Реабілітаційні центри як шлях до свободи від залежності

25.11.2014

32145132432523

Реабілітаційні центри для узалежнених від алкоголю та інших речовин, це осередки стаціонарного типу, де за встановленою програмою, дванадцяти кроковою, чи іншою, проходять лікування особи, які в процесі вживання хімічної речовини, (алкоголь, наркотики та ін.) узалежнились від неї. Ці установи мають два типи функціонування: цілодобове перебування пацієнта в центрі, або амбулаторне – денний стаціонар чи консультації.

32145132432523

Реабілітаційні центри для узалежнених від алкоголю та інших речовин, це осередки стаціонарного типу, де за встановленою програмою, дванадцяти кроковою, чи іншою, проходять лікування особи, які в процесі вживання хімічної речовини, (алкоголь, наркотики та ін.) узалежнились від неї. Ці установи мають два типи функціонування: цілодобове перебування пацієнта в центрі, або амбулаторне – денний стаціонар чи консультації.
Серед персоналу який залучений до терапевтичного процесу є терапевти узалежнень (особи, які проходять спеціальне навчання) а також психологи-консультанти та інші працівники. В штаті такого центру може бути психіатр, лікар та священик, які в певні дні чи по потребі відвідують дану установу.
Є центри які приймають суто чоловіків або суто жінок, але є також і мішаного типу. Кожен центр діє відповідно до конституції, в якій чітко прописано: хто може вступати у такий центр, який медичний огляд перед цим слід пройти, та інші моменти. Наприклад в таку установу не можна приймати осіб проти їх волі. Також, коли особа порушує певні правила: агресує обманює, продовжує далі вживати речовину, вона змушена покинути центр. Важливою рисою пацієнта є змотивованість до змін.
Перебування в таких осередках триває переважно до року часу. В цей період пацієнт має за завдання навчитися жити та мислити по-новому, без речовини, яка визначала його денний розклад та стиль життя.
В інших країнах, зокрема в сусідній Польщі, реабілітаційні центри для узалежнених від алкоголю чи наркотиків осіб, є чи не в кожному місті. Ці програми фінансуються з державного бюджету, що забезпечує їх стале функціонування. Відповідно, Міністерство охорони здоров’я, здійснює нагляд над діяльністю даних установ, вишколом персоналу, тощо. Однією з найвідоміших мереж реаб центрів у Польщі є організація МОНАР заснована Мареком Котанським.
В Україні вищезгадані осередки можна перелічити на пальцях і вони є організовані або Церквою або приватними особами. Наприклад церковний реабілітаційний центр Назарет у Дрогобичі, стаціонарного типу. Приватні реабілітаційні центри «Ренесанс» та «Дорога» стаціонарного типу. Також у Львові, Тернополі та Стрию діють церковні консультативно-просвітницькі центри (амбулаторного типу), для допомоги залежним від алкоголю та членам їхніх родин. Не можна оминути увагою і спільноти АА та НА які діють з власної ініціативи.
На державному рівні лікування осіб узалежнених обмежується переважно, на жаль, первинним втручанням – детоксикація (очищення організму) без подальшої психологічної – когнітивно-поведінкової терапії. Тому така особа дуже швидко повертається до попереднього способу життя.
В сьогоднішніх умовах війни, часто можна почути, що дана проблема є не на часі, бо маємо інші загрози. Так, сьогодні важливо є захистити країну, зберегти її суверенітет, що здобувається неспівмірною ціною людських життів а також порушеннями психіки солдатів, іншими словами посттравматичним синдромом. Часто чуємо, що військові не в змозі пережити жахіть війни просто запивають, або й покінчують життя самогубством. І ця проблема невдовзі дуже гостро постане перед нами. Та напрошується питання, чи будемо ми готові відповісти на неї?
о. Тарас Гадомський

No Comments

Залишити відповідь