Причини вживання алкоголю у сьогоденні

Процес деградації людської особи розпочинається, насамперед, на духовному рівні з переходом на фізичний, позаяк людина є психосоматичною єдністю. Фактори, які спонукають до вживання спиртного, є, насамперед, результатом гріхопадіння людини, відходу від Бога. На початку людина була сотворена по Божому образу, будучи досконалою. І це спілкування з Творцем відкидало потребу у будь-яких інших пошуках задоволення. Та падіння наших прабатьків призвело до того, що вони опинились під владою злих духів. І ця туга, яка виникла внаслідок падіння, підштовхнула прабатьків та їх потомків до пошуку різних замінників Богоспілкування.

З цього випливає, що в основі алкоголізму є насамперед невтамовуюча спрага богоспілкування людей, котрі відпали від Бога, а також їх духовне запустіння та втрата сенсу життя. Коли людина не має духовного зв’язку з Творцем та не розуміє змісту свого існування, тоді вона опиняється у полоні різних пристрастей[155]. З часом ці дезорієнтовані погляди сприймаються суспільством як звичні елементи людського існування та передаються як культурно-звичаєва спадщина.

Коли опуститись на економічний рівень, то тут важливим фактором алкоголізації населення виступає збільшення доступності алкоголю внаслідок падіння його реальної вартості. Послаблення заборон і заміни традиційних способів пивоваріння та виготовлення спиртових напоїв промисловою технологією[156].

Також тут слід згадати такий фактор, як особливості формування особи у радянському суспільстві. Варто розпочати з того, що інтенсивний зріст вживання алкоголю тісно пов’язаний з повоєнними роками. Викликані війною злидні, страждання, втрата близьких, порушення звичного укладу життя, психічного здоров’я були стимулом поширення вживання алкоголю[157].

Варто зазначити і те, що тогочасна держава стояла на засадах атеїзму, де людина була дезорієнтованою щодо критеріїв добра і зла, а також керувалась гедоністичними моделями мислення, не задумуючись про наслідки у майбутньому. В той же час християнство спрямовує свою надію і віру в майбуття, щоб осягнути правдиву небесну батьківщину.

 Також не менш важливим фактором опиячення виступала радянська система, з її прагненням до соціалізму, що супроводжувалось низьким рівнем забезпечення, відчуттям страху перед державною системою, невпевненістю у завтрашньому дні, та що найголовніше – заборона релігії. Ці вищевказані стани створювали ситуацію, де широкі маси прибігали до алкоголю як до засобу короткочасного забуття турбот, відходу від жахливої реальності низьких зарплат та життя у хрущовках.

 Також однією з причин алкоголізації населення був швидкий розвиток промисловості, інтенсивний процес урбанізації. У 60-х 70-х роках минулого століття відбулась масова міграція селян у індустріальні центри в пошуках кращого життя. Цим самим змінився природній уклад їхнього життя, і в тому числі характер та форми вживання алкоголю. На зміну традиційно-ритуальному вжиттю прийшло ситуативне – менш контрольоване та більш часте[158].

Отож, коротко підсумувавши причини пиття у сьогоденні, можна це виразити наступними словами: відбулось послаблення впливу матеріальних факторів на алкогольне вживання, а натомість різко зросли соціально-психологічні, де до наступних слід віднести зріст престижу вживання алкоголю як невід’ємного атрибуту спілкування та засобу зняття стресів, підсилення впевненості тощо.

3.3. Алкогольна ментальність населення, приводи толерування

Коли говорити про алкогольну ментальність людей, то тут корисним буде звернутись до досліджень науки собріології[159].

І як твердить ця наука, найбільш небезпечним з усіх видів наркотичних речовин є алкоголь через його глобальне окультурення та фантастичну доступність. Проблема випливає з того, що суспільство не сприймає алкоголь як загрозу для життя, але вважає це загальноприйнятою нормою та стереотипом, без якого життя видається надто нудним, цим самим займаючись самовбивством як себе, так і потомків[160].

Головним чинником, який спричиняє алкоголізм у суспільстві, є формування алкогольного інформаційного стану як світового стандарту. Це реалізується через науку, систему освіти, виховання, навчання та розвиток людей, духовний та економічний аспект, сімейні відносини та інше.

У сучасному суспільстві існує таке поняття, як культурне пиття. В той час, коли алкоголіки власним видом та антисоціальною поставою формують негативний образ алкоголю, то ті, які вживають алкоголь у рамках культурного пиття, дуже часто є соціально успішними, веселими та активними. І тим самим це ставлення формує позитивний образ алкоголю, спотворюючи розуміння тверезості як основи розвитку суспільства. Дитина приймає цю неправдиву інформацію про алкоголь та намагається наслідувати цих соціально успішних, культурно випиваючих людей.

Цьому споєнню підростаючої генерації суспільства активно сприяє виробництво найнебезпечніших алкогольних виробів. Це слабоалкогольні напої – пиво та шампанське.

Коли дитина вперше вип’є горілку, у неї виникає рвота як прояв захисного рефлексу на відкинення отрути. Та річ у тому, що у пиві та шампанському цієї отрути є значно менше та вона є прихована залишками соку та ароматизаторами, що не викликає блювання. Таким чином, організм поступово звикає до щораз більших доз алкоголю[161].

Взагалі потреба в алкоголі не входить до числа природніх потреб людства, таких як потреба в повітрі чи їжі. Ця потреба виникає з того, як вже було сказано вище, що, по-перше, суспільство виробляє цей продукт, по-друге, це існування звичаїв та звичок, пов’язаних із вживанням алкоголю.

Щодо загальновизнаних мотивацій толерування алкоголю, тут можна перелічити найосновніші і водночас вказати на їх неправдивість:

  1. Для покращення апетиту, а також для кращого травлення та засвоєння їжі.

Та науково є доведено те, що під впливом алкоголю відбувається зміна та розлад регулятора відчуття голоду та апетиту, внаслідок чого відбувається переїдання та порушення перетравлення їжі. Також алкоголь спричиняє опіки стінок стравоходу, що призводить до омертвіння тканин, для відновлення яких потребується довгий час.

  1. Наступною причиною для оправдання пиття виступає вживання алкоголю для зігрівання. Мотивується це тим, що відбувається підвищення спротиву організму щодо переохолодження. Та це є помилкова думка, позаяк під впливом алкоголю відбувається параліч шкірних судин, призводячи до їхнього розширення, що спричиняє більший приплив крові. Людина отримує відчуття тепла, та насправді температура тіла понижується, тому такі люди є більш схильні до простудних захворювань.
  2. У багатьох країнах (зокрема і в Україні) існує переконання, що вживання алкоголю може зберегти від грипу та інших хвороб. Та дослідження показали, що алкоголь не має протизапальної дії на вірус грипу і те, що на спирт не можна покладатись як на засіб, здатний захистити людину від інфекції та зупинити епідемію.
  3. Також можна почути думку про те, що алкоголь розширює коронарні судини і тим самим попереджує інфаркти. Коли куріння призводить до звуження коронарних судин, то, на думку деяких людей, вжиття алкоголю розширює ті ж самі судини, стабілізуючи стан організму. Та це помилкова думка, тому що коли куріння звужує великі коронарні судини, то коньяк веде до схожих змін у тонких судинах серця. Таким чином, відбувається доповнення одна одної цих згубних звичок.
  4. Інший привід до вжиття алкоголю – це його здатність зменшувати біль та відчуття полегшення при хворобливих станах. Та ці відчуття є лиш самообманом, який  викликаний паралізацією центрів уваги та самоконтролю. Хвора людина при прийнятті алкоголю впадає у стан ейфорії, що притуплює реальне бачення власної проблеми чи хвороби.
  5. Також побутує така думка, що вживання алкоголю підвищує кількість та якість грудного молока. Та ці уявлення повністю відкидаються наукою. Згідно дослідження, таке (п’яне) молоко є більш рідким із заниженою кількістю білків. Щодо цього, існує навіть такий термін, як грудний алкоголізм, що часто призводить до смерті або сповільнення розвитку дитини[162].

Також до цього списку можна додати ще й інші приводи до пиття.

У підсумку цього підрозділу варто зауважити, що внаслідок усього цього відбулась певна моральна легалізація спиртних напоїв. Конкретним проявом цього позитивного ставлення до алкоголю є міцно закорінені у свідомість народних мас психологічні установки на обов’язкове вжиття алкоголю з будь-якого приводу[163].

 3.4. Чинники які формують алкогольну ментальність

Сьогоднішнє суспільство постійно поспішає приєднати своє підростаюче покоління до незаборонених наркотиків. І для цього воно використовує багато різноманітних способів на різних етапах життя людини, що буде висвітлено в наступних підпунктах.

3.4. 1. Сім’я – середовище соціалізації дитини 

Також найпершим середовищем, де особа зустрічається з алкоголем, є сім’я. Часто батьки пропонують дитині попробувати маленьку кількість алкоголю – вино чи шампанське. І дитина вже з малих років поступово привчається до алкоголю. Тут батьки не намагаються передбачити наслідків своїх дій, сприймаючи алкоголь як нормальний елемент повсякденного життя. А над цим, що насамперед тверезість є природнім станом людини, ніхто з них і не задумувався[164].

Також дитина, у якої батьки алкоголіки, сама цього не усвідомлюючи, стає співузалежненою від алкоголю, і цим самим потенційною жертвою алкоголізму, позаяк у такому деструктивному середовищі вона переймає спосіб реагування та поведінку залежних осіб. Наслідуючи своїх батьків, вона почуває себе слабкою, заляканою, неспроможною зав’язати глибокі емоційні взаємини як із дорослими, так із однолітками. Дитина алкоголіка переймає і його хворобливе почуття провини. Наслідок є такий, що оця відсутність в особистості міцного фундаменту, відсутність Бога в житті дитини особливо виразно виявляється при глибоких особистих кризах, хворобі, депресії, загрозі смерті. Відчуття беззмістовності людського життя провадить до самознищення, до бажання самозабуття[165]  

3.4.2. Психологічний тиск компанії 

Молода особа, якій у середовищі однолітків вперше пропонують перехилити чарку, не отримує від цього задоволення з огляду на неприємний смак. Та тут спрацьовує такий чинник, як небажання виділятись, заявляти про свій імідж «білої ворони», і особа підкоряється цій п’яній традиції. Така ситуація може повторюватись безліч разів, що з часом призводить до алкоголізму. Ці та інші норми поведінки, запозичені в компанії, часто знаходяться в суперечці з людською мораллю. І внаслідок цього в такому середовищі молодій особі прищеплюється, внаслідок браку чітких життєвих позицій, аморальний спосіб життя.

Також важливим чинником, що формує у молодої людини схильність до алкоголю, є популяризація цієї речовини у будь-якому її виді. Це робиться за допомогою реклами з захопливими гаслами, які обіцяють особі поринути у новий світ відчуттів, відчути смак свободи. Та за цією свободою стоїть, насамперед, сваволя, втрата здорового глузду та мислення. Це є своєрідна програма[166] (установка) вживання спиртного, де у людській підсвідомості формується позитивна думка стосовно алкогольновмісних рідин.

Коли ж говорити про підлітків, то тут спрацьовує такий фактор, що вживання алкоголю є ознакою дорослості особи, її необмеженої свободи та підтвердження статусу, закріплення авторитету у молодіжному середовищі. Це своєрідний стереотип сучасності, який вважається нормою.

Та тут натомість нехтуються такі християнські цінності, як повага до людини лише за факт її існування, визнання її гідності, право на думку та власну волю.

3.4.3. Моральний стан суспільства 

Моральний стан суспільства виступає вагомим фактором, що спричиняє алкоголізм. І в наступних рядках буде спроба обґрунтувати це твердження.

На це питання слід поглянути більш глобально в контексті нашої держави, особливостей політики влади. Сьогодні склалась така ситуація, що влада, яка дохоронює останні здобутки подій 90-х років та Помаранчевої революції, сформувала систему координації суспільства, яка здійснюється невеликою групою осіб. А також досить часто для підтримання стабільності влади сьогодні популярним є щедре позичання чи розрахунки головними стратегічними об’єктами держави – бастіонами незалежності. Це в свій спосіб створило антидемократичну ситуацію, де український народ в черговий раз позбавляють суверенних прав. Наслідком цього стала чергова і глибока зневіра людей в те, що вони своєю діяльністю можуть впровадити якісь зміни. Люди розчаровуються в суспільстві, тим самим замикаючись лише на своїх потребах. Коли повсюди панує хабарництво, корупція, неправдомовні ЗМІ, це все змушує особу певним чином пристосуватись до цих правил гри, щоб вижити у цьому світі. Тому таке слово як «Моральність» (християнська) на сьогодні стало невигідним. Людина щоразу змушена іти на різні компроміси, внаслідок чого оте зло, яке поступово входить в людське буття, добирається до найінтимніших закутків душі, наслідком чого є втрата Богоспілкування та різного роду залежності. Також наслідком вищеописаних процесів став брак довіри між людьми, національної солідарності. Коли ж хтось робить спроби протесту проти даної аморальної ситуації, то часто зустрічається зі стіною нерозуміння і тим самим змушений плисти за течією.

Не менш важливим фактором, який певним чином впливає на моральність, є матеріально-побутова сфера людей, їх зайнятість. Позаяк сьогодні існує диспропорція між освітнім рівнем працездатного населення та наявністю робочих місць. У результаті здобуті знання та навики старіють і втрачаються. Наслідок є такий, що ці обставини ведуть до морально-психологічних втрат, незадоволення своїм становищем, схильністю до нечесних способів заробітку грошей. Це все призводить до викривлення суспільної моралі, а з тим і підвищення вірогідності вживання алкоголю[167].

Також наступним аспектом, який визначає моральність суспільства, є розмитість понять – «Добро» і «Зло», де вже немає білого і чорного, але сіре. Досить часто під виглядом добра криється зло, як це вже було зазначено у попередніх підрозділах.

Цікавою думкою з цього приводу є вислів колишнього литовського Президента Адамкуса, який варто зацитувати: «У світі нині є потужні інституції, які щосили й за грубі гроші свідомо змішують добро та зло. Тільки-но в суспільстві з’являється якийсь перспективний феномен, сили зла миттєво дискредитують його чорним піаром або ж створенням паралельного лукавого «клону», що дезорієнтує людей»[168].

Справді, з вищеописаного можна з певністю ствердити, що нехтування Божими законами, які вкладаються в таке поняття як християнська мораль, веде людей до повного занепаду як духовного, так і фізичного.

3.4.4. Алкогольна політика 

Не варто оминути і таке явище, як алкогольна політика, що представляє собою комплекс заходів, які направлені на контроль пропозиції на ринку чи вплив на попит на алкогольну продукцію серед населення, включаючи сюди освітні та лікувальні програми, контроль над алкоголем, стратегії зниження збитку. Важливо є зазначити, що алкогольна політика в Україні є одним із немало важливих чинників поповнення державного бюджету (4 – 5 %), що в черговий раз спонукує до розвитку даної галузі. Також до цього слід віднести легалізацію наркотичних речовин – алкоголю, які державою такими не визнаються, але прикриваються під маркою харчових продуктів[169].

Та все ж частина коштів від акцизного збору (що становить 34 грн за 1 л. спирту) згідно указу Президента України від від 8 серпня 2000 року іде на фінансування галузі охорони здоров῾я, а, зокрема, подолання проблеми алкоголізму[170].

Також треба звернути увагу на те, що підвищення цін на алкоголь, що відбулось останнім часом, певним чином вплинуло на попит, знизивши його, та тим самим спровокувало таке явище, як самогоноваріння та поширення алкогольної контрабанди, на яку припадає 60 – 70% ринку алкогольної продукції.

Загалом алкогольна політика за своєю суттю не є негативним явищем, коли керується такими цілями, як зниження вживання алкоголю. До позитивних проявів алкогольної політики в Україні слід віднести заборону телевізійної реклами алкоголю, а також продаж алкоголю неповнолітнім Та це є далеко недостатнім, щоб змінити ситуацію на краще. До того ж в Україні відсутні фахівці з галузі алкогольної політики, що робить її приреченою на спонтанність та нестабільність[171].

В результаті необмежена доступність алкоголю, брак освітніх антиалкогольних програм та відсутність цілеспрямованої державної політики на обмеження вживання алкоголю провокують виникнення такого негативного явища, як алкоголізація нації. І тут доцільно буде згадати слова митрополита Йосифа Сембратовича, який твердив, що народ, серед якого поширений алкоголізм, приречений на загибель.

Отож, з вищенаписаного можна зробити висновок, що алкогольна ментальність є результатом різносторонніх суспільних процесів, включаючи сюди зневагу такої онтологічної риси людини, як гідність.

3.5. Актуальність методів боротьби Братств тверезості у минулому та сьогоденні 

У попередніх підрозділах було розкрито ставлення сучасного суспільства до алкогольних напоїв, яке можна коротко охарактеризувати як культурно-психологічна легітимізація спиртного. Коли порівняти сьогоднішню ситуацію та алкогольний менталітет з часами митрополитів Левицького та Сембратовича, так тут є ґрунтовні розбіжності. Коли у минулому люди пили з горя, будучи гноблені панами, не бачачи від важкої праці й сонця над собою, то у сучасному суспільстві пиття сприймається як задоволення, як особлива річ, без якої не може обійтись жодна подія чи відпочинок. Спільною тут є моральність проблеми, яка породжена злом. Алкоголь тепер є значно доступніший, і, більше того, різними способами розрекламований, як щось добре, що приносить радість у буденне людське життя.

Ці усі вищенаведені факти можуть послужити критерієм визначення актуальності методів минулих поколінь.

Отож, це багате надбання минулих поколінь представляє перед нами різнобарвність методів та способів плекання чесноти тверезості в суспільстві. Насамперед, варто розпочати з Церкви, яка була отим бастіоном на захисті прав селянства. Багато користі для тверезості принесли виголошені проповіді та реколекції. Можливо, вони не були побудовані на наукових доведеннях та новітніх більш глибших концепціях християнської доктрини, та вони все ж зачіпали тонкі струни селянських душ, сіючи у них добро. Тому і зараз досить успішним є виголошення антиалкогольних наук із застосуванням новітніх досягнень медицини, психології, соціології та представлення негативних наслідків вживання алкоголю, а також переваги і потребу життя у тверезості.

Також важливим чинником, що дарував і дарує людині свободу виступає Свята Тайна Покаяння, де особа не лише отримує відпущення гріхів, але й завдяки Божій ласці, яка діє через сповідника, зцілюється. І тому досить актуальними є поради давніх проповідників тверезості відносно питань до каяника, затримання розгрішення, коли це потрібно, поділу каяників на умовні групи, що було описано у попередньому розділі.

Також досить актуальною є практика спільної молитви членів церковного Братства тверезості, де братчики вкотре переосмислювали ціль своєї праці та жертви непитущості.

Не менш важливим та доречним було прийняття присяги, що й слід наслідувати і в наш час, просякнутий безмежною лібералізацією та викривленим поняттям демократії. Треба зазначити, що люди вже втомились від моральної розмитості – нечіткості кордонів добра і зла, і тому прагнуть до чогось більш стабільного, скріпленого відповідальністю та законом.

Багато добра принесли місії тверезості, які й досі в контексті нашого суспільства є актуальними та заслуговують на практикування. Хоча слід зазначити, що ця сучасна проповідь повинна лунати у світлі II-го Ватиканського Собору, де Бог є Любов, а не той, хто карає та засуджує на вічні муки.

Великої уваги заслуговує діяльність тодішніх архиєреїв, які часто видавали досить обширні дидактично-аскетичні твори, призначені для духовенства та мирян. Це теж чудовий для наслідування приклад, який може принести рясні плоди з уваги на авторитет єпископа як батька та учителя Церкви.

Слід взяти до уваги й тогочасну структуру організації церковних Братств тверезості, а це, зокрема, устави з канонічними нормами щодо засновування, вступання, прав та обов’язків братчиків, позаяк ці формальні аспекти допомагають координувати діяльність цих Братств.

Не менш важливим методом поширення тверезості була сучасна преса, у якій часто можна було побачити антиалкогольні публікації. У сучасному світі це є досить потужний засіб донесення повідомлення до читача.

Усі ці вищеописані актуальні надбання минулих поколінь потрібно застосовувати з уваги до особливостей нашої доби, що й буде представлено у наступних підрозділах. 

3.6. Ставлення Української Греко-католицької Церкви до цієї проблеми сучасності 

Коли говорити про церковне ставлення до цієї проблеми, то Церква як колись, так і тепер негативно ставиться до цієї проблеми, наголошуючи на тому, що алкоголізм є згуба людської душі, хвороба, від якої треба лікуватись. Тут варто зацитувати слова св. Кирила філософа: «Тако глаголет хмель всякому человеку: аще кто содружитса со мною наложу ему большую печаль на сердце воздвигну в нем похоть плотскую на вся злая помишления на дела неподобная …»[172]. З цих слів видно, що з проблемою алкоголізму невпинно слідує духовне запустіння та поневолення людини.

Чітку позицію УГКЦ відносно проблеми алкоголізму є виражено у нищеподаних уривках зі звернення Патріарха Любомира у 2007 р. на початку акції «Рух за тверезість життя». А саме:

Київ, 8 лютого 2007 р.Б.

Звернення до вірних Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ про початок акції „Рух за тверезість життя”

 Акція „Рух за тверезість життя”, яка водночас є протидією залежності від алкоголю, – дуже масштабна й важлива. Йдеться про фізичне та духовне здоров’я людей, ввірених нашій опіці, а також багатьох поза нашою паствою. Наша Церква вже не перший раз здійснює таку акцію […]

У нашому народі віддавна існує побожний звичай відмови від вживання алкоголю на час Великого посту. Варто також не забувати про те, що цілковита відмова від алкогольних напоїв є похвальною вершиною самоопанування, а у випадку хронічного захворювання на алкоголізм – єдиним способом порятунку від загибелі. Тож особам, які прагнуть тимчасово чи назавжди відмовитись від алкоголю, радимо скріплювати цей благий намір особливим церковним благословенням на підставі публічно чи приватно складеної обітниці. Така обітниця перед Господом є виявом надії на Нього та актом глибокої віри; Він же ніколи не полишає тих, хто на Нього уповає[…]

Хочу підкреслити, що наша акція не є боротьбою суто „проти” вживання алкоголю; наша мета – виховати вільних, тверезомислячих людей, справді і вповні вільних та відповідальних за себе, таких, якими Господь Бог нас сотворив. Бажаємо виплекати в нашому народі християнську культуру застілля, яка ґрунтуватиметься на пошані й любові до ближнього та до своєї власної особи. Отже, ми прагнемо діяти не так у дусі поборювання, як радше в дусі виховання членів нашої Церкви, а головно молоді, на засадах тверезости життя. Від Ваших священиків, Браття й Сестри, ви отримаєте заохоту до тверезости, а від лікарів, психологів і спеціально підготовлених людей – практичні вказівки про те, як оберегтися від цього трагічного стану душі й тіла, а хто вже потрапив у залежність – де шукати порятунку. Адже існує чимало установ, де можна з оправданою надією знайти допомогу.[…]

+ ЛЮБОМИР,

від імени Синоду Єпископів Києво-Галицького

Верховного Архиєпископства УГКЦ[173].

 

Також слід зазначити, що у 2006 р на тридцять другій сесії Синоду Єпископів Києво-Галицької митрополії УГКЦ було затверджено утворення міжєпархіальної підкомісії «За тверезість життя». Ця структура і в сьогоденні розвиває активну діяльність, маючи за мету викорінювати алкогольну ментальність з-поміж українського населення і натомість допомогти побачити людям гідність та красу їхнього життя без алкоголю.

Серед діяльності даної підкомісії можна виокремити три напрямки, а саме: 1) Допомога залежним та співзалежним від алкоголю особам (організація гуртків анонімних алкоголіків, створення консультаційних центрів). 2) Інформативно-просвітницька діяльність (видавання книг та брошур, поширення інформації через інтернет- мережу, зокрема, через сайт підкомісії). 3) Активна співпраця з духовенством (організація парафіяльних Братств тверезості).

Без перебільшення можна сказати, що за час існування цієї комісії справа тверезості впевнено крокує вперед, засновуються Братства, вводяться Золоті книги тверезості та організовуються місії тверезості. Та все ж це є невелика капля тверезості у морі українського пияцтва. Тому важливо, щоб ініціативою даної комісії запалювалось щораз більше нашого духовенства, влади та всіх людей. І тоді немає сумніву, що можна буде сміливо сказати – ми є твереза нація.

 3.7. Мета та завдання сучасних церковних Братств тверезості

Виходячи з описаної у попередніх розділах проблеми алкоголізації нації, де однією з головних причин була втрата духовно-моральних орієнтирів, треба сказати, що вирішення цієї проблеми у сьогоденні повинно проводитись насамперед духовними засобами, підкріпленими новітніми комунікаційними техніками, що й покликане виконувати Братство тверезості на парохії. Також варто визначити термінологію – що сьогодні розуміється під Братствами тверезості. Отож, Братство тверезості – це об’єднання людей, котрі дали обітницю стримування від вживання алкоголю на певний час, а то й на все життя[174].

 На початку не буде зайвим навести певні орієнтири щодо сучасного трактування Братств тверезості.

Відомий педагог Сергій Рачинський визначав основним мотивом приєднання до Братства тверезості бажання жити життям, яке є приємне Богу. Бо головний напрямок праці Братств –  це практична реалізація Божих заповідей. З цього випливає і основний метод здійснення праці, а це поєднання ідей тверезості з християнським[175] просвіченням[176].

Кажучи про ціль Братства тверезості, можна сформулювати її так: утвердження тверезості в народі як норми життя та духовно-моральне просвічення. І власний приклад тверезого благочесного життя є запорукою успіху цієї справи.

Братства не борються з алкоголізмом безпосередньо, тут не застосовуються репресії проти людей, що зловживають алкоголем, але як вже було сказано, подається власний приклад тверезого життя, показуючи його переваги.

Братство тверезості, відповідно до вимог сучасності, ставить перед собою наступні завдання:

1. Організація процесу духовно-морального та тверезницького просвічення на парохії.

2. Розробка та розповсюдження навчально-методичної літератури, преси у взаємодії із зацікавленими структурами.

3. Проведення конференцій, семінарів та круглих столів з формулювання зацікавлення парохії у тверезому способі життя, охороні здоров’я.

4. Сприяння власним прикладом досягнення ідеалів тверезості.

5. Співпраця з державними органами для зміцнення сім’ї, збільшення дітонародження та виховання дітей в християнському дусі.

6. Організація та проведення хресних ходів, місій, у захист тверезості та духовно-моральних цінностей Церкви[177].

7. Надання суспільству інформації про діяльність Братства через такі середники, як дошка оголошень, безплатні газетні оголошення та різного роду зібрання.

8.  Налагодження контактів з іншими парохіями та організація спільних богослужінь з виголошенням наук[178].

Душпастир, який береться за таке нелегке діло, а також і інші члени Братства, повинні враховувати (як вже було зазначено у попередніх підрозділах) психологічні аспекти розвитку особистості, а, зокрема, звертати свою увагу на молодь, яка в цей період життя формує свої пріоритети. Тому тут важливим завданням буде виховання у молодого покоління нетерпимості до алкоголю та інших видів наркотичних речовин. Особи повинні усвідомити, яку шкоду приносить здоров’ю, як фізичному, так і духовному, вживання алкоголю[179].

 3.7.1. Спектр діяльності Братства тверезості 

Будь-якого роду діяльність, а особливо керівництво та провід, вимагає ідейного керівника. Позаяк ця організація, уподібнюючись своєю структурою живому організмові, не може осмислено та цілеспрямовано діяти без так званої душі, – без гарячого та відданого даним ідеям лідера.

І якраз у Братстві тверезості такий лідер є обов’язковим. Він, будучи досвідченим та компетентним, щиро відданим цій праці, повинен направляти діяльність Братства до досягнення заданих цілей.

Так як Братство тверезості, перш за все, має за ціль духовно-моральний розвиток особистості, а, зокрема, плекання чесноти тверезості, то ідейним керівником цієї організації повинна бути людина, покликання якої пересікається з цілями Братства. На парафіяльних Братствах це, як правило, священик. І найперше, що робить священик, це веде у Братстві широку проповідь тверезницьких ідей шляхом живого та книжного слова, сприяє духовному та розумовому розвитку членів Братства, вводить їх у круг інтересів вищого порядку, духовного. Також від нього залежить вибір засобів для реалізації поставлених завдань. Та опорою ідей священика є саме Братство, яке допомагає втілювати ці ідеї у життя.

Відносно діяльності Братства, то вона реалізується у двох вимірах: внутрішньому та зовнішньому – зверненому на суспільство.

Внутрішня діяльність Братства включає в себе, перш за все, спільну молитву. А це може бути Літургія, де її величність та повчальна і цікава проповідь євангельських істин, вміла постановка релігійно-моральних читань по-особливому впливають на людську душу, обновлюючи її[180]. Також у багатьох Братствах тверезості існує традиція регулярно збиратись на акафіст перед іконою Божої Матері Неіспиваємої Чаші, а також і інші богослужіння з наміром тверезості, так як сам Господь говорить «Без Мене не можете робити нічого (Ів. 15:5)». Тому будь-яке діло, а, зокрема, поширення тверезості, треба розпочинати молитвою.

Наступною ланкою внутрішньої діяльності Братства є саморозвиток, ознайомлення з існуючою літературою на тему алкоголізму, його негативних впливів, позаяк духовні принципи повинні бути підкріплені науковим матеріалом, що сприятиме поширенню тверезницьких ідей назовні. Тому на парохії актуальним є створення бібліотеки чи відеотеки, де б містилась потрібна література для збагачення членів Братства у духовному, психологічному та фізіологічному вимірах людської особистості.

Також не менш важливим елементом, який є основною ознакою приналежності до Братства, є обітниця тверезості. Ця обітниця дається для того, щоб, з одного боку, зберегти схильну до змін людську волю, перестерегти її від порушення обіцянки утримання, а з другого боку, щоб накликати на себе Боже благословення та благодать, яка освячує та допомагає звершувати цей подвиг утримання від алкоголю. Бо як знаємо, Господь не залишить людину, яка прагне вести богоугодне та тверезе життя[181]. Також обітниця тверезості виступає добрим засобом для людей, які ще не мали алкогольної залежності. Це є допомога родичам людей, які страждають від алкоголю, котрі повинні, в першу чергу, допомогти залежним людям, випрошуючи у Бога благодаті зцілення та показуючи власний приклад. Слід зазначити також і те, що складення присяги у Золоту книгу тверезості не зобов’язує вступати у Братство тверезості, позаяк людина може бути ще не готова до цього кроку, але приймаючи обітницю тверезості, тим самим чинить діло милосердя для іншої, залежної особи, даючи свідчення віри через відмову від алкоголю.

Важливим атрибутом обітниці є жертва, елементи якої були згадані вище, де людина жертвує свою непитущість за зцілення від недуги пияцтва. Сама обітниця дається із благословення духівника Братства. Її термін може бути різним: від кількох місяців до кількох років, та пожиттєво[182]. Сучасний текст обітниці, випрацюваний міжєпархіальною підкомісією «За тверезість життя», звучить наступним чином:

 Я(ім’я прізвище), свідомо перед Богом, Церквою, та моїми рідними і знайомими, визнаю, що пияцтво є ворогом людського роду, яке знищує здоров’я і добробут людини, позбавляє людину її високої гідності і зводить до рівня тварини.

Сьогодні я свідомо, без всякого примусу, складаю цю присягу перед Богом і Церквою в тому, що зрікаюся (вказати часовий термін) вживання алкогольних напоїв. Також зобов’язуюся не змушувати і не заохочувати інших до вживання алкогольних напоїв, а навпаки, застерігати їх від вживання таких. Боже, допоможи мені дотримати цієї присяги і не опусти мене зі своєї особливої опіки!

Складення цієї присяги я жертвую за зцілення залежної від алкоголю особи (ім’я) і засвідчую це власним підписом у Книзі Тверезості[183].

Коли говорити про зовнішній вимір діяльності Братства, то тут найперше виступає вияв прикладу тверезого життя у Бозі, як свідчення того, що без алкоголю можна бути щасливою людиною з цікавим життям та тверезим поглядом на оточення.

Також важливим елементом діяльності Братства виступає релігійно-просвітницька діяльність. Тут Братство ознайомлює парохіян, і не тільки, із впливом алкоголю на людський організм, людську душу та на соціальні відносини. Поряд з цим повинна бути висвітлена альтернатива алкоголю, а, це найперше, звернення до Бога як Творця всього, бажання щораз більше з Ним поєднуватись, та відкривати для себе світ з погляду любові. Не варто тут оминати вказівки щодо здорового способу життя, занять спортом та прогулянок на природу. Цю всю інформацію Братство, по-можливості, може висвітлювати у журналах, газетах[184], брошурах, а також у сучасних мас медіа, створюючи сайти та телепередачі[185].

Також при парохії можна проводити курси лекцій на тему тверезого способу життя, включати цей матеріал у програму літніх молодіжних таборів та походів.

Наступним важливим кроком діяльності Братства є праця у школах, де засіяне зерно тверезості може прийнятись найкраще, зважаючи на особливості віку шкільної молоді, якраз коли вона формується. Тут священик поряд з навчанням християнських засад віри повинен навчити реалізовувати свою віру у повсякденному житті, що неможливо без тверезої свідомості та відсутності залежностей від певних речей.

Важливою також в умовах школи є співпраця Братства з педагогічним колективом, вплив якого є досить вагомим на молоду особистість. Сама праця з поширенням тверезницьких ідей вимагає від людини компетенції у цій сфері, тому від викладачів вимагається ведення морального способу життя та вияв власної позиції стосовно алкогольного питання. Також за Братством є завдання забезпечувати вчителів відповідною науково-методичною літературою та запрошувати на свої зібрання[186].

Також тут ватро звернутись до минулого досвіду поширення у шкільному середовищі ідеї тверезості. Коли взяти до уваги профілактику алкоголізму у школах в час СССР, то вона включала у себе три завдання: 1) Створення у педагогічних колективах в результаті політично-виховної та просвітницької праці з вчителями, атмосфери, яка б стимулювала їх до антиалкогольного виховання учнів. 2) Проведення алкогольного просвічення родичів та відповідної праці з ними. 3) Виховання учнів в дусі непримиренності до проявів алкоголізму та повага до тверезого способу життя[187].

Попри недоліки комуністичних атеїстичних виховних теорій, також і тут можна запозичити певні елементи, які б сприяли вихованню молоді у тверезому дусі, тим самим змінюючи алкогольну ментальність суспільства. Зокрема, досить корисним є досвід антиалкогольних лекцій, які могли б входити у курс християнської етики, де б можна було приділити достатньо часу для цього питання. Також можливою є співпраця Братства із шкільним педагогічним колективом де наступні, виходячи з суміжності деяких предметів з алкогольною тематикою, можуть популяризувати тверезий спосіб життя серед молодого покоління. І тут важливо зазначити, щоб виклад був пропорційно розділений між тим, які наслідки потягає за собою вживання алкоголю і тим, що дає нам плекання чесноти тверезості.

Також Братство, більш тісно співпрацюючи з різними освітніми установами, може організувати цілий цикл лекцій та бесід, оглядання фільмів про шкідливість алкоголю (напр., фільм проф. Жданова), де б розкривалась суть алкогольної проблеми, її впливу на духовно-морально-психічний розвиток особистості, а також переваги ведення здорового тверезого життя.

У сферу діяльності Братства тверезості також можуть входити такі програми, як індивідуальні консультації з людьми, залежними від алкоголю, та їх родичами, розмови з співзалежними та допомога людям, які визволились від залежності і потребують особливої опіки. Та ця праця вимагає від членів Братства професійності та компетентності у різних сферах наук про людину, зокрема, психології.

Не менш важливим є ініціювання створення при парохії різного роду гуртків, де б молодь, навчаючись певній праці, зростала також і духовно, тим самим готуючи грунт для повноцінного сприйняття ідеї тверезості. Цікаво про тверезість до молоді говорив відомий педагог Сергій Рачинський:

 Не говорю вам: всякое винопитие есть грех. Но умоляю вас: воспитайте вашу волю совершенною трезвостию, чтобы никогда винопитие не вовлекло вас в грех опьянения. Вот смысл тех срочных обетов, которые я предлагаю вам, изведав их пользу на бесчисленных опытах. Предлагаю их вам только потому, что положительно знаю, какое неисчислимое добро исполнение подобных обетов принесло бы и лично вам, и вашим близким[188].

Запорукою успіху такої широкої діяльності Братства виступає злагоджена праця усіх членів під керівництвом священика, а що найголовніше, це сповнене святості життя.

Отож, коротко підсумовуючи цей підрозділ, варто сказати, що сучасне церковне Братство тверезості є покликане, на основі духовно-морального просвічення, утверджувати тверезість на сучасній парохії і в суспільстві загалом, тим самим спрямовуючи людей до Бога та до святого життя.

 3.7.2. Основи заснування Братства. тверезості 

Найпершою умовою створення Братства є те, щоб цією діяльністю займалась людина духовна, а також та, яка усвідомила для себе необхідність жити тверезим життям. І у церковних Братствах тверезості цією особою, зазвичай, виступає священик.

Процес створення Братства тверезості можна висвітлити у наступних кроках, які повинен виконати ініціатор.

Першим кроком є прохання благословення на створення Братства у правлячого архієрея. Після цього душпастир, виходячи із власної второпності та використовуючи можливість проповідницької діяльності, акцентує увагу на проблемі алкоголізму та на необхідності вести тверезе життя[189]. Також священик може поділитись з вірними напрацюваннями, які вже існують у Церкві стосовно проблеми алкоголізму, ознайомити їх з прикладами життя святих, які мали такі проблеми та з Божою допомогою визволялись від них.

Наступним кроком може бути пропозиція пароха збиратись разом на молитву за тих, що страждають від алкоголізму, сюди також можна включити і пояснення дії та необхідності молитви для цих людей. Опісля ці молитовні зустрічі можуть устійнитися у певний порядок. І тут душпастир повинен зважати на обставини життя вірних, щоб робота чи інші справи не могли перешкоджати приходити на молитву. Місце та час проведення молитов парох може виголошувати після Святої Літургії або ж зробити замітку на парохіяльній дошці оголошень.

Також важливим елементом молитов повинна бути наука священика, спрямована на скріплення віри у Божу допомогу, а також на плекання любові до людей, які страждають від недуги алкоголізму. Важливо тут є те, щоб вірні завжди мали можливість, у призначений час, молитись за страждаючих. Відносно молитов, то тут можна молитись до тих святих, які мають особливу благодать допомагати людям з проблемами алкоголізму. А це Пресвята Богородиця Неіспиваємая Чаша, св. Іван Хреститель, мч. Боніфатій, прп. Мойсей Мурин та ін[190].

Наступним кроком виступає те, що цю групу людей священик повинен організувати у Братство на основі моральної взаємодопомоги та пропаганди тверезницьких ідей. Умовою приналежності до Братства є обітниця повного здержання від алкоголю. Тут створюється присяга, під якою підписується новий член. Та варто відмітити те, що терміни утримання обітниці, під якими підписуються особи, є різними, це залежить від особи та її передбачливості. І це повинен враховувати устав Братства[191]. Також особи, які склали обітницю тверезості, вписуються у Золоту книгу тверезості, що є своєрідною посвідкою приналежності до Братства.

І якраз цей етап формування Братства є сприятливим для заложення традицій, які складатимуть основу майбутньої діяльності. Під традиціями тут слід розуміти різні напрямки діяльності, описані у попередньому підрозділі, ініційовані священиком та самими членами Братства. Тут важливою є наявність ініціативних осіб, які були б надійною опорою та допомогою для пароха.

На основі вищеописаного процесу створення Братства виокремлюється устав Братства, що містить у собі загальні положення про Братство: ціль, мета, управа Братства та засоби Братства. (Зразок такого уставу буде подано у додатку.)

Та при цьому усьому варто не забувати те, що основною ціллю Братства тверезості при парохії є утвердження тверезості як норми життя. І цього можна досягти лише через власний приклад та святість життя.


Висновки 

Церковні Братства тверезості – це особливі спільноти людей, що покликані проповідувати власним життям чесноту тверезості, піднімати оп’янілу націю з колін та вказувати на те, що істинне щастя не в розкішних напоях та забутті своїх проблем, що несе з собою алкоголь, але в розумінні того, що життя – це великий Божий дар, який треба максимально зреалізувати, залишивши здорові та дозрілі плоди своєї праці.

Метою цієї праці було висвітлити історичний аспект розвитку церковних Братств тверезості, а також представити особливості практичного досвіду поширення тверезості цими інституціями та їх організації. І на основі цього, дослідивши алкогольну ситуацію України у сьогоденні, запропонувати альтернативну модель церковного Братства тверезості, яке б було здатним відповідати на виклики сучасності.

 Отож, дана праця реалізувала наступні, поставлені у вступі, завдання: На початку було розкрито тематику зародження та розвитку церковних Братств тверезості. І тут можна було прослідкувати кілька ліній, а саме: за яких обставин проживало населення Галичини в час панування Австро-Угорських монархів. Тогочасний феодальний устрій не давав людям, в силу кріпацтва та різного роду повинностей, які з ним були пов’язані, можливості гідно прожити дане життя. В результаті люди знеохочувались та топили своє горе у горілці. Другою такою лінією був опис зародження церковних Братств тверезості, які поставали, насамперед, з ініціативи греко-католицького, а також римо-католицького духовенства. Як було видно, ці Братства досягли значного успіху у впровадженні тверезості, що знову ж потягнуло за собою спротив тогочасної, зацікавленої у виробництві алкоголю, панівної верстви галицького краю. Третя лінія розкрила те, яку роль відіграла тогочасна інтелігенція у справі тверезості. І була змога побачити, що і в середовищі галицької еліти активно пропагувалась тверезість у формі різного роду організацій та товариств. А це, зокрема, товариства «Просвіта», «Відродження», «Ім. М. Качковського» та інші. І наступною та останньою лінією було висвітлення діяльності церковної єрархії, яка, як виявилось, невтомно трудилась над визволенням народу з пияцтва. І ця праця виражалась у формі ґрунтовних послань до духовенства та мирян, а також опікою над Братствами тверезості, контролем над їх діяльністю.

Далі ми висвітлили практичні аспекти діяльності Братств тверезості. Інтродукцією до цього став опис значення церковного Братства тверезості як спільноти, що плекала чесноту тверезості, а також взаємно підтримувала кожного члена у дотримуванні даної чесноти. Для побудови цієї частини праці дуже корисними були роздуми митрополита Андрея Шептицького, викладені у пастирських листах «Про церковні Братства», який писав: «І Оно дуже добре, коли всі члени Братства в цілім життю взірцевими християнами»[192]. 

Також далі, на основі вчення митрополита Андрея, було обґрунтовано потребу засновування таких Братств тверезості. Позаяк добре зорганізоване Братство тверезості могло принести чимало користі для парохії.

Опісля відбувся перехід до безпосереднього опису практичної діяльності Братств, який здійснювавсь у хронологічному порядку, починаючи від митрополита Левицького. Основними джерелами даної інформації були листи тогочасної єрархії, де містились конкретні інструкції щодо засновування даного роду Братств.

Також на певному етапі цієї праці було описано розвиток та ефективність такої форми євангелізації, як «Духовна місія тверезості», яка полягала у проведенні кількадневних реколекцій на антиалкогольну тематику з послідуючим встановленням місійного хреста. І як було видно, плодами проведення таких місій в часи митрополитів Йосифа та Сильвестра Сембратовичів стало масове протверезіння галицького люду.

 Іншим таким аспектом дослідження практичної сторони був опис структури Братств, а саме: ми побачили, що однією з основних умов приналежності до Братства була обітниця тверезості, де особа присягала на повну чи помірковану стриманість від алкоголю. Дана обітниця часто виступала як акт пожертви Богові за інших, залежних від алкоголю, людей. Документом, який посвідчував приналежність особи до Братства тверезості, була «Золота книга тверезості», де зазначався вид складеної присяги.

 Також тут було вказано на важливість молитви як об’єднуючого елементу Братства та засобу для переміни оточення. Зокрема, був поданий текст молитви св. Бернарда до Пресвятої Богородиці, де особа віддавала себе під опіку Божої Матері, просячи заступництва перед Богом. З молитвою Братства були тісно пов’язані церковні відпусти, що поділялись на повні та часткові, які, за вірою Церкви, потягали за собою відпущення дочасних кар. Те чи інше богослужіння та молитва мали закріплену за ними певну кількість відпустових днів чи повний відпуст, які особа, молячись, отримувала.

Іншим аспектом дослідження виступав суспільний вимір діяльності Братств. І як ми мали змогу побачити, що на провіднику Братства – душпастирю, лежало дуже багато обов’язків щодо поширення тверезості. І тут було розглянуто три напрямки діяльності душпастиря: 1) Проповідування тверезості на парохії та в тогочасних освітніх закладах. 2) Відвідування своїх парохіян та часте спілкування з ними. 3) Второпність щодо уділення Святої Тайни Покаяння, вміння пошуку спеціального підходу до різних категорій каянників. Також було вказано на важливість суспільної діяльності і самих членів Братства, які повинні були відзначатись християнським життям та власним прикладом свідчити те, що дає людині дотримування тверезого способу життя.

Опісля ми здійснили аналіз алкогольної ситуації в сучасному суспільстві, де побачили, що внаслідок цілого ряду факторів, таких, як атеїстична радянська система, нестабільність сучасної держави, алкогольна політика, сформовані неправдиві стереотипи щодо алкоголю, вплив довколишнього оточення та сімейне виховання, виробили алкогольний менталітет, згідно якого алкоголь виступає як невід’ємний атрибут даного суспільства у всіх аспектах: матеріальному, культурному, психологічному та духовному. Мотивацією даного аналізу став пошук зрозуміння сучасного суспільства, щоб опісля на основі складеного уявлення будувати модель Братства, яке б було спроможне відповісти на виклики сьогодення.

Також ми, проаналізувавши стан сучасного суспільства, виокремили найефективніші шляхи запровадження тверезості з минулого досвіду, які б могли успішно застосовуватись і в наших днях. Основою даних методів являється комунікація у всій її перспективі: Церква, різні заклади освіти, використання медіа-простору, поширення друкованої літератури та інше.

Окремим пунктом було висвітлено сучасну діяльність УГКЦ у поширенні тверезості. І як ми мали змогу побачити, на сьогодні в цьому напрямку працює між῾єпархіяльна підкомісія «За тверезість життя», яка поширює свою діяльність одночасно у кількох напрямках: 1) Допомога залежним та співзалежним від алкоголю особам. 2) Інформативно-просвітницька діяльність. 3) Активна співпраця з духовенством.

Як підсумок даної праці було представлено мету та завдання сучасних церковних Братств тверезості, які перекликаються з метою та завданнями нашої Церкви – Святість Божого люду. А це, зокрема, використання різного роду можливостей, проповідування християнської чесноти тверезості, покріплене свідченням власного життя. Також тут було подано основи створення сучасного Братства тверезості, де ми висвітлили основні кроки, які повинен робити душпастир при організації даної інституції, а, це зокрема, збір ініціативних, зацікавлених людей, проведення зустрічей та молитов, складення присяги тверезості, свідчення власним життям чесноти тверезості, що охоплює собою широке поле діяльності.

Дане дослідження не вичерпує тематики Братств тверезості, позаяк існує багатий досвід боротьби з пияцтвом і в інших країнах на різних етапах їх розвитку. А це США, Німеччина, Фінляндія, Польща, Росія та багато інших. І тому цими здобутками інших націй не можна нехтувати, але користаючи з них, будувати тверезе суспільство України. Узагальнюючи вище написану думку, треба сказати, що дана тематика має перспективу подальшого дослідження у більш шорокому, світовому контексті.

Також дана праця теоретично-практичного спрямування є досить актуальною, що вже було зазначено у вступі, і в певній мірі може бути використана як свого роду посібник для засновування церковних Братств тверезості, позаяк, в рамках дослідженого, висвітлює досвід попередників у поєднані з досягненнями сучасників.

Слід також зазначити, що при дослідженні даної теми ми зустрілись з такими труднощами, як відсутність попередніх напрацювань, особливо торкаючись практичної діяльності Братств. Тому цю інформацію доводилось шукати у різних церковних та світських стародруках, зустрічаючись з проблемою їх доступності.

Також стояло питання, як поєднати дві різні історичні епохи, минуле та сучасне, розділені клином більшовицької держави? Та цим містком стала спільна проблема алкоголізації нації, а також запозичення досвіду, де минуле, висвітлене у двох перших розділах, стало основою для побудови сучасних методів популяризації тверезості.

На закінчення цієї праці варто зазначити, що церковні Братства тверезості у свій час зробили великий внесок у розбудову нашої державності тим чином, що допомогли людям тверезо мислити, а разом і з цим усвідомити свою ідентичність. Тому і в наш час, набагато складніший через глибоку інтеграцію алкоголю в нашу культуру, вартує розвивати ці інституції, які неодмінно з часом принесуть рясні плоди тверезості.


Список скорочень

 

Бер. – березень.

Гр.-кат. – греко-католицький.

Доп. – доповнення.

Жовт. – жовтень.

Лат. – латинська.

Лист. листопад.

Лют. – лютий.

Оп. – опис.

Пер. – переклад.

Р. – рік.

С. – сторінка.

Січ. – січень.

Серп. – серпень.

Сп. – справа.

Укл. – укладено.

Упор. – упорядковано.

Ф. – фонд.

ЦДІА – центральний державний історичний архів України.

 

 

 

 

 

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І. Джерела

Богомолова Р. Алкоголизим нужно і можно победить. Москва 1998.

Герасимович І. Геть з алкоголем і коршмами // Протиалькоголний реферат. Львів 1930.

Заиграєв Г. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения. Москва 1986.

Лаба В. Не пийте, хлопці, – Вкраїна просить…: Історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення, Львів 1996, / (перев. 2-ге. доп. Львів 2000).

Лежогубський Т. Про Братства тверезості // Перший український освітньо-просвітній конгрес. (1909).

Литвиненко В. И. Парадокси алкоголизма. Полтава 2003. 

Мороз А. Как победить алкоголизм: Общество Святителя Василия Великого. 2002.

Мордвинов И. Общество трезвости, жизнь и работа в нем. СПб 1910.

Про що мовчить реклама? Або алкогольно-тютюновий зашморг / Укл. О. А. Почекета., С. В. Одарченко. Рівне 2010.

Раковський І. За тверезість: Короткий історичний огляд українського протиалькогольного й протинікотинного руху в 25-ліття Т-ва „Відродження‟, Львів 1934.

СавчукБ.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ 30-х роках ХХ ст. Івано-Франківськ 2001.

Сушинский С. Наука о трезвости. Москва 2007.

Шептицький А. Митр. Пастирські послання: 1899-1914. О церковнім Братстві (док № 28), т. 1. Львів 2007.

Tokarz W. Galicya. W poczatkach ery Josefinskiej w swietle ankiety urzedowej z roky 1783, Krakow 1909.

ІІ. Допоміжна література

Зайцев Ю. Історія України. Львів 1998.

Крип’якевич І. Історія України. Львів 1990.

Косачевская Е. Восточная Галиция на кануне в период революции 1848 г. Львов 1965.

Куницький Л. Спогади молодих літ та заслання. Торонто 1990, / (перев. 2-ге доп. – упор В. Лаба, Львів 2003).

Стрийщина. Історично-меморіальний збірник, т. 2, Нью-Йорк, Торонто, Париж, Сідней 1990.

Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького: До моїх любих гуцулів, т.1, (Пастирські

листи 2. VIII. 1899 р. – 7. IX. 1901 р.), Торонто 1965 (перев. Львів 1994).

Perlowski S. Galiciana 1778-1812. Lwow 1896.

Шептицький А. Митр. Божа сійба. Жовква 1913.

ІІІ. Періодика

Барановський А. Яких средств ужиє парох щоб викоренити налоги в парохії, особливо нечистоту і пияцтво // Нива Ч 23. 1 груд. (1905) 586-589. / Ч 24. 15 груд. (1905).

Бачинський Л. Боротьба з пияцтвом 100 літ назад // Відродження 1935.

Бучаський А. Протиалькогольний рух і духовенство// Нива 4 (1929).

Выкентый. Арх. Об Утвержденини трезвости // Трезвениє 9 (2009).

Всячина: Іван Наконечний// Зоря Галицька Ч 11, 27 січня (1849).

В справі Братств тверезості, до всіх Душпастирів в Архиєпархії // Львовско-Архіепархіальни

Відомости Ч 19. Ч 12501/13. 18 лют. (1914).

Всячина: Горілочка. // Зоря Галицька. Ч 25, 16 бер. (1849).

Всячина // Зоря Галицька. Ч 27. 23 бер. (1849).

Герасимович І. За боротьбу з коршмами // Діло Ч. 5 (1930).

Годунько О. Братства тверезості в давніх часах // Христос Наша Сила 21 трав. (1933).

Голос з над Бистриці ІІ // Руський Сіон. Ч 3. 28 лют. (1875).

Голос з над Бистриці IV // Руський Сіон Ч 11. 27 трав. (1875).

Допись // Руський Сіон Ч 2. 15 лют. (1875).

Дописи // Руський Сіон Ч 9 15 трав. (1875).

Дописи // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1875).

Дописи. З над Серету // Руський Сіон Ч 12. 13 лип. (1875).

Дописи. З Станіславовського Подгоря // Руський Сіон Ч 9 15 трав. (1875).

Дописи. З подь Монастририск // Руський Сіон Ч 9. 15 трав. (1875).

Дописи. От Ходорова // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1875).

Дописи. Місійне Торжество // Руський Сіон Ч 11. 27 трав. (1875).

Зміна статуту в Братстві тверезості // Львовско-архиєпархіальні відомости Ч 102. Ч 11081. 26

груд. (1913).

Іван з Гошева. Слава народови рускому в Галичині; честь тверезости и воздержанности // Зоря

Галицька. Ч 87. 19 жовтня (1849).

Йоаким З. Єдна з важнійших задачь в душстаровництві // Руський Сіон Ч 1. 15 січ. (1873).

Йоаким З. Наука случайна о п’янстві // Руський Сіон Ч 2. 31 січ. (1873).

Третяк Г. Практичныи средства противь піяньства // Руський Сіон Ч 4. 15 бер. (1875).

.Йоаким З. Влияніє священика в сообщеніюся сь прихожанами І-ІІ // Руський Сіон Ч 3. 15 лют. (1873) 71-73. / Ч 4. 28 лют. (1873).

Йоаким З. Тайна Покаянія или Сповідь ІІІ // Руський Сіон Ч 6-7. 31 бер. (1873).

Йоаким З. Тайна Покаянія ІІІ (продовж) // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1873).

Кузик М. Роль греко-католицького духовенства в боротьбі за тверезість // Збірник навчально

методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського держ. Уні. ім. Лесі Українки 4/104 (липень-серпень 2010).

Курси алькогольогії. Негідні заміти польських прелегентів на адресу українського населення і греко-католицького духовенства // Діло 6 (11.347) (1929).

Класова боротьба селянства східної Галичини (1772- 1849) //Документи і матеріали, К. 1974.

Мизак Н. Духовенство Української Греко-католицької Церкви в боротьбі за національно

культурну ідентифікацію Східної Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність // Релігія та соціум 1 (2008).

Мох Ч. Уламок з драматичного сочиненія. Всячина // Зоря Галицька. Ч 93. 9 лист. (1849).

Новинки // Руський Сіон Ч 8. 1 трав. (1875).

О конечних условіях правосильного принятія до Братств канонно установлених и відпустами наділених // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 81. Ч 9085. 27 жовт. (1913).

О набоженьствах и отпустах Братства тверезости // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 54.

Ч 5427. Ч VII. 24 черв. (1895).

Організація католицьких антиалькоголістів // Нива. Ч 17. 1 вер. (1905).

О тверезости в наших сторонах. Допис до Сіона з Дрогобича // Руський Сіон Ч 3. 28 лют. (1875).

Пересторога // Зоря Галицька Ч 16. 29 серп. (1848).

Ревний голос до селян // Зоря Галицька Ч 3. 13 лют. (1850).

Рожанський Н. Проповідь противь п’янства // Руський Сіон Ч 3. 28 лют. (1875).

Розпорядження № 11490/АВ // Львовско-Архіепархіальни Відомости 11 (1934).

Рудянин І. Греко-католицьке духовенство в боротьбі за тверезість у Східній Галичині «друга пол. XIX початок XX ст.» // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського держ. Уні. ім. Лесі Українки 15 (2008).

Савчук Б. Братства і місії тверезості в Галичині в останній третині XIX на початку XX століття

// Галичина 4 (2000).

Святкуймо без алкоголю // Діло 3 (11.643) (1930).

Сембратович С. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и 

Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч. 524/орд. 21 трав. (1895).

Так єсть! І тепер діють ся дивнії річи // Зоря Галицька. Ч 11. 25 січ. 67. / Ч 12. 9 лют.71-72.

(1850).

Ф. О. Допись до Сіона // Руський Сіон Ч 8. 1 трав. (1875).

Церковні Братства // Нива. Ч 47. 1 квіт. (1905).

Чайківський Ф.  Загальні збори німецького протиалкогольного Союзу // Нива Ч 20–21. (1936).

Що може зробити тверезість // Відродження 6-7 (1933).

Morawiecki K. Bractwo wrogow wstremiezliwosci // Кwartalnikhistorycny 3 (1934).

 

 

ІV. Архівні матеріали

Центральний державний історичний архів України у м. Львові, фонд «Галицьке намісництво» .

Ф 146, оп. 7, спр. 2813.

Ф 146, оп. 5, спр. 2960.

Ф 815, оп. 1, спр. 1. 

Ф 134, оп. 1, спр. 897.

Ф 146, оп. 8, спр. 869.

Ф 148, оп. 58, спр. 40.

Ф 146, оп. 8, спр.869.

V. Інтернет ресурси 

Алкоголь вбиває понад 40000 українців щороку // http://www.tvereza.info/sobriety/todayutoday .html (12 бер.2011).

Антиалкогольний рух в регіонах України. Східна Галичина //http://www.tvereza.info/ sobriety/history/ukrainianmovement.html (15 груд. 2010).

ВООЗ: Українці у п’ятірці світових лідерів споживання алкоголю // http://ua.korrespondent .net/ukraine/1190720-vooz-ukrayinci-u-pyatirci-svitovih-lideriv-spozhivannya-alkogolyu (4 бер. 2011.)

 

Гузар Л.( патріарх) Звернення до вірних Києво-Галицького Верховного Архиєпископства

УГКЦ про початок акції „Рух за тверезість життя // http://old.ugcc.org.ua /ukr/ documents/appeal2007/tverezist/ (5 лют. 2011).

Деятельность обществ трезвости в Екатеринбурзкой епархии. История и современность / Доклад архиепископа Викентия // http://orthodox.etel.ru/2008/48/18/18doklad.htm

(17 лют. 2011).

Деятельность церкви и государства по защите общества от алкогольной угрозы / Конференция, Ч 1. // http://trezvenie.org/events/event/ (5 лют. 2011).

Духовенство Української Греко-католицької Церкви в боротьбі за тверезість на теренах Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність // http://www.sober-way-of-life.org.ua/index (12 лист. 2010).

Зь І Пастирского листа іх Преосвященства А. Шептицкого єпископа Станіславівського. Жовква1900, // (факсиміле скан. jpg). http://www.sober-way-of-life.org.ua/index .php? option=com_content&view=article&id=84&Itemid=180 (5 лют. 2011).

Как создать общество трезвости на приходе // http://trezvenie.org/commune/obshin/

(10 лют. 2011).

Комісія у справах мирян УГКЦ: «Україна сьогодні і завтра. Християнський погляд» // http:// www.laityugcc.org.ua/myrjany_church_uk/articles/ukraine-today-and-tomorrow.html

(23 січ. 2011).

Маринович М. Криза моральності. // Тиждень. 6 квіт. ( 2010) // http://www.ut.net.ua/Society/4680 (24 лют. 2011).

Маюров О. Шляхи подолання наркотичної проблеми // http://tvereza.info/sobriety/today /ways .html (12 бер. 2011).

Медичне страхування – не панацея // http://m-nafta.com.ua/straxuvannya-zhittya/22-medichne-straxuvannya -ne-panaczeya-.html (15 бер. 2011 ).

Пияцтво в Україні // http://uk.wikipedia.org/wiki/ (11 бер.2011).

Перспективний план праці Братства на перші роки діяльності // http://www.sober-way-of-life.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=117

(11 Бер.2011).

Побудова спільності на біблійних принципах, Ч 1. / Категорія – життя в спільноті // http://www. christusimperat.org/uk/node/17483 (13 лют. 2011).

 Присяга про повне aбо тимчасове зречення від вживання алкоголю // http://www.sober-way-of-life.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=60&Itemid=126  

(25 бер.2011). 

Сембратович Й. Митр. Архіерейское посланіе о высокомь достоинстві человіка, Львовь 1874, / (факсиміле скан. jpg) // http://www.soberwayoflife.org.ua/index.php? option=com_ content&view=article&id=66:2009-09-25-06-23-01&catid=1:2009-03-17-10-23-28&Itemid=173 (25 жовт. 2010).

Устав Всероссийского Иоанно-Предтеченского Православного Братства “Трезвение” // http:// trez venie. org/commune/obshin/ (25 лют. 2011).

Церох Г. Що таке відпуст (Індульгенція ) // http://www.christusimperat.org/uk/node/12296

(11 бер. 2011).

Шарко В. Дзеркало тижня 38

E-ncyklopedia: prawie wszystko o Archidiecezji Katowickiej. Bractwo Trzeźwości // http:// encyklo.pl/index.php5?title=Bractwo_Trze%C5%BAwo%C5%9 (20 груд. 2010).

Öesterreich  Magyarország. Весна народів: революція 1848-1849 р. // http://www.aus-ugr. Narod .ru/37.html (16 січ. 2011).

 


Додаток

Статут Братства стриманості і тверезості при храмі (назва храму) 

ПРОЕКТ 

Загальні положення 

Братство стриманості і тверезості опирається на давні традиції українського організованого життя (церковні Братства XVI-XVII ст, Братства тверезості ХІХ-ХХ ст, протиалкогольного і протинікотинового товариства “Відродження” (1909-1939), на Конституцію і закони України, на церковні норми і християнські цінності. Метою своєї діяльності ставить: боротьбу проти таких соціальних лих, як пияцтво, наркоманія і нікотинізм, які руйнують християнську родину, мораль, і тим самим принижують людину до рівня тварини. Члени Братства усвідомлюють свою відповідальність перед Богом і українським народом за формування фізично і морально здорової нації, яка зможе вивести державу з кризового стану. Свою працю Братство буде вести в рамках існуючих законів та згідно принципів християнської моралі. Адреса Братства: … Службовий телефон …

Завдання Братства: 

  • плекати високий моральний дух серед вірних
  • боротися проти задурманення свідомості людини алкоголем, наркотиком і нікотином
  • вести пропаганду здорового способу життя серед свого довкілля

Тим самим члени Братства забезпечують собі і своїм родинам безпечні і доброзичливі умови життя в оточуючому середовищі, реалізуючи практично невід’ємні права людини, визнані міжнародною спільнотою.

 

І. Загальні принципи 

1-1. Членом Братства може бути кожен греко-католик, що визнає цей статут і прагне боротися проти вказаних лих роду людського, без обмеження віку та статі.

1-2. Прийом у члени Братства здійснюється Управою Братства згідно чітко виявленого бажання особи.

1-3. Братство захищає своїх членів, якщо у них виникають проблеми з довкіллям  внаслідок добросовісного  виконання  ними  обов’язків  члена Братства.

1-4. Покровителем Братства є св. (ім’я святого). Братство має свою ікону із зображенням покровителя. Ікона зберігається в церкві, але при потребі може використовуватися Братством при проведенні різних заходів. Братство має окрему хоругву із зображенням свого покровителя.

1-5. Щорічно в місяці (назва місяця) в храмі (назва храму) Голова Братства проводить одне Богослужіння за здоров’я членів Братства та їх родин.

1-6. При потребі Братство може мати свою печатку. Поки такої потреби не виникне, Голова Братства користується печаткою храму (назва храму).

1-7. Братство тісно співпрацює з іншими товариствами і організаціями як церковного, так і світського характеру, які мають схожі завдання.

1-8. Братство має свою документацію: 1) Книгу запису членів, 2) Книгу протоколів засідань Управи, 3) Зразок посвідчення Члена Братства, 4) Книгу обліку вхідної та вихідної документації.

1-9. Братство не є політичною організацією і не втручається в боротьбу за владу в державі, і тому може вільно співпрацювати зі всіма політичними силами, які визнають такі ж цінності, як Братство, і борються за таку ж мету.

1-10. Братство не займається комерційною діяльністю і не має власних коштів. Для задоволення своїх потреб може використовувати кошти храму, при якому працює, за погодженням з церковним комітетом. Також приймає цільові пожертвування від окремих осіб і організацій.

1-11. Братство може мати свої відзнаки для членів за активну працю (грамоти, дипломи та інше), а також може клопотатися перед Церквою та державними установами про нагородження своїх членів за сумлінну працю

1-12. Діяльність Братства з огляду на вищі інтереси українського народу і роду людського має безстроковий характер, бо виступає за розвиток людського в людині. Необрання через різні причини Управи Братства та вимушені зовнішніми чинниками періоди пасивності Братства не можуть служити приводом для ліквідації Братства знизу (самоліквідації). Рішення про його ліквідацію може прийматися тільки керівниками Церкви.

II. Обов’язки членів Братства 

Вступаючи в члени Братства, особа власноручно пише заяву про прийом і урочисто складає присягу, текст якої додається. Цим самим вона перед Богом і членами Братства приймає на себе такі обов’язки:

2-1. Особисто утримуватися від надмірного вживання алкоголю, наркотиків або нікотину, або взагалі відмовитися від них. При бажанні особа може заприсягнути повне утримання від вживання цих речовин. Винятком можуть бути випадки, коли такого вживання вимагають лікарі з огляду покращення здоров’я члена Братства.

2-2. Проводити  роз’яснювальну  роботу  серед  членів  своєї  родини   і довкілля про шкідливість вживання згаданих речовин.

2-3. Брати участь у заходах, які проводить Братство.

2-4. Виконувати постанови Управи Братства.

За невиконання обов’язків або порушення присяги член Братства може бути покараний. Форми покарання: 1) обговорення поведінки члена в його присутності на засіданні Управи Братства, 2) обговорення поведінки члена на загальних зборах Братства, 3) виключення члена з Братства.

III. Права членів Братства 

Члени Братства, добровільно взявши на себе конкретні обов’язки, набувають таких прав:

3-1. Вести агітацію серед довкілля проти набуття і вживання алкогольних, наркотичних та тютюнових виробів. При цьому не повинні перешкоджати громадянам набувати алкогольні та тютюнові вироби в місцях, встановлених органами влади (крамницях, закладах громадського харчування) та створювати перешкоди для праці цих закладів. Це може спричинити конфлікт члена Братства з державою, і в такому випадку Братство не може нести за нього відповідальності.

3-2. Користуватися посвідками членів Братства для підтвердження свого обов’язку ведення роз’яснювальної роботи серед свого оточення.

3-3. Користуватися захистом і підтримкою Братства при проведенні такої роботи, отримувати від нього відповідні інструкції, матеріали та літературу.

3-4. Рекомендувати для прийняття у Братство нових членів.

3-5. Вносити пропозиції для покращення праці Братства і домагатися їх розгляду Управою.

3-6. Обирати членів Управи і самим бути обраним до її складу.

3-7. При незгоді з метою і завданнями Братства вийти з нього, повідомивши про це Управу в письмовій формі.

 

 

IV. Організація праці Братства 

4-1. Для координування праці Братства обирається Управа строком на 1 рік. На чолі Управи є голова – парох (адміністратор) храму (назва храму).

4-2. Управа обирається загальними звітно-виборними зборами членів Братства, які, як правило, відбуваються не рідше 1-го разу в рік. Орієнтовний час проведення таких зборів припадає на лютий, який був визнаний місяцем тверезості нашими попередниками.

4-3. Кількість членів управи і їх функції визначається зборами і може бути в межах 3-7 осіб.

4-4. На   вимогу  не   менше  25% членів   Братства  можуть  скликатися позачергові збори для вирішення важливих проблем, що стоять перед Братством.

4-5. Управа розробляє програму праці на рік, яка після затвердження головою Братства, приймається до виконання і є обов’язковою для членів.

4-6. На місце вибулих членів Управи інші члени можуть за взаємною згодою кооптувати нових членів. При відсутності взаємної згоди такі питання вирішуються загальними зборами.

4-7. Доповнення Статуту новими пунктами або уточнення діючих пунктів можуть  прийматися  загальними  зборами  членів   Братства   при  умові присутності 75% членів звичайною більшістю голосів.  Не може бути змінений таким чином тільки пункт 1-12 цього Статуту.

 

Присяга члена Братства стриманості і тверезості 

Я, (ім’я, прізвище), визнаю статут Братства стриманості і тверезості і, вступаючи в члени Братства стриманості і тверезості, свідомо перед Богом, парохом, членами Братства та моїми рідними і знайомими, присягаю:

  • ніколи   не доводити  себе до  стану  сп’яніння  надмірним  вживанням алкоголю, обмежувати себе у вживанні тютюну і не вживати жодних наркотичних речовин, які могли би позбавити мене контролю над моїми діями;
  • не змушувати інших до вживання таких речовин, а, навпаки, застерігати їх від вживання таких;
  • сприяти програмній праці Братства.

Допоможи мені, Боже, дотримати цю присягу в ім’я слави Твоєї і добра роду людського.

Складення цієї присяги засвідчую власним підписом в Книзі запису членів Братства.

Присяга члена Братства про повне зречення від алкоголю

Я (ім’я прізвище), визнаю, що пияцтво є ворогом роду людського, що знищує здоров’я і добробут людини, позбавляє людину її високої гідності і зводить до рівня тварини. Сьогодні я свідомо, без всякого примусу, складаю цю присягу перед Богом, моїм парохом, родиною і близькими в тому, що зрікаюся навічно від вживання алкогольних напоїв.

Боже, допоможи мені дотримати цієї присяги і не опусти мене зі своєї особливої опіки!

Складення цієї присяги засвідчую власним підписом у Книзі запису членів Братства[193].


[1] Під Галичиною тут розуміється Східна та Західна Галичина, в межах Австро-Угорської імперії, яка згідно церковного адміністративного поділу поділялась на дві складові – Львівська архиєпархія 

(9 округів та 72 деканати) та Перемиська єпархія (7 округів та 39 деканатів). Та у 1885 р. була утворена ще одна – Перемиська єпархія.

[2] Досить важливим для даного дослідження також є послання митр. Йосифа Сембратовича «Про Гідність людини»

[3] Дослідження алкогольної проблеми яке б здійснювалось по окремих регіонах України є відсутнє, тому сучасна статистика робить узагальнення щодо всієї території України.

[4] Австро-Угорська імперія – держава, яка утворилася внаслідок укладення компромісної угоди між двома частинами Австрійської імперії – Австрією та Угорщиною (австро-угорський компроміс) у 1867 р.

До цього була Австрійська імперія.

[5] Пор. Ю. Зайцев. Історія України. Львів 1998, с. 190-191.

[6] Пор. І. Герасимович. Геть з алкоголем і коршмами  // Протиалькоголний реферат. Львів 1930, с. 7.

[7] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить: Історія боротьби галицьких українців за своє духовне визволення, Львів 1996, / (перев. 2-ге. доповнене. Львів 2000) с. 7.

[8] Пор. W. Tokarz. Galicya. W poczatkach ery Josefinskiej w swietle ankiety urzedowej z roky 1783, Krakow 1909, с. 164.

[9] Австрійська валюта.Флорин (гульден), який поділявсь на 100 крейцарів. У Галичині ці гроші називали золотими римськими – zlr.

[10] Консумпція видатки (витрати) домашніх господарств на придбання майна й послуг; окрім заощаджень, частина доходів, якими господарство може розпоряджатися; складник глобального попиту (поряд з інвестиціями, витратами держави та експорт нетто).

[11] 1 гарнець, малий четверик = ¼ відра = 18 четверика = 12 стаканам = 3,2798 л. (= 3,28 дм³ (л) (1902 г.) (=3,276 л (1835 г.).

[12] Пор. W. Tokarz. Galicya. W poczatkach ery Josefinskiej w swietle ankiety urzedowej z roky 1783, Krakow 1909, с. 164

[13] Пор. Там само, с. 166. (питання перекладено з німецької)

[14] Пор. S. Perlowski. Galiciana 1778-1812. Lwow 1896, с. 111.

[15] Пор. М. Кузик. Роль греко-католицького духовенства в боротьбі за тверезість // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського держ. Уні. ім. Лесі Українки 4/104 (липень-серпень 2010). с. 84-89.

[16] Пор. С. Качала. Що нас губить, а що нам помочи може? Львів 1869, с. 11-12.

[17] І. Крип’якевич. Історія України. Львів 1990, с. 127.

[18] Цікаво те, що інше джерело, подає інформацію що на душу в Галичині припадало 13 л горілки на рік. Е. Косачевская. Восточная Галиция на кануне в период революции 1848 г. Львов 1965, с. 21 -22.

[19] Пор. Духовенство Української Греко-католицької Церкви в боротьбі за тверезість на теренах Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність // http://www.sober-way-of-life.org.ua/index (12 лист. 2010).

[20] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с. 15.

[21] Пор. Б. Савчук. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ 30-х роках ХХ ст. Івано-Франківськ 2001, с. 75-76.

[22] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.12.

[23] Пор. І. Раковський. За тверезість. Короткий історичний огляд українського протиалькогольного й протинікотинного руху в 25-ліття Т-ва «Відродження», Львів 1934, с. 11.

[24] Пор. І. Раковський. За тверезість, с. 8.

[25] Пор. Б. Савчук. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні,с. 81-82.

[26] Пор. Л. Бачинський. Боротьба з пияцтвом 100 літ назад // Відродження 1935, – Ч 9.

[27] Пор. Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф.146, оп. 7, спр. 2813, с. 30.

[28] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.17.

[29] Пор. Антиалкогольний рух в регіонах України. Східна Галичина // http://www.tvereza.info/sobriety/ history/ukrainianmovement.html (15 груд. 2010). 

[30] Пор. Центральний державний історичний архів України у м. Львові ф. 146, оп. 5, спр. 2960, с. 38-39. 

[31] Пор. Там само ф. 815, оп. 1, спр. 1, с. 37-39.

[32] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.19.

[33] Пор. E-ncyklopedia: prawie wszystko o Archidiecezji Katowickiej. Bractwo Trzeźwości //http://encyklo. pl/index.php5?title=Bractwo_Trze%C5%BAwo%C5%9 ( 20 груд. 2010).

[34] Пор. Б. Савчук.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні. с. 86.

[35] Пор. Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф.134, оп. 1, сп. 897, с. 35-41.

[36] Пор. І. Раковський. За тверезість, с. 7.

[37] Пор. Öesterreich  Magyarország. Весна народів: революція 1848-1849 р. // http://www.aus-ugr.narod.ru /37. html (16 січ. 2011).

[38] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.25.

[39] Пор. Й. Сембратович митр. Архіерейское посланіе о высокомь достоинстві человіка, Львовь 1874, (Факсим. стар. кн. у форм. JPG), // http://www.sober-way-oflife.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=66:2009-09-25-06-23-01&catid=1:2009-03-17-10-23-28&Itemid=173 (25 жовт. 2010), с. 41.

[40] На кожній грамоті було написане прізвище та ім’я, дата вступу, а також молитва св. Бернарда до Пресвятої Богородиці. 

[41] Пор. Н. Мизак. Духовенство Української Греко-католицької Церкви в боротьбі за національно-культурну ідентифікацію Східної Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність // Релігія та соціум 1 (2008) 87.

[42] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.27-28.

[43] Пор. Б. Савчук.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні, с. 99.

[44] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.29.

[45] Пор. Б. Савчук. Братства і місії тверезості в Галичині в останній третині XIX на початку XX століття // Галичина 4 (2000) 49-55.

[46] Пор. І. Герасимович. За боротьбу з коршмами // Діло Ч 5. (1930) 7.

[47] Пор.С. Сембратович митр. //Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 6. (1895) с. 72-82.

[48] Пор. Б. Савчук.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні,с. 112- 113.

[49] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.35-36.

[50] Пор. І. Раковський. За тверезість, с. 19-23.

[51] Пор. Організація католицьких антиалькоголістів // Нива. Ч 17. 1 вер. (1905) 443-445.

[52] Пор. Центральний державний історичний архів України у м. Львові ф. 146, оп. 8, спр. 869, с. 1-2. 

[53] Пор. Церковні братства // Нива. Ч 47. 1 квіт. (1905) 55.

[54] Пор. Стрийщина. Історично-меморіальний збірник, т. 2, Нью-Йорк, Торонто, Париж, Сідней 1990,  

с. 264-265.

[55] До моїх любих гуцулів // Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, т.1, (Пастирські листи 2. VIII. 1899 р. – 7. IX. 1901 р.), Торонто 1965 (перев. Львів: Свічадо 1994), с. 50.

[56]Пор.А. Шептицький. Митр. Пастирські послання: 1899-1914.О церковнім братстві (док № 28), т. 1. Львів: Артос 2007, с. 555-577.

[57] Християнська родина // Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, т. 1, (Пастирські листи 2. VIII. 1899 р. – 7. IX. 1901 р.), Торонто 1965 (перев. Львів: Свічадо 1994), с. 41.

[58] Пор. Зь І Пастирского листа іх Преосвященства А. Шептицкого єпископа Станіславівського. Жовква1900, с.6. // (факсиміле скан. jpg).http://www.sober-way-of-life.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=84&Itemid=180 (5 лют. 2011).

[59] Ф. Чайківський.  Загальні збори німецького протиалкогольного Союзу // Нива Ч 20–21. (1936).

[60] Про покаяння / Твори слуги Божого митрополита Андрея Шептицького, т. 1, (Пастирські листи 2. VIII. 1899 р. – 7. IX. 1901 р.), Торонто 1965 (перев. Львів: Свічадо 1994), с. 226.

[61] А. Шептицький. Митр. Божа сійба. Жовква 1913, с. 101.

[62] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.46-47.

[63] Лат. plebiscitum, буквально — рішення народу.

[64] Пор. І. Раковський. За тверезість, с. 41-42.

[65] Пор. Л. Куницький. Спогади молодих літ та заслання. Торонто 1990, / (перев. 2-ге доп. – упор В. Лаба, Львів 2003), с. 145.

[66] Пор. А. Бучаський, Протиалькогольний рух і духовенство // Нива 4 (1929) 145-146.

[67] Пор. Курси алькогольогії. Негідні заміти польських прелегентів на адресу українського населення і греко-католицького духовенства // Діло 6 (11.347) (1929) 9-10.

[68] І. Раковський. За тверезість, с. 38-40.

[69] Пор. Розпорядження № 11490/АВ // Львовско-Архіепархіальни Відомости 11 (1934) 238-239.

[70] Пор. Ю. Зайцев. Історія України, с. 293.

[71] Пор. Н. Мизак. Духовенство Української Греко-католицької Церкви в боротьбі за національно-культурну ідентифікацію Східної Галичини в ХІХ – на початку ХХ століття: історія і сучасність // Релігія та соціум 1 (2008) 87.

[72] Пор. Святкуймо без алкоголю // Діло 3 (11.643) (1930) 3.

[73] Пор. Святкуймо без алкоголю // Діло 88 (73.663) (1934) 7.

[74] Пор. Що може зробити тверезість // Відродження 6-7. (1933) 98-99.

[75] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.58.

[76] Пор. Комісія у справах мирян УГКЦ: «Україна сьогодні і завтра. Християнський погляд» // http://www. laity ugcc .org.ua/myrjany_church_uk/articles/ukraine-today-and-tomorrow.html (23 січн. 2011).

[77] Пор.А. Шептицький. Митр. Пастирські послання: 1899-1914. О церковнім братстві (док №30), т. 1, 

 с. 575-576.

[78] Там само, с. 570.

[79] Пор.Там само, с. 577.

[80] Пор. Побудова спільності на біблійних принципах, Ч 1. / категорія – життя в спільноті // http://www. christusimperat.org/uk/node/17483 (13 лют. 2011).

[81] А. Шептицький. Митр. Пастирські послання: 1899-1914: О церковнім братстві (док №30), т. 1, с. 579.

[82] Там само, с. 579.

[83] Пор. Там само, с. 582.

[84] Пор. А. Шептицький. Митр. Пастирські послання: 1899-1914: О церковнім братстві (док №28), т. 1,  

с. 551. 

[85] Пор. Там само, с. 553.

[86] Там само, с. 555.

[87] В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.61-63. (копія цієї інструкції була написана польською мовою в книзі урядових протоколів с. Станимир парохом цього села о. Климом Кунчевичем).

[88] Центральний державний історичний архів України у м. Львові, ф. 489, оп. 1, сп. 126, с. 1-2.

[89] Пор. О. Годунько. Братства тверезості в давніх часах // Христос Наша Сила 21 трав. (1933) 7.

[90] Пор. Класова боротьба селянства Східної Галичини (1772- 1849) // Документи і матеріали, К: Наукова думка 1974, с. 241.

[91] Пор. Витяг з статуту братства св. отця Миколая при гр.-кат церкві у Тисмениці. ЦДІА у м. Львові 

 ф. 148, оп. 58. с. 40.

[92] Пор. Центральний державний історичний архів України у м. Львові,ф. 146, оп. 8, сп.869, с. 85.

[93] Всячина: Іван Наконечний // Зоря Галицька Ч 11. 27 січн. (1849) 65.

[94] Всячина: Горілочка // Зоря Галицька Ч 25. 16 бер. (1849) 151.

[95] Всячина // Зоря Галицька Ч 27. 23 бер. (1849) 163.

[96] Іван з Гошева. Слава народови рускому в Галичині; честь тверезости и воздержанности // Зоря Галицька Ч 87. 19 жовт. (1849) 519-521.

[97] Іван з Гошева. Слава народови рускому в Галичині; честь тверезости и воздержанности // Зоря Галицька Ч 89. 26 жовт. (1849) 531- 532.

[98] Пор. Пересторога // Зоря Галицька Ч 16. 29 серп. (1848) 65.

[99] Пор. Ч. Мох. Уламок з драматичного сочиненія. Всячина // Зоря Галицька. Ч 93. 9 лист. (1849) 558.

[100] Пор. Так єсть! І тепер діють ся дивнії річи // Зоря Галицька Ч 11. 25 січ. 67./ Ч 12. 9 лют.71-72. (1850).

[101] Ревний голос до селян // Зоря Галицька Ч 3. 13 лют. (1850) 78-80.

[102] Пор. Т Лежогубський. Про братства тверезості // Перший український освітньо-просвітній конгрес. (1909) 257.

[103] Пор. K. Morawiecki. Bractwo wrogow wstremiezliwosci // Кwartalnikhistorycny 3 (1934) 489–534.

[104] Б. Савчук.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ 30-х роках ХХ, с. 93.

[105] Пор. Й. Сембратович. Митр. Архіерейское посланіе о высокомь достоинстві чоловіка, с. 80.

[106] Пор. Там само, с. 81-82.

[107] Пор. І. Рудянин. Греко-католицьке духовенство в боротьбі за тверезість у Східній Галичині «друга пол. XIX початок XX ст.» // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського держ. Уні. ім. Лесі Українки 15 (2008) 34.

[108] Пор. Голос з над Бистриці ІІ // Руський Сіон Ч 3. 28 лют. (1875) 85.

[109] Пор. Б. Савчук. Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ 30-х роках ХХ ст., с. 94.

[110] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.69-71.

[111] Пор. Допись // Руський Сіон Ч 2. 15 лют. (1875) 54-55.

[112] Пор. Голос з над Бистриці ІІ // Руський сіон Ч 3. 28 лют. (1875) 83-86.

[113] Пор. Голос з над Бистриці IV // Руський Сіон Ч 11. 27 трав. (1875) 340-341.

[114] Пор. Дописи. З Станіславовського Подгоря // Руський Сіон Ч 9. 15 трав. (1875) 274-275.

[115] Пор. Дописи. З подь Монастририск // Руський Сіон Ч 9. 15 трав. (1875) 276.

[116] Пор. Дописи. От Ходорова // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1875) 313.

[117] Пор. Дописи. Місійне Торжество // Руський Сіон Ч 11. 27 трав. (1875) 351.

[118] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.72-73.

[119] Пор. Новинки // Руський Сіон Ч 8. 1 трав. (1875) 253.

[120] Пор. Дописи // Руський Сіон Ч 9. 15 трав. (1875) 273-274.

[121] Пор. Дописи // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1875) 310-314.

[122] Пор. Дописи. З над Серету // Руський Сіон Ч 12. 13 лип. (1875) 375.

[123] Пор. В. Лаба. Не пийте хлопці, Вкраїна просить, с.74-76.

[124] Пор. О тверезости в наших сторонах. Допис до Сіона з Дрогобича // Руський Сіон Ч 3. 28 лют. (1875) 87- 89.

[125] Пор. Ф. О. Допись до Сіона // Руський Сіон Ч 8. 1 трав. (1875) 186-187.

[126] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524./орд. 21 трав. (1895) 76.

[127] Пор. В справі братств тверезості, до всіх Душпастирів в Архиєпархії // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 19. Ч 12501/13. 18 лют. (1914) 20.

[128] Пор. О конечних условіях правосильного принятія до братств канонно установлених и відпустами наділених // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 81. Ч 9085. 27 жовт. (1913) 122-124.

[129] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524./орд. 21 трав. (1895) 72.

[130] Там само, Ч 40. Ч 524./орд. 21 трав. (1895) 73.

 

[131] Н. Рожанський. Проповідь противь п’янства // Руський Сіон Ч 3. 28 лют. (1875) 77.

[132] Зміна статуту в братстві тверезості // Львовско-архиєпархіальні відомости Ч 102. Ч 11081. 26 груд. (1913) 159-160.

[133] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524./орд. 21 трав. (1895) 78.

[134] С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524./орд. 21 трав. (1895), 78.

[135] Пор. О набоженьствах и отпустах братства тверезости // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 54. Ч 5427. Ч VII. 24 черв. (1895) 115-116.

[136] Пор. Г. Церох. Що таке відпуст (Індульгенція ) // http://www.christusimperat.org/uk/node/12296 (11 бер. 2011).

[137] Більш обширні відомості щодо відпустів для братств тверезості та інших братств були опубліковані у «Львовско-Архіепархіальни Відомости»Ч 58. (1891) 37.

[138] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524/орд. 21 трав. (1895) 71-72.

[139] Пор. Б. Савчук.Корчма: алкогольна політика і рух тверезості в Західній Україні у ХІХ 30-х роках ХХ  ст., с. 81.

[140] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч 524/орд. 21 трав. (1895) 77.

[141] Пор. З. Йоаким. Єдна з важнійших задачь в душстаровництві // Руський Сіон Ч 1. 15 січ. (1873) 1-5.

[142] Пор. З. Йоаким. Наука случайна о п’янстві // Руський Сіон Ч 2. 31 січ. (1873).47-52.

[143] Пор. Г. Третяк. Практичныи средства противь піяньства // Руський Сіон Ч 4. 15 бер. (1875) 118.

  [144] З. Йоаким. Влияніє священика в сообщеніюся сь прихожанами І-ІІ // Руський Сіон Ч 3. 15 лют. (1873) 71-73 / Ч 4. 28 лют. (1873) 97-101.

[145] Пор. З. Йоаким. Тайна Покаянія или Сповідь ІІІ // Руський Сіон Ч 6-7. 31 бер. (1873) 191-196.

[146] Пор. З. Йоаким. Тайна Покаянія ІІІ (продовж) // Руський Сіон Ч 10. 31 трав. (1873) 315-316.

[147] Пор. А. Барановський. Яких средств ужиє парох щоб викоренити налоги в парохії, особливо нечистоту і пияцтво // Нива Ч 23. 1 груд. (1905) 586-589. / Ч 24. 15 груд. (1905) 609-613.

[148] Пор. С. Сембратович. Митр. Всечесному клиру Архиепархії и Вірним Христовимь мир о Господі и Наше Архієрейскоє благословеніє // Львовско-Архіепархіальни Відомости Ч 40. Ч. 524/орд. 21 трав. (1895) 81.

[149] Пор Там само, ст. 80-82.

[150] Пор. ВООЗ: Українці у п’ятірці світових лідерів споживання алкоголю // http://ua.korrespondent.net/ ukraine /1190720-vooz-ukrayinci-u-pyatirci-svitovih-lideriv-spozhivannya-alkogolyu (4 бер. 2011.)

[151] Про що мовчить реклама? Або алкогольно-тютюновий зашморг / Укл. О. А. Почекета, С. В. Одарченко. Рівне 2010, с. 18.

[152] Пор. Там само, с. 19. 

[153] Пор. Алкоголь вбиває понад 40000 українців щороку // http://www.tvereza.info/sobriety/today/utoday.html (12.бер.2011).

[154] Пор. Пияцтво в Україні // http://uk.wikipedia.org/wiki/ (11 бер. 2011).

[155] Пор. А. Мороз. Как победить алкоголизм: Общество Святителя Василия Великого 2002, с. 5.

[156] Пор. Г. Заиграєв. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения. Москва 1986, с. 9.

[157] Пор Г. Заиграєв. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения, с. 12.

[158] Пор. Там само, с. 14.

[159] З лат. sobrietas — тверезість. 

[160] Пор. С. Сушинский. Наука о трезвости. Москва 2007,с. 6.

[161] Пор. С. Сушинский. Наука о трезвости, с. 85.

[162] Пор.С. Сушинский. Наука о трезвости, с.91-94.

[163] Пор. Г. Заиграєв. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения, с. 15.

[164] Пор. Зберегти свободу/ Укл. О. А. Почекета; пер.: Д. І. Бачурський, с.8.

[165] Пор. В. И. Литвиненко. Парадокси алкоголизма,с. 49.

[166] Психологічна програма. Це ряд взаємопов’язаних інформаційних блоків який записаний у людському мозку на рівні свідомості та підсвідомості та містить у собі як мінімум блок спокусливих ситуацій та спокус «блок внутрішніх станів», «блок неправдивих знань та самозахисту програми», «блок умовних рефлексів» // http://tvereza.info/sobriety/dictionary/15-p_ru.html#program (2 бер. 2011).

[167] Пор. Г. Заиграєв. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения, с. 63.

[168] Пор. М. Маринович Криза моральності. // Тиждень. 6 квіт. ( 2010) // http://www.ut.net.ua/Society/4680 (24 лют. 2011). 

[169] Пор. О. Маюров. Шляхи подолання наркотичної проблеми // http://tvereza.info/sobriety/today/ways.htm, (12 бер. 2011).

[170] Пор. Медичне страхування – не панацея // http://m-nafta.com.ua/straxuvannya-zhittya/22-medichne-straxu vannya-ne-panaczeya-.html (15 бер. 2011).

 

[171] Пор. В. Шарко. Дзеркало тижня 38

 

[172] Пор. Р. Богомолова. Алкоголизим нужно і можно победить. Москва 1998, с. 157.

[173] Л. Гузар. Патріарх. Звернення до вірних Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ про початок акції „Рух за тверезість життя // http://old.ugcc.org.ua/ukr/documents/appeal2007/tverezist/ (5 лют. 2011).

[174] Пор. Г. Гусев. Исторія обучения и воспитания трезвости в православном образовании, с. 62.

[175] В оригіналі вжито слово «православний»

[176] Пор. Деятельность обществ трезвости в Екатеринбурзкой епархии. История и современность / Доклад архиепископа Викентия // http://orthodox.etel.ru/2008/48/18/18doklad.htm (17 лют. 2011).

[177] Пор. Устав Всероссийского Иоанно-Предтеченского Православного братства “Трезвение” // http://trezvenie.org/commune/obshin/ (25 лют. 2011).

[178] Пор. Перспективний план праці Братства на перші роки діяльності // http://www.sober-way-of-life.org. ua/index.php?option=com_content&view=article&id=54&Itemid=117 (11 бер. 2011).

[179] Пор. Арх. Выкентый. Об Утвержденини трезвости // Трезвениє 9 (2009) 2.

[180] Пор. И. Мордвинов. Общество трезвости, жизнь и работа в нем. СПб 1910, с. 144.

[181] Пор. Деятельность Церкви и государства по защите общества от алкогольной угрозы / Конференция,

Ч 1. // http://trezvenie.org/events/event/ (5 лют. 2011).

[182] Книга Мордвинова подає устави братств. Також тут є описані винятки, коли член братства може вживати вино, а це: 1) За приписом лікаря. 2) З теплотою, після Святого Причастя. 3) Тим, що вступають у подружжя, с. 56.

[183] Присяга про повне, aбо тимчасове зречення від вживання алкоголю //http://www.sober-way-of-life.org.ua /index.php?option=com_content&view=article&id=60&Itemid=126 (25 бер. 2011).

[184] Наприклад газета «Трезвениє».

[185] Пор. Всероссийское Иоанно-Предтеченское Православное братство «Трезвение» // http://trezvenie org/ commune/obshin/ (25 лют. 2011).

[186] Пор. Г.Заиграєв. Борьба с алкоголизмом: проблемы, пути решения, с.117.

[187] Пор. Там само, с.119.

[188] Всероссийское Иоанно-Предтеченское Православное братство «Трезвение» // http://trezvenie.org/ commune/obshin. (25 бер. 2011).

 

[189] Пор. И. Мордвинов. Общество трезвости, жизнь и работа в нем, с. 41-42.

[190] Пор. Как создать общество трезвости на приходе // http://trezvenie.org/commune/obshin/ (10 лют. 2011).

[191] Пор. И. Мордвинов. Общество трезвости, жизнь и работа в нем, с. 42.

[192] А. Шептицький. Митр. Пастирські послання: 1899-1914: О церковнім братстві (док №30), т. 1, с. 579. 

[193] Проект статуту / Підкомісія «За тверезість життя» // http://www.sober-way-of-life.org.ua/index .php? option=com_content&view=article&id=53&Itemid=116 (27 лют. 2011).

 

No Comments

Залишити відповідь