Співузалежнення. Чому діти продовжують жити життям батьків

24.04.2014

У сьогоденні співузалежнення є серйозною проблемою суспільства, оскільки, воно блокує духовний, емоційний а також фізичний зріст особи – підлітка.
«Алкоголізм – важке захворювання, що розвивається  внаслідок тривалого зловживання алкогольними напоями.

У сьогоденні співузалежнення є серйозною проблемою суспільства, оскільки, воно блокує духовний, емоційний а також фізичний зріст особи – підлітка.
«Алкоголізм – важке захворювання, що розвивається  внаслідок тривалого зловживання алкогольними напоями. Алкоголізм називають сімейною хворобою, бо, як виявляється, хворіють усі, чиє життя пов’язане з алкоголіком. Пиття алкоголю впливає не лише на алкозалежну особу а й на її оточення: друзів, співробітників, дітей, батьків, коханих, дружин, чоловіків. Всі вони терплять від наслідків алкоголізму, реагують на поведінку хворого. Вони почуваються винними, тому беруть на себе образи, страхи і провини алкоголіка».

Є нормальним, коли у сім’ї відсутні залежні відношення, це дає змогу для розвитку особистостей, зокрема підлітків. Підліток може бути співузалежненим як від батька алкоголіка так і від матері, що супроводжується важкими душевними переживаннями, що викликають страждання, але не піддаються розумінню самим підлітком. Пізніше це відбивається на взаємовідносинах з іншими людьми. Такі підлітки переживають постійні стреси, страх, гнів, непевність та інші негативні риси. Важливо є зрозуміти те, що якщо підліток не звільниться від надмірної прив’язаності до матері, якщо збереже дитячу залежність від батька, який карає чи нагороджує, або якогось іншого авторитету, він не зможе розвинути в собі зрілої любові до Бога.
Коли підліток є свідком неодноразових святкувань, що супроводжувались розпиттям алкоголю, а також неморальної поведінки, це залишає у його пам’яті незгладимий слід. Він старається копіювати дорослих, вбираючи немов губка ці негативні приклади, які виражають стиль життя.  «Алкогольний досвід з’являється у дитини ще задовго до вживання алкоголю, тому що це вже закладено у дитячій пам’яті». Ознаки залежної сім’ї передаються з покоління в покоління. Ніхто з залежних членів сім’ї не має чіткого усвідомлення границь своєї особистості, своєрідна розмитість у житті, відсутнє розуміння чому і для чого людина живе. І цей хаос як у залежних так і у співузалежнених впливає на розвиток підлітка.
У суперечці між дорослими така особа часто виступає  у ролі судді, змушена вибирати між батьками. Підліток не має можливості побачити приклад християнського подружжя, в якому виражене прагнення людини до духовного ідеалу любові, де дві особи мали б поєднуватись в одне. Це є прагнення, де кожна з осіб не тільки не губить себе у жертовній самовіддачі, але навпаки найбільш особистісно проявляється.
Як може суспільство допомогти цим людям? Найперше це безкорислива любов, прийняття їх такими якими вони є, відчуття того, що вони є важливими та потрібними, дозволити їм помилятись, що зрештою є характерним для людини. І це є завдання вчителя, священика, лікаря, катехита, усіх людей які в той чи інший спосіб контактують з молодими особами.
Також є важливо поставити перед дитячою свідомістю правильний образ подружжя та сім’ї. Бо невдовзі вони самі створюватимуть сім’ї, де якраз і може реалізуватись перейнятий у залежних батьків спосіб мислення.
Виховання оперте на правдах християнської віри, можливість самореалізації,  відкритість інших людей, сприятимуть інтегральному розвитку підлітка, духовному, емоційному та тілесному.
Диякон Т. Гадомський

 

No Comments

Залишити відповідь